26 січня 2021 року справа № 340/5414/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з заявою до Управління про визнання протиправними дій стосовно обмеження виплати суддівської винагороди.
Водночас, просила суд зобов'язати відповідача виплатити додаткові кошти.
У позові зазначає, що у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року виплата суддівської винагороди обмежувалась на підставі закону, котрий визнаний неконституційним.
Управління заперечило щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.26-33).
Зазначило, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише майбутніх правовідносин.
Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.21-22).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 , починаючи з 05 вересня 2013 року, безстроково обіймає посаду судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області (а.с.16).
Приписами пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон 2) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня склав 2102 грн.
Отже, посадовий оклад судді становив 63060 грн. (без застосування регіонального коефіцієнту).
13 квітня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»», який набрав чинності 18 числа того ж місяця і року.
Закон 2 доповнено статтею 29 такого змісту.
«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).».
Відповідно до приписів статті 8 Закону 2 мінімальна заробітна плата станом на 01 січня склала 4723 грн.
З 18 квітня по 27 серпня 2020 року Управління нараховувало позивачу суддівську винагороду у сумі 47230 грн.
28 серпня 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення №10-р/2020, визнавши неконституційними положення частин 1 та 3 статті 29 Закону та абзацу 9 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»».
З 28 серпня 2020 року Управління відновило нарахування суддівської винагороди за приписами статті 135 Закону.
За інформацією відповідача обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року склало 144682,86 грн. (а.с.18).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, суд не вбачає складності у вирішенні спору.
Тому, відсутні підстави вносити подання до Верховного Суду щодо ухвалення зразкового рішення у справі.
Отже, суд відмовляє відповідачу у задоволенні такого клопотання.
Зміни до Закону 2, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, призвели до сплати позивачу суддівської винагороди у меншому розмірі.
Таким чином, завдали шкоду у виді недоотримання коштів, як оплату за працю.
Конституційний Суд України вирішив публічно-правовий спір між ОСОБА_1 і державою, яку у спірних правовідносинах представляло Управління.
Приписами частини 3 статті 152 Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Упродовж 14 років держава Україна не прийняла закону про порядок відшкодування такої шкоди.
Приписами частини 4 статті 6 КАС України (верховенство права) забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, держава має обов'язок розглянути питання про відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 144682,86 грн.
У такому випадку кошти сплачуються з Державного бюджету України.
З прийняттям рішення Конституційним Судом України право на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління і зобов'язання виплатити кошти трансформувалось у право на звернення до суду з позовом до держави про стягнення шкоди.
Суд позбавлений можливості вирішення питання про заміну відповідача, оскільки ОСОБА_1 вже подала до суду позов про стягнення шкоди, за яким відкрито провадження (а.с.35-37).
Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.
Сторони не понесли судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей