Справа № 420/6619/20
26 січня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 року № 0008830509, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в Одеській області № 0008830509 від 24.03.2020 року в відношенні ТОВ «ОДІТЕЛКОМ», яким встановлено, що ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 331274 грн., та встановлено розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 82818 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 24.03.2020 року Головним управлінням державної податкової служби України в Одеській області було прийнято Податкове повідомлення-рішення № 00088305090, в якому зазначено інформацію, що ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 331274 грн., та встановлено розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 82818 грн., а порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України. 10.04.2020 року ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» було отримано податкове повідомлення-рішення № 0008830509 від 24.03.2020 року. Дане рішення прийнято ГУ ДПС України в Одеській області на підставі акта перевірки від 02.03.2020 № 154/15-32-05-08/41639386 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОДІТЕЛКОМ», код за ЄДРПОУ 41639386, номер телефону НОМЕР_1, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ», код за ЄДРПОУ 41021069, за період з 01.07.2019 по 31.08.2019 року». Контролюючим органом був зроблений висновок, що підприємство ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» фактично не могло виконати даний об'єм робіт за період з 01.07.2019 року по 28.08.2019 року. Відповідно, надані на перевірку документи не підтверджують здійснення господарських операцій за договорами підряду укладеними між ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» та ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ». ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області № 00088305090 від 24.03.2020 року та вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що грубо порушує права та законні інтереси ТОВ «ОДІТЕЛКОМ».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 року № 0008830509 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» відповідно договорів та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) виконував субпідрядні монтажні роботи для TOB «ОДІТЕЛКОМ» на різних об'єктах будівництва до яких потрібно було залучати кваліфікованих працівників та спеціалізовану техніку (перелік робіт детально зазначено в акті перевірки). При цьому, ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» надало Фінансовій звіт суб'єкта малого підприємництва: за дев'ять місяців 2019 рік від 25.10.2019 № 96294 в якому зазначено відсутність необоротних активів. Крім цього до ДПІ у Київському районі ГУ ДПС у м. Одесі ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» подано декларацію з податку на прибуток за три квартали 2019 року від 25.10.2019 № 96295, в якому відсутній додаток AM, отже у підприємства відсутні власні (ОЗ та НА) устаткування, машини та механізми для забезпечення електромонтажних робіт. Згідно зареєстрованих податкових накладних в ІС «ЄРПН» актом перевірки зафіксовано, що за період з 01.07.2019 по 31.08.2019 року ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» не зареєстровано послуги оренди з придбання устаткування, машин та механізмів для забезпечення електромонтажних робіт на об'єктах ТОВ «ОДІТЕЛКОМ». ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» фактично не могло виконати даний об'єм робіт наявною кількістю працівників. Під час перевірки посадовими особами підприємства не надалі документи (журнал видачі пропусків, паспортні дані працівників, документи що підтверджують, що дані працівники ознайомлені з правилами безпеки, нормами охорони праці, тощо) які б свідчили, що працівники ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» находились та виконували електромонтажні роботи на об'єктах ТОВ «ОДІТЕЛКОМ». З урахуванням вищезазначеного, встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за липень - серпень 2019 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ « БІЛДІНГ ВІКТОРІ» податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов'язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що як вже було зазначено у позові, встановлені в акті перевірки дані щодо ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності та накладення санкцій в відношенні ТОВ «ОДІТЕЛКОМ», оскільки основні фонди, трудові ресурси, ведення бухгалтерського обліку, податкова звітність та наявність інших контрагентів у ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» не є та не має бути предметом оцінки ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» під час здійснення власної господарської діяльності, адже правочини, які були вказані в акті перевірки були виконані ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» та ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» належним чином, роботи виконувались у повній відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надає будь-яких доказів та жодним чином не обґрунтовує на підтвердження в чому саме виявляється відсутність фактичних господарських операцій саме між ТОВ «БІЛДІНГ ВІТКОРІ» та ТОВ «ОДІТЕЛКОМ», а лише вказує перелік об'єктів на яких були виконані роботи ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» за період липень-серпень 2019 року, що в свою чергу не має жодного відношення до викладених в позові вимог та взаємовідносин між ТОВ «БІЛДІНГ ВІТКОРІ» та ТОВ «ОДІТЕЛКОМ». Жодних зауважень до наданих ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» первинних документів, які досліджувались під час перевірки у Відповідача немає.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 14.02.2020 року № 572, направлень від 18.02.2020 року співробітники Головного управління ДПС в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» за період з 01.07.2019 року по 31.08.2019 року.
За результатами цієї перевірки 02.03.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області склало акт № 154/15-32-05-08/41639386 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОДІТЕЛКОМ», код за ЄДРПОУ 41639386, номер телефону НОМЕР_1, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ», код за ЄДРПОУ 41021069, за період з 01.07.2019 по 31.08.2019 року».
В акті перевірки від 02.03.2020 року № 154/15-32-05-08/41639386 встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 331274 грн., у тому числі за липень 2019 року в сумі 193280 грн., за серпень 2019 року в сумі 137994 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що надані під час перевірки позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом свідчать про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій у зв'язку з відсутністю у постачальника власних основних фондів, відповідних виробничих потужностей, трудових ресурсів для забезпечення монтажних робіт на об'єктах, тобто відсутні факти реальності господарських операцій.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» на підставі акту перевірки від 02.03.2020 року № 154/15-32-05-08/41639386 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:
- від 24.03.2020 року № 0008830509, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 414092,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 331274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 82818,00 грн.
