справа № 380/10482/20
22 січня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79019 м. Львів вул. Липинського 44), Міністерства внутрішніх справ України (01601 м. Київ вул. Академіка Богомольця 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач-1, Ліквідаційна комісія), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповіда-2, МВС України), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів у відмові призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати відповідачів призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду І групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних громадян, у сумі 567500,00 грн.
Підставою позову зазначено протиправність повернення відповідачами пакету документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без належного розгляду. Вважає, що бездіяльність відповідачів щодо неприйняття рішення порушує його права, відтак позивач звернувся із цим позовом до суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 27.05.1968 проходив службу в органах внутрішніх справ та 31.12.1991 його звільнено зі служби у зв'язку із хворобою. Висновком Радянської міжрайонної ЛТЕК м. Львова від 28.01.1992 ОСОБА_1 визнано інвалідом першої групи у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. За результатами обстеження Львівською обласною МСЕК від 15.06.2012 йому визначено першу «А» групу інвалідності пожиттєво у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку зі станом здоров'я та необізнаністю позивач лише у 2019 році звернувся до відповідача-1 із питанням виплати одноразової грошової допомоги, який 18.08.2020 на виконання рішення суду склав висновок, який разом з пакетом поданих позивачем документів направив МВС України. Однак листом від 14.09.2020 відповідач-2 повернув такі матеріали на адресу відповідача-1 без вирішення та прийняття відповідного рішення по суті розгляду.
Ухвалою від 23.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1627 від 13.01.2021), у якому вказав, що Управлінням Державної служби охорони не порушено жодної правової норми, оскільки ним виконано всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, від складення висновку до направлення документів позивача для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Відтак вважає, що ним не допущено жодної протиправної бездіяльності, оскільки відповідно до п. 1 Порядку № 850 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених на утримання МВС України. Зазначив, що у цій справі відповідачем-1 свої обов'язки щодо вчинення дій (оформлення та направлення документів) було виконано належним чином та у повному обсязі, відтак вважає позовні вимоги до Управління Державної служби охорони безпідставними.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив (вх. № 3159 від 19.01.2020), у якому просив відзив відповідача-1 не враховувати та справу вирішити за наявними матеріалами у зв'язку з неподанням відзиву на позовну заяву відповідачем-2.
Відповідач-2 копію ухвали від 23.11.2020 отримав 02.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ 7901828763949. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних клопотань на адресу Львівського окружного адміністративного суду не надсилав. Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та 31.12.1991 його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку через хворобу.
Відповідно до висновку Радянської міжрайонної ЛТЕК м. Львова серії ВТЭ-4 № 041829 від 28.01.1992 позивача визнано інвалідом першої групи, причина інвалідності: «захворювання отримано в період проходження служби в органах внутрішніх справ» (а.с. 13).
За результатами обстеження Львівською обласною МСЕК ОСОБА_1 15.06.2012 призначено першу «А» групу інвалідності пожиттєво у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в ОВС, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 119002 від 15.06.2012 (а.с. 14)
ОСОБА_1 27.01.2020 та повторно 14.07.2020 звернувся до відповідача-1 із заявою/рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності у зв'язку із захворюванням отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с. 10, 11).
До заяви (рапорту) додано:
- копію паспорта та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- копію довідки ВТЭ-4 № 041829 від 28.01.1992;
- копію виписки з акта освідування у ЛТЕК до довідки ВТЭ-4 № 041829 від 28.01.1992;
- копію довідки до акта огляду обласної МСЕК серії ААБ № 119008;
- копію виписки з акта огляду МСЕК з 18.05-15.06.2012;
- копію свідоцтва про хворобу № 1773 від 09.12.1991;
- лист Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи № 435 від 26.12.2019;
- лист Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи № 196 від 09.04.2020.
Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі № 380/2514/20 надала висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (із змінами) (а.с. 26), із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 273500,00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлено на розгляд до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.
Листом «Про повернення матеріалів ОСОБА_1 » № 12/3-39 від 20.08.2020 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській області як такі, що не відповідають вимогам законодавства. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання таких матеріалів Департаментом фінансово-облікової політики МВС України вказано на те, оскільки першу групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено 28.01.1992, то чинною на той час редакцією ст. 23 Закону України «Про міліцію» передбачалося обов'язкове державне соціальне страхування працівників міліції, яке здійснювалося відповідно до Порядку № 59 від 29.06.1991. МВС України повноважень із нарахування та виплати страхових сум не мало. Зазначено також про недоліки в оформленні матеріалів, зокрема, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» № 1317 від 03.12.2009, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС не залучалися. Крім цього, про неможливість призначення одноразової грошової допомоги, на думку Департаменту, відповідно до Порядку свідчить також відсутність огляду МСЕК на встановлення позивачу відсотків втрати працездатності та довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), що видається страхувальнику, подання якої передбачено пунктом 7 Порядку. Зауважило, що саме дата встановлення втрати працездатності, зазначена в такій довідці, є днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності. Тобто, відсутність в матеріалах ОСОБА_1 вказаної довідки не дозволяє визначити день виникнення права на отримання грошової допомоги, відтак, на думку Департаменту, свідчить про його відсутність. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернено як такі, що не відповідають вимогам законодавства (а.с. 27-30).
Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України у Львівській області листом «Про направлення документів» № 12/3-46 від 19.10.2020 повернула оригінали документів про призначення одноразової грошової допомоги разом із відповіддю Департаменту фінансово-облікової політики МВС України позивачу (а.с. 25).
Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо відмови у призначенні йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності такою, що порушує його охоронювані державою права та гарантії, відтак звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентувала стаття 23 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон № 565-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 707).
Пунктом 2 зазначеної постанови встановити, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 р. за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
Міністерству внутрішніх справ установлено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року (п. 3 постанови № 707)).
З 07.11.2015 Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Отже, передбачені в Законі № 565-ХІІ гарантії соціального та правового захисту (в тому числі право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю) для працівників міліції продовжують діяти та поширюються на колишніх працівників міліції, а порядок їх реалізації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України 21.10.2015 прийняв постанову, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (далі - Порядок № 850).
Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707.
У разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Перелік необхідних для виплати одноразової грошової допомоги документів встановлено також пунктами 5, 6 Порядку № 707.
Пунктами 8, 9 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналогічні норми містить пункт 7 Порядку № 707 від 12.05.2007, що діяв до набрання чинності Порядком № 850.
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (пункти 10, 11 Порядку №850)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та 28.01.1992 позивачу встановлено першу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, отримане в період проходження служби в органах внутрішніх справ. За результатом повторного огляду 15.06.2012 першу групу інвалідності встановлено пожиттєво. Позивач вважає, що його інвалідність спричинило захворювання, отримане в період проходження служби в органах внутрішніх справ і ця обставина є підставою для виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-ХІІ.
ОСОБА_1 звернувся до органу, в якому проходив службу (УДСО при ГУ МВСУ у Львівській області) із заявою/рапортом щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, до якого додав документи, які вважає достатніми та належно оформленими.
Відповідач-1 18.08.2020 сформував висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (із змінами), із змісту якого встановлено, що призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 273500,00 грн. Надалі матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлено на розгляд до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.
Листом «Про повернення матеріалів ОСОБА_1 » № 12/3-39 від 20.08.2020 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській області як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Суд враховує, що норми як Порядку № 850 (пункт 8), так і Порядку № 707 (пункт 7) встановлюють єдиний алгоритм дій органів МВС щодо розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення щодо її виплати/відмови у виплаті:
- керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції в 15-денний строк з дня реєстрації документів зобов'язаний сформувати висновок щодо наявності/відсутності підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги та скерувати його до МВС разом з документи, що надійшли від заявника;
- МВС в місячний строк після надходження документів (висновку органу, в якому проходив службу заявник, та наданих заявником документів) приймає одне з двох можливих рішень: 1) про призначення грошової допомоги і надсилає його разом із документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги; 2) про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Оцінюючи дії відповідача-2 щодо повернення матеріалів ОСОБА_1 з мотивів, зазначених у листі № 12/3-39 від 20.08.2020, суд дійшов висновку, що МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов'язаний був прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначення цієї допомоги.
Однак Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України жодного із цих рішень не прийнято, натомість документи на призначення одноразової грошової допомоги повернено.
При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, ні Порядком № 850, ні Порядком № 707 не передбачено, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачеві, а не повертати матеріали, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 19.09.2018 у справі № 530/1280/17, від 03.10.2018 у справі № 361/7249/17, від 19.02.2019 у справі № 802/498/18-а та повинні застосовуватись до спірних правовідносин в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд також враховує, що до заяви про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надав лист комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» № 435 від 26.12.2019, скерованому на запит ОСОБА_1 про те, що на дату встановлення заявнику інвалідності (28.01.1992) ступінь втрати працездатності не встановлена з тих причин, що в 1992 році форма довідки, що видавались особам з інвалідністю, не передбачала необхідності визначення та вказання відсотка ступеня втрати працездатності.
Водночас пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
З матеріалів справи судом встановлено, що Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі № 380/2514/20 складено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (а.с. 26), який 18.08.2020 затверджено головою ліквідаційної комісії. Вказаний висновок з пакетом документів надіслано для вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги МВС України.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві (вх. № 1627 від 13.01.2021) про те, що у діях Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо повернення позивачу оригіналів документів про призначення одноразової грошової допомоги немає протиправності. Крім цього, суд зазначає про те, що супровідний лист голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України у Львівській області про направлення позивачу оригіналів документів від 19.10.2020 не можна розцінювати як відмову у призначенні, нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, як вказує позивач, оскільки в останнього відсутні повноваження для прийняття таких рішень. Висновок про призначення такої допомоги позивачу відповідач-1 склав, документи для розгляду і прийняття рішення скерував за належністю.
Отже, позовні вимоги, які стосуються визнання протиправними дій Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду I групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, та зобов'язання Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду І групи що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб в сумі 567500,00 грн є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо твердження позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у сумі 567500,00 грн суд зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 визначено у висновку відповідача-1, затвердженого 18.08.2020 головою Ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України у Львівській області, який не є предметом оскарження у цій справі. Крім цього, позивачем жодних чином не обґрунтовано визначений ним розмір одноразової грошової допомоги, як і не надано жодних доказів на його підтвердження.
Надаючи оцінку діям Міністерства внутрішніх справ України, суд дійшов висновку, що нерозгляд по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу є протиправною бездіяльністю.
Разом з цим, щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу суд зазначає таке.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання та прийняти рішення щодо виплати такої допомоги.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що Міністерством внутрішніх справ України по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності першої групи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення.
Щодо викладених у листі відповідача-2 тверджень про відсутність підстав для призначення допомоги з огляду на дату набуття інвалідності, то такі можуть лягти в основу рішення МВС України за наслідками розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Отже, у зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення з приводу призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності за захворюванням, отриманим в період проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності за захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення з приводу призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності за захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601 м. Київ вул. Академіка Богомольця 10; код за ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності за захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25.01.2021.
Суддя Р.П. Качур