про відмову у забезпеченні позову
26 січня 2021 р. № 400/394/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001
до:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003
про:заява про забезпечення позову,
Виконавчий комітет Миколаївської міської ради 25.01.2021 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області з вимогами визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень від 11.12.2020 №МК15371/588/АВ/П.
Одночасно з позовною заявою 25 січня 2021 року року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного припису.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради не є тим суб'єктом, на адресу якого повинен бути винесений зазначений припис, оскільки не є роботодавцем у спірних правовідносинах.
Також, позивач вказує, що у разі неповідомлення у вказаний у Приписі строк (до 31.12.2020) про його виконання, тобто фактично його невиконання, може мати негативні наслідки, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці. На думку позивача, це вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси, які останній вважає порушеними, не буде реалізовано навіть у разі задоволення позовних вимог, що не відповідає завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист. Вказане зумовлено тим, що позивача буде притягнуто до відповідальності за невиконання протиправного акту.
Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст.154 КАС України, протягом доби судом призначено судове засідання з приводу розгляду заяви про забезпечення позову. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені телефонограмами.
В судове засідання 26.01.2021 представники сторін не з'явились, за таких обставин, суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
По-перше, суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача щодо винесення припису. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділенні компетенцією у відповідній сфері. Натомість, у цьому випадку відповідно до п.16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, прямо передбачено право органів Держпраці, за результатами інспекційного відвідування, в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю, складання припису щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості припису, правомірності винесення його саме на адресу виконавчого комітету Миколаївської міської ради в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
По-друге, можливе притягнення до адміністративної відповідальності не може бути підставою для забезпечення позову. Зазначений наслідок прямо передбачений законодавством, а тому є цілком логічним та законним.
Крім того, незалежно від результатів розгляду цієї справи, у разі притягнення службових осіб позивача до адміністративної відповідальності, вони не позбавлені доводити свою позицію під час розгляду справи, у разі притягнення до відповідальності оскаржити його.
Мета інституту забезпечення позову полягає у можливості, перш за все, зупинення виконання рішення суб'єкта владних повноважень, яке є предметом спору, до вирішення справи по суті. Ухвала про забезпечення позову у такому випадку є юридичним запобіжником настанню фактичних (матеріальних) наслідків, до вирішення юридичного спору.
У цьому випадку, не про які незворотні фактичні (матеріальні) наслідки у разі виконання припису не йде мова.
Всі наслідки виконання чи невиконання припису є юридичними, тобто зворотніми, а тому вони не є тими наслідками, у розумінні ч.2 ст.150 КАС України, для відновлення яких буде необхідно докладати значних зусиль та втрат.
Підстав для забезпечення позову суд не вбачає.
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись статтями 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні заяви Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про забезпечення позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. В. Біоносенко