Під час розгляду справи суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» мало фінансово-господарські відносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» на підставі договорів підряду № ОД100319 від 10.03.2019 року, № ОД010619 від 01.06.2019 року, № ОД120719 від 12.07.2019 року, № ОД050819 від 05.08.2019 року, відповідно до умов яких ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» доручає, а ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» зобов'язується виконати монтажні роботи на об'єктах за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 2; м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28; Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрово, Совіньон, Люстдорфський проспект, 1; та виконати електромонтажні роботи за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери (проспект Московський), 36; та своєчасно провести здачу роботи, а ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та повністю сплатити вартість виконаних робіт; розрахунки ТОВ «ОДІТЕЛКОМ» з ТОВ «БІЛДІНГ ВІКТОРІ» здійснюються у безготівковій формі на підставі Акту виконаних робіт.
З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентом, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.
На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: копія специфікації № 1 до договору № ОД100319 від 10.03.2019 року; копія специфікації № 1 до договору № ОД010619 від 01.06.2019 року, копія специфікації № 2 до договору № ОД120719 від 12.07.2019 року, копія специфікації № 3 до договору № ОД120719 від 12.07.2019 року, копія специфікації № 4 до договору № ОД120719 від 12.07.2019 року, копія специфікації № 5 до договору № ОД120719 від 12.07.2019 року, копія специфікації № 1 до договору № ОД050819 від 05.08.2019 року, копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 168 від 11.07.2019 року на суму 217474,92 грн., в т.ч. ПДВ 36245,82 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 176 від 09.07.2019 року на суму 22204,61 грн., в т.ч. ПДВ 3700,75 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 180 від 24.07.2019 року на суму 230000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 181 від 25.07.2019 року на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 173 від 31.07.2019 року на суму 260000,00 грн., в т.ч. ПДВ 43333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 174 від 31.07.2019 року на суму 230000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 191 від 09.08.2019 року на суму 167965,13 грн., в т.ч. ПДВ 27994,19 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 190 від 09.08.2019 року на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 189 від 09.08.2019 року на суму 230000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 202 від 28.08.2019 року на суму 230000,00 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія платіжного доручення № 466 від 15.07.2019 року на суму 230000,00 грн., копія платіжного доручення № 467 від 15.07.2019 року на суму 260000,00 грн., копія платіжного доручення № 468 від 17.07.2019 року на суму 217474,92 грн., копія платіжного доручення № 469 від 23.07.2019 року на суму 22204,51 грн., копія платіжного доручення № 438 від 05.08.2019 року на суму 230000,00 грн., копія платіжного доручення № 435 від 06.08.2019 року на суму 30000,00 грн., копія платіжного доручення № 433 від 06.08.2019 року на суму 170000,00 грн., копія платіжного доручення № 446 від 14.08.2019 року на суму 200000,00 грн., копія платіжного доручення № 447 від 15.08.2019 року на суму 230000,00 грн., копія платіжного доручення № 450 від 16.08.2019 року на суму 167965,13 грн., копія платіжного доручення № 459 від 28.08.2019 року на суму 230000,00 грн., копія оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», копія податкової накладної № 169 від 11.07.2019 року на загальну суму 217474,92 грн., в т.ч. ПДВ 36245,82 грн., копія податкової накладної № 171 від 09.07.2019 року на загальну суму 22204,51 грн., в т.ч. ПДВ 3700,75 грн., копія податкової накладної № 172 від 15.07.2019 року на загальну суму 260000 грн., в т.ч. ПДВ 43333,33 грн., копія податкової накладної № 173 від 15.07.2019 року на загальну суму 230000 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія податкової накладної № 181 від 31.07.2019 року на загальну суму 230000 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія податкової накладної № 182 від 31.07.2019 року на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., копія податкової накладної № 204 від 09.08.2019 року на загальну суму 230000 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн., копія податкової накладної № 205 від 09.08.2019 року на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., копія податкової накладної № 206 від 09.08.2019 року на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., копія податкової накладної № 209 від 28.08.2019 року на загальну суму 230000 грн., в т.ч. ПДВ 38333,33 грн.
Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: електромонтажні роботи (основний); оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; обслуговування систем безпеки; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері проводового електрозв'язку; діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку; інша діяльність у сфері електрозв'язку; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Тобто, укладені договори позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентом, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
З наданих первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, виконувалися монтажні роботи, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.
Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагента, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.
При цьому, факт виконання контрагентом позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Також, посилання відповідача про відсутність у контрагента позивача власних основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів не є доказом несумлінності платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ», оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, в даному випадку висновки Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2020 року № 0008830509 є протиправним та належить до скасування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» (вул. Буніна, буд. 3, кв. 11, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 41639386) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2020 року № 0008830509 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.03.2020 року № 0008830509.
3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДІТЕЛКОМ» (код ЄДРПОУ 41639386) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6211,38 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко