26 січня 2021 року м. Київ № 320/7538/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.06.2016 по 31.05.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 24.06.2016 по 28.02.2018 січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 31.05.2018 березень 2018 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 31.05.2018 включно в сумі 81273,80 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 24.06.2016 по 28.02.2018 січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 31.05.2018 березень 2018 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Позов мотивовано безпідставністю невиплати відповідачем у повному обсязі позивачу в період з 24.06.2016 по 31.05.2018 індексації грошового забезпечення, яка є однією з основних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Також зазначено, що військовослужбовцям, які прибули з інших військових частин для подальшого проходження військової служби, нараховується та виплачується грошове забезпечення, в тому числі й індексація грошового забезпечення на підставі грошового атестату. Крім того, на момент зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, як зазначено в грошовому атестаті ОСОБА_1 серії ЗУ №144429, виданого йому військовою частиною НОМЕР_2 , базовим місяцем для нарахування індексації є травень 2016 року.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , звільнений з військової служби відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2018 №22-РС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2018 №122 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 911 окремої зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 виключено з 31.05.2018 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою від 13.04.2020 в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 28.02.2018.
Військовою частиною НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 довідку від 14.05.2020 №71 про розмір індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2016 по 29.05.2018, якою позивачу повідомлено, зокрема, про неможливість нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, з огляду на відсутність механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Згідно статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, зокрема, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі по тексту - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно частини першої статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно статті 19 зазначеного Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), пунктом 2 якого визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків абзац перший). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий). Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення).
При цьому суд зазначає, що положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, водночас, виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2018 №122 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 911 окремої зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 виключено з 31.05.2018 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2020 №71 позивачу повідомлено про неможливість нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з огляду на відсутність механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
Відтак, суд дійшов висновку про протиправність ненарахування та невиплати військовою частиною НОМЕР_1 позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
При цьому судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) переглянуто