Справа № 420/12639/20
25 січня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005761-0419-1509 від 22 жовтня 2020 року.
Ухвалою суду від 23.11.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, діючи на підставі ст. ст.24, 26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” прийняла рішення “Про встановлення місцевих податків і зборів на території Нерубайської сільської ради на 2019 рік”, згідно з Додатком №1 якого в пункті 127 значиться, що ставка податку за квадратний метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) на будівлі за класифікацією - будівлі для тваринництва (та інші за пунктом 127) є нульовою. Об'єкти нерухомості, що невірно, на думку позивача, оподатковувалися в 2019 році належали ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 19.12.2017р., укладеного з ТОВ «СВІНГ» та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. Як зазначив позивач, у пункті 1 Договору описуються об'єкти нерухомості, що є предметом купівлі - продажу і що за класифікацією є будівлями для тваринництва. 22 липня 2019 року відбувся перехід права власності належної позивачу нерухомості на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2020 року (справа № 495/5064/19) до іншої особи, що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175376832 від 26.07.2019 р. Разом з тим ОСОБА_1 зазначив, що у базовому податковому періоді - 2019 році, позивач не був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розумінні підпункту 266.1. ПКУ, так як згідно п.п.266.2.2. ПКУ значиться, що не є об'єктом оподаткування, в тому числі, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд. У зв'язку з викладеним, посилаючись на практику Верховного Суду, а також те, що належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогогосподарської діяльності, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09.12.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що фізичній особі ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб №0005761-0419-1509 від 22 жовтня 2020 року на суму 45771,03 грн. Згідно інформаційних даних та на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно права власності на нерухомість за фізичною особою ОСОБА_1 значиться об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням від 26.06.2018р. №483-VII «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Нерубайської сільської ради на 2019 рік» встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,75% розміру мінімальної заробітної плати, за 1 кв.м. бази оподаткування. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником, не займається виробництвом сільськогосподарської продукції та відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, визначено, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в редакції до 01.01.2019 року). Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, на думку відповідача, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з них - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. З 2019 року нова редакція п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, зазначає, що не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Отже, як зазначив відповідач, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплату податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та те, що власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником. Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, відповідач вказав, що представником позивача взагалі не підтверджено суми витрат, оскільки, не надано деталізований розрахунок витрат на правову допомогу, не надано розрахунок робіт за послуги адвоката, не надано детальні і вмотивовані розрахунки у додатків до Договору про надання правової (правничої) допомоги, а також просить відмовити у стягненні заявленої суми, з урахування її необгрунтованості та завищення.
16.12.2020р. до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву у якому позивач наголосив, що згідно тверджень відповідача у відзиві, позивач нібито зазначає, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як склади для зберігання зернових культур, бобових культур і насіння олійникових культур та не здаються в оренду, лізинг та позичку та дане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки позивачем до адміністративного позову надані документи стосовно приміщень за адресою: Біляївський район, Нерубайська сільська рада, комплекс будівель і споруд, будинок під № 22 (згідно даних договору купівлі- продажу) та технічного паспорту, приміщення що належали позивачу відносяться до тваринницької галузі, що є складовою сільського господарства в цілому. Відповідачем не оскаржується сільськогосподарське призначення будівель, що належали позивачу, та, на підтвердження відсутності підстав для застосування пільги, не надані будь- які відомості щодо здачі в оренду власником будівель та споруд, наявності лізингу, позички, тощо. Стосовно доданого витягу з рішення від 26.06.2018 р. № 483-VII «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Нерубайської сільської ради на 2019 рік» позивач зазначив, що означене рішення дійсно не містить ставки податку у розмірі 0,75% мінімальної заробітної плати: всі підпункти пункту 1271 Додатку 1 до рішення від 26.06.2018 р., до яких відносяться сільськогосподарські будівлі (1271.1-1271.9) містять не ставку, а прочерки, а отже не можуть бути оподатковані за ставкою 0,75 % мінімальної заробітної плати за 1 м2, як на тому наполягає відповідач. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, позивач вказав, що ним в адміністративному позові було зазаначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу та позивачем станом на дату написання відповіді на відзив здійснено оплату наданої правової допомоги у грудні за актом про надання правової допомоги від 07 грудня 2020 року у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07 грудня 2020 року № ПНІ336, а інші види правової допомоги підлягають сплаті та після її здійснення будуть надані відповідні платіжні доручення на адресу суду.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
30.06.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення №0109328-5306-1509, яким ОСОБА_1 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нерухомості» нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 91 542,06грн. за 2019 податковий період (а.с.9).
Не погоджуючимь із прийняттям вказаного рішення ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС в Одеській області зі скаргою від 28.09.2020р. (а.с.10-11).
Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.10.2020р. адресованого ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки запис про об'єкт нерухомого майна за номером 1502796051210 в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 22.07.2019р., податкове повідомлення - рішення №0109328-5306-1509 від 30.06.2020р. скасовано та прийнято нове №005761-0419-1509 від 22.10.2020р.(а.с.15-16).
Так, 22.10.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення №005761-0419-1509, яким ОСОБА_1 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нерухомості» нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 45771,03 грн. за 2019 податковий період (а.с.12).
Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно договору купівлі -продажу від 19.12.2017р.(а.с.13-14), технічного паспорту на виробничий будинок від 15.02.2018р. (а.с.17-20), ОСОБА_1 придбано у приватну власність нежитлові будівлі загальною площею 2924,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох складових частин об'єкта нерухомого майна: будівля пологового відділення та будівля навозоприймальника.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2019р. по справі №495/5064/19 визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що складається з будівлі пологового відділення та навозоприймальника (а.с.25-26).
Поряд з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.07.2019р. внесено запис про належність ОСОБА_2 права власності на вищевказану будівлю (а.с.22).
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2, у редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином, зі змісту норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України вбачається, що вона не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01.10.2019р. у справі №0340/1905/18.
В свою чергу, спірний об'єкт нерухомості, який належав позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, клас « 1271. Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає, зокрема,: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси. Цей клас не включає споруди зоологічних та ботанічних садів.
Поряд з цим, згідно до додатку 1 до додатка 1 до рішення Нерубайської сільської ради від 26.06.2018р. №483-VII «ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», які встановлюються на 2019 рік та вводяться в дію з 01.01.2019р. будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства оподатковуються за «-, нульовою» ставкою.
Жодних заперечень призначення належних позивачу об'єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності відповідачем не зазначено.
Крім того, докази того, що ОСОБА_1 впродовж 2019 року використовував належний йому на праві власності об'єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, в тому числі, що вони здавались в оренду, лізинг, позичку, до суду надано не було.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 має право на пільгу, встановлену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005761-0419-1509 від 22 жовтня 2020 року.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005761-0419-1509 від 22 жовтня 2020 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції про сплату №21891 від 16.11.2020р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 840,80грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області, на користь позивача 840,80 грн. сплаченого судового збору.
Враховуючи те, що справа прийнята до провадження Одеським окружним адміністративним судом 23 листопада 2020 року, строки розгляду даної справи визначені КАС України, у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Танцюри К.О. у період з 11.01.2021р. по 22.01.2021р. включно, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 25.01.2021р.(перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0005761-0419-1509 від 22 жовтня 2020 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, вул. Семінарська, 5 м.Одеса) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесяь копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.