Справа № 420/14307/20
25 січня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання нарахувати та виплатити,-
15.12.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною відмови відповідача в донарахуванні та сплаті позивачу суми 23423 грн. разової грошової допомоги до 5 травня 2017-2020 років та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу вказані кошти.
Ухвалою від 21.12.2020 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Згідно вимог ухвали позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду.
12.01.2021 року (під час знаходження судді у відпустці) від позивача на виконання ухвали суду позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що він повинен був звернутися до суду до 30 вересня відповідного року (в якому здійснюється виплата допомоги) у разі, якщо би він не отримав жодних виплат, однак позивач отримував виплати, але не у повному обсязі. Також позивачу не було раніше відомо про рішення Конституційного Суду України, відповідно до якого йому, як учаснику бойових дій, належало до сплати значно більше сума, ніж він отримував. Крім того, позивач посилається на пандемію короновірусу..
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.
Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно ч. 4 ст. 17 прим. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Дана позиція кореспондується відповідними висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки з цього приводу Верховного Суду, які викладені в його постановах.
Як вбачається зі змісту позову та заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо донарахування та сплати йому разової грошової допомоги до 5 травня в тому числі за періоди з 2017 по 2019 роки (включно).
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною відмову в донарахуванні та сплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в необхідному розмірі за 2017 рік - з 30 вересня 2017 року, щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2018 рік - з 30 вересня 2018 року, а непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2019 рік - з 30 вересня 2019 року.
Суд зазначає, що вищезазначена грошова виплата є періодичним платежем, тому про порушення своїх прав позивач мав можливість дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, ще протягом 2017 - 2019 років.
Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2019 у справі №815/3087/18 (адміністративне провадження №К/9901/64037/18), в якій Верховний Суд вирішував питання щодо строку звернення позивача до суду з позовом стосовно виплати йому грошової допомоги до 5 травня та дійшов висновку пропуску строку звернення позивача до суду у червні 2018 року стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2011-2016 роки, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, тому позивач повинен був дізнаватися про порушення своїх прав щороку при її отриманні в розмірі, меншому ніж передбачено законом.
Водночас, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2017-2019 році не у повному обсязі, позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ним до суду з цим позовом, суду не надав.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Даним рішенням визнано неконсутиційними окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте питання щодо терміну виплати вказаної разової грошової допомоги, встановленої статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Конституційним Судом України не вирішувалось.
Суд зазначає, що прийняття 27.02.2020 року рішення Конституційним Судом України №3-р/2020, на яке посилається позивач у позові, не може слугувати підставою для визнання строку звернення до суду не пропущеним чи для поновлення такого строку з метою отримання допомоги до 5 травня за 2017-2019 роки, оскільки положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 27.02.2020 року.
Сам факт прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, яким визнано наведені положення неконституційними, не міг бути перешкодою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав в 2017-2019 роках.
Також суд критично ставиться до посилання позивача на можливість поновлення йому строку звернення з адміністративним позовом на підставі положень розділу VІ “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України (якими було встановлено можливість суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), поновити процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу), оскільки зазначена процесуальна норма (в редакції Законів України №540-IX від 30.03.2020 року та №731-IX від 18.06.2020 року) поширюється виключно на правовідносини, які виникли під час запровадження в Україні карантинних заходів у 2020 році. Водночас у 2017-2019 роках в України карантину для запобігання коронавірусної хвороби не встановлювалось, та, відповідно, жодних обмежень для звернення позивача до адміністративного суду у зв'язку із цим не існувало, та строк на звернення до суду щодо позовних вимог за 2017-2019 роки сплив у позивача в 2019 році, тобто до впровадженних карантинних заходів (лист Верховного Суду від 22.04.2020 року за посиланням - https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/).
Суд, вирішуючи зазначене процесуальне питання, також зауважує, що рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 року було визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеною частиною позовних вимог, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишаєтьсяя без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду, для оскарження протиправності відмови Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області щодо донарахування та сплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року та до 5 травня 2019 року. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/14307/20, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови в донарахуванні та сплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2017-2019 років та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2019 року - повернути позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов