22 січня 2021 року м. Рівне № 460/7615/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, а також зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу з 07 серпня 2018 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше трьох років. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 серпні 2018 року, після досягнення віку 55 років, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення. Проте, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що наданими документами підтверджується проживання (робота) позивача на території гарантованого добровільного відселення протягом періоду, що дає права на зниження пенсійного віку лише на 3 роки. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки долученою до заяви про призначення пенсії довідкою органу місцевого самоврядування стверджується факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення більше 9 років, в тому числі з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31 липня 1986 року, що наділяє позивача правом на зниження пенсійного віку на 6 років. З наведених підстав, позивач просить задовольнити позовну заяву повністю.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що заява від 07 серпня 2018 року була подана позивачем без дотримання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Тому, вказана заява була розглянута відповідачем як звернення в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Також відповідач зауважив, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Згідно з наданою позивачем довідкою Сопачівської сільської ради, останній проживав в селі Сопачів Володимирецького району Рівненської області, яке включене до зони гарантованого добровільного відселення, з 04 серпня 1963 року по 25 грудня 1987 року, з 17 лютого 1988 року по 08 вересня 1992 року та з 23 жовтня 1995 року по 01 серпня 1999 року, що суперечить записам у трудовій книжці позивача про роботу в чистій зоні протягом вказаних періодів, а саме: з 10 лютого по 19 серпня 1986 в колгоспі «Шлях до комунізму» Дніпропетровської області; з 01 вересня по 26 грудня 1987 року в колгоспі імені Кірова Тюменської області; з 05 квітня 1989 року по 10 липня 1990 року у виробничому кооперативі «Фасадний». Враховуючи зазначене, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення за виключенням періодів роботи на територіях, які не належать до територій радіоактивного забруднення, становить 6 років 8 місяців 17 днів. Таким чином, позивач набув право на зниження пенсійного віку на 3 роки та пенсія на пільгових умовах йому може бути призначена після досягнення віку 57 років. Разом з тим, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягнув віку 55 років. Відтак, відповідач вказує на відсутність підстав для призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку з 07 серпня 2018 року, у зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
12 жовтня 2020 року позовна заява надійшла до суду.
09 листопада 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17 грудня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрації 23 січня 1999 року.
04 серпня 2018 року позивачу виповнилося 55 років.
07 серпня 2018 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Листом від 21 серпня 2018 року за № 2015/С-154 Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані позивачем документи не підтверджують його право на зниження пенсійного віку на 6 років. Зокрема, відповідач вказав, що згідно з довідкою Сопачівської сільської ради від 25 липня 2018 року № 1207, позивач проживав в селі Сопачів Володимирецького району Рівненської області, яке включене до зони гарантованого добровільного відселення, з 04 серпня 1963 року по 25 грудня 1987 року, з 17 лютого 1988 року по серпень 1992 року та з 23 жовтня 1995 року по 01 серпня 1999 року, що суперечить записам у трудовій книжці позивача про роботу в чистій зоні протягом вказаних періодів, а саме: з 10 лютого по 19 серпня 1986 в колгоспі «Шлях до комунізму» Дніпропетровської області; з 01 вересня по 26 грудня 1987 року в колгоспі імені Кірова Тюменської області; з 05 квітня 1989 року по 10 липня 1990 року у виробничому кооперативі «Фасадний». Враховуючи зазначене, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення за виключенням періодів роботи на територіях, які не належать до територій радіоактивного забруднення, становить 6 років 8 місяців 17 днів. Таким чином, позивач набув право на зниження пенсійного віку на 3 роки та пенсія на пільгових умовах йому може бути призначена після досягнення віку 57 років.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону № 796 особам має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем була долучена довідка Сопачівської сільської ради від 25 липня 2018 року № 1207 (далі - довідка № 1207), згідно з якою останній дійсно проживав в селі Сопачів Володимирецького району Рівненської області з 04 серпня 1963 року по 25 грудня 1987 року (підстава: погосподарська книга № 3, сторінка № 23, особовий рахунок № 167 по Сопачівській сільській раді за 1986 - 1990 роки), з 17 лютого 1988 року по серпень 1992 року (підстава: погосподарська книга № 5, сторінка № 38, особовий рахунок № 165 по Сопачівській сільській раді за 1991 - 1995 роки), з 23 жовтня 1995 року по 01 серпня 1999 року (підстава: погосподарська книга № 4, сторінка № 8, особовий рахунок № 175 по Сопачівській сільській раді за 1996 - 2000 роки).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, село Сопачів Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи, що довідкою № 1207 підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 9 років, в тому числі з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року та станом на 01 січня 1993 року більше 3 років, тому він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Посилання відповідача на те, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, останній працював на територіях, які не відносяться до територій радіоактивного забруднення, а саме: з 10 лютого по 19 серпня 1986 в колгоспі «Шлях до комунізму» Дніпропетровської області; з 01 вересня по 26 грудня 1987 року в колгоспі імені Кірова Тюменської області; з 05 квітня 1989 року по 10 липня 1990 року у виробничому кооперативі «Фасадний», а тому відповідні періоди не можуть бути включенні до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, суд оцінює критично, з огляду на таке.
Частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином, трудова книжка є офіційним документом, що підтверджує наявність та обсяг трудового стажу в особи.
Тобто, такий документ взагалі не відносяться до документів, які підтверджують місце та період проживання особи, зокрема, в зоні посиленого радіологічного контролю.
Суд наголошує, згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, не передбачено.
При цьому, суд також враховує, що в силу приписів частини третьої статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тотожна за змістом норма міститься у пункті 4.2 Порядку № 22-1.
Разом з тим, доказів на підтвердження проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки № 1207 та встановлення факту зазначення у ній недостовірних відомостей відповідач суду не надав.
Одночасно суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
В силу вимог абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 позивач має право на зменшення на 6 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.
Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 19 років.
Записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 підтверджується наявність в останнього станом на момент звернення за призначенням пенсії (07 серпня 2018 року) страхового стажу на рівні 19 років 8 місяців 5 днів.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
За приписами статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки пенсійного віку (тобто, 54 років) позивач досягнув 04 серпня 2017 року, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 07 серпня 2018 року, тому пенсію останньому належить призначити з 07 серпня 2018 року.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач не звертався із заявою про призначення пенсії, а відповідь-роз'яснення органу Пенсійного фонду України не є рішенням про відмову в призначенні пенсії, суд зазначає, що за змістом заяви позивача від 07 серпня 2018 року чітко висловлено прохання призначити пенсію відповідно до норм статті 55 Закону № 796.
В контексті наведеного вище, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 748/696/17 (адміністративне провадження № К/9901/16284/18), відповідно до якого у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Крім цього, як зі змісту оскаржуваної відмови, так і зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач однозначно був обізнаний про намір позивача домогтися саме призначення пенсії, а не реалізувати передбачене нормами Закону України «Про звернення громадян» загальне право направляти звернення у вигляді заяви довільної форми органу державної влади. Також суд звертає увагу, що листом від 21 серпня 2018 року за № 2015/С-154 органом Пенсійного фонду України не лише здійснено роз'яснення норм законодавства в сфері пенсійного забезпечення потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи, а й зазначено про відсутність підстав для призначення такої пенсії саме позивачу.
Відтак, аргументи відповідача про невідповідність поданої позивачем заяви оцінюються судом критично.
Також, зі змісту заяви, поданої позивачем 07 серпня 2018 року, та доданих до неї документів слідує, що останній надав органу Пенсійного фонду всі необхідні документи для призначення пенсії, що спростовує твердження відповідача про неподання позивачем документів для призначення пенсії на пільгових умовах, передбачених законодавством.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 18 лютого 2020 року в справі № 1840/3344/18 (адміністративне провадження № К/9901/69753/18).
Так, у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Тобто, відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, та, виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до ОСОБА_2 строки визначені статтею 122 КАС України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області при розгляді заяви про призначення пенсії за віком, не перевірили правомірності дій пенсійного органу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, чим позбавили останнього права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що лише розгляд справи по суті і з'ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності рішення щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим позовну заяву належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 840,80грн відповідно до квитанції від 09 жовтня 2020 року № 460/7615/20, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, яка полягає у непризначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07 серпня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07 серпня 2018 року пенсію за віком на зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 840,80грн (вісімсот сорок гривень, 80коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Т.О. Комшелюк