про залишення позовної заяви без руху
25 січня 2021 року 320/616/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного центру зайнятості, Київського обласного центру зайнятості про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинського районного центру зайнятості, Київського обласного центру зайнятості, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського районного центру зайнятості, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 передбаченої Законом та постановою Кабінету міністрів України №306 від 22.04.2020 допомоги на період зупинення діяльності на період карантину по заявам від 18.06.2020 №18/06-Ю та від 29.08.2020 №29/08-Ю;
- стягнути солідарно з Києво-Святошинського районного центру зайнятості та Київського обласного центру зайнятості недоотримані ОСОБА_1 кошти допомоги по частковому безробіттю на період карантину в розмірі 13021,51 грн.;
- стягнути з Києво-Святошинського районного центру зайнятості шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року, становить 2270,00 грн.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем об'єднано у позовній заяві одну вимогу майнового характеру на загальну суму 13021,51 грн. та одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (908,00 грн. + 908,00 грн.).
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з цим, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, яке мотивовано складним матеріальним становищем позивача та неможливістю сплати нею судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI).
Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
В якості доказів звільнення від сплати судового збору позивач надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.01.2021, в яких наявна інформація про те, що за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року позивач отримала дохід у розмірі 2000,00 грн.
Проте, суд не приймає зазначені відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів в якості доказів звільнення від сплати судового збору, оскільки доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів.
Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про незадовільний майновий стан, зокрема у даному випадку відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів лише свідчать про розмір отриманого позивачем доходи під час здійснення підприємницької діяльності, однак це не означає, що у позивача не може існувати інших доходів.
Отже, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору та доказом відсутності інших джерел доходів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про звільнення від сплати судового збору, а отже підстави для задоволення такого клопотання відсутні.
Відтак, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Балаклицький А. І.