26 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5368/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській щодо не прийняття рішення згідно поданої заяви від 23.09.2020 року про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.З Закону України "Про громадянство" та не направлення вказаної заяви для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області;
- зобов'язати Долинськиий районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській прийняти рішення згідно поданої заяви від 23.09.2020 року про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" та направити вказану заяву для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що 23.09.2020 вона звернулась з письмовою заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" до якої було додано належним чином завірене рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2020 у справі № 388/687/19, яке вступило в законну силу та яким встановлено факт постійного проживання позивачки на території України станом на 24 серпня 1991 року та копії довідок Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області від 05.08.2017 та від 27.02.2019 за змістом яких вбачається, що вона дійсно зверталась до Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області із заявою щодо видачі паспорту замість утраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.
Проте, листом Долинського РС УДМС україни в Кіровоградській області№ 3519-558/3519.1-20 від 23.09.2020 фактично відмовлено позивачу в прийнятті відповідного рішення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
26 листопада 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністратиного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1).
14 грудня 2020 року ухвалою суду в задоволені заяви Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про заміну неналежної сторони у справі - відмовлено (а.с.66)
30.12.2020 (вх.№ 29041/20) на адресу Кіровоградського окружного адміністративного суду Долинським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області надано відзиви на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачі позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2020 у справі № 388/687/19 заяву позивача про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 задоволено.
Разом із тим, документами, що передбачені підпунктом «б» пункту 8 Порядку № 215 встановлена лише особа позивача, в той час як її належність до громадянства будь-якої держави не встановлено.
Зазначаємо, що Державна міграційна служба України, її територіальні органи та підрозділи не можуть на власний розсуд тлумачити обставини належності особи до громадянства будь-якої держави у випадках, якщо це не підтверджується відповідними документами.
Відповідач зазначає, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його вчинити певні дії, що відноситься до його дискреційних повноважень, уникаючи при цьому порядку проведення процедури встановлення належності до громадянства України, передбаченої пунктом 8 Порядку № 215, що є неприпустимим.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
24.11.2015 ОСОБА_1 звернулась до Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області з заявою про втрату паспорту, за результатами розгляду якої, листом сектору було рекомендовано звернутись з заявою про проведення процедури встановлення особи (а.с.15).
За результатами перевірки, проведеної Долинським районним сектором УДМС України в Кіровоградській області, підтверджено факт видачі Павлоградським МВСС в Дніпропетровській області паспорту серії НОМЕР_1 від 16.08.1973 року на ім'я позивача, як на громадянку ОСОБА_1 та паспорту серії НОМЕР_3 від 21.08.1975 на її ім'я як на громадянку ОСОБА_1 . В зв'язку з тим, що за реєстраційними обліками ГУДМС України вона не значилася, а заяви про видачу попередніх паспортів не збереглися, тому встановити належність до громадянства України та провести звірку даних особи та її фотозображення з даними і фотокартками, уклеєними до попереднього паспорту, не вдалося, а тому листом Долинського районного сектору УДМС України в Кіровоградській області №19/1731 від 13.09.2016 було рекомендовано звернутись із заявою про проведення процедури встановлення особи (а.с.16-17).
06.12.2016 на виконання вищевказаного листа, я звернулась повторно до Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області з письмовою заявою і доданими матеріалами про проведення процедури встановлення особи відповідно до розділу VIII Наказу МВС України "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" №320 від 13.04.2012. 27.02.2019 позивач повторно звернулась до Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області з заявою про надання відповіді на заяву від 06.12.2016, та просила видати її копію, для підготовки відповідної заяви щодо оформлення паспорта громадянина України (а.с.18,19).
05.03.2019 ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до Державної міграційної служби України про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області за неналежне виконання своїх обов'язків щодо неналежного розгляду звернень та прийняття по них відповідних рішень, незаконного притягнення мене до адміністративної відповідальності, про повідомлення про результати розгляду заяви від 06.12.2016 та про вирішення питання про видачу мені паспорту як громадянці України (а.с.20).
За результатами розгляду вищевказаної заяви від 05.03.2019 на мою адресу позивача надійшов лист Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області 3501.6/4505-19 від 08.04.2019 за змістом якого вбачається, що після проведеної перевірки особу позивача було встановлено, але належність до громадянства будь-якої держави не підтверджено (а.с.21).
21.08.2019 позивач повторно звернулась з письмовою заявою до Державної міграційної служби України додавши до заяви вищевказане рішення суду від 25.06.2019 в якому судом було встановлено факт постійного проживання на територій України з 1989 року, з вимогою вжиття відповідних заходів реагування щодо завідуючого Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області Поліщука О.О., а також про вирішення питання про видачу паспорту як громадянці України (а.с. 24).
Листом Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області 3501.3-6007/35.1-19 від 01.10.2019 повідомило, що після проведеної перевірки особу ОСОБА_1 було встановлено, але належність до громадянства будь-якої держави не підтверджено, а тому документувати паспортом громадянина України не представляється можливим (а.с.25-26).
Згідно рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2020 у справі № 388/687/19, яке вступило в законну силу встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року (а.с.27-28).
23.09.2020 року звернулась з письмовою заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі п. 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" до якої позивачем було додано належним чином завірене рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2020 у справі № 388/687/19, яке вступило в законну силу та яким встановлено факт постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та копії довідок Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області від 05.08.2017 та від 27.02.2019 за змістом яких вбачається, що позивач дійсно зверталась до Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області із заявою щодо видачі паспорту замість утраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.
Листом Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області №3519-558/3519.1-20 від 23.09.2020 повідомлено позивача, що в зв'язку з втратою чинності Наказу МВС України "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" №320 від 13.04.2012 відповідно до якого згідно розділу VIII проводилась процедура встановлення особи та за відсутності паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року їй необхідно подати рішення суду про встановлення особи про те, що станом на 24.08.1991 особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР. Після чого позивач має право звернутись до міграційної служби із заявою про встановлення належності до громадянства України.
Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. № 2235-III (далі Закон № 2235-III) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2235-III громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Отже, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
При цьому, за правилами ч.2 ст. 3 Закону № 2235-III особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27.03.2001 р. № 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок), який відповідно до Закону України "Про громадянство України" визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Згідно до п. 1 Порядку, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Відповідно до п. 7 Порядку, встановлення належності до громадянства України стосується:
а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі:
осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;
осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;
б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;
в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
При цьому, відповідно до п. 10 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Згідно п. 89 Порядку територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Судом встановлено, що 23.09.2020 позивач із заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство України", до якої було додано:
- копію рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2020 про встановлення факту народження позивача;
- копію дловідок від 05.08.2017 № 993 та 01.03.2019 № 3519-292/3519.2-19 про те, що особу позивача встановлено але не встановлено її належність до громадянства будь-якої держави.
Вказане не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи.
Суд зазначає, що посилання відповідача у листі від 23.09.2020 №3519-558/3519.1-20 (а.с.40) та відзиві на позов про доречність встановлення факту проживання позивача на території України за станом на 24 серпня 1991 року є необґрунтованим, оскільки п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 №215, надає заявнику право вибору яке саме судове рішення про встановлення юридичного факту він може подати.
В даному випадку позивач надала судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, тому зазначені відповідачем підстави відмови у встановленні належності до громадянства України є необґрунтованими та такими, що суперечать Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській щодо не прийняття рішення згідно поданої заяви від 23.09.2020 про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.З Закону України "Про громадянство" та не направлення вказаної заяви для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, являється обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області вчинити дії, передбачені Законом України «Про громадянство», а саме прийняти рішення згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 23.09.2020 про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" та направити вказану заяву для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, не є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень з огляду на наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
В даному випадку, враховуючи висновку суду про протиправність бездіяльності Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській щодо не прийняття рішення згідно поданої заяви від 23.09.2020 та не направлення вказаної заяви для погодження і затвердження, відповідач зобов'язаний прийняти рішення згідно поданої заяви від 23.09.2020 про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" та направити вказану заяву для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.2).
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (вул. Нова, 42, Долинська, Долинський район, Кіровоградська область, 28500, код ЄДРПОУ 37795939) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (вул. Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ: 37795939) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській щодо не прийняття рішення згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 23.09.2020 про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" та не направлення вказаної заяви для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.
Зобов'язати Долинськиий районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській прийняти рішення згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 23.09.2020 про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство" та направити вказану заяву для погодження і затвердження до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області судовий збір у сумі 840,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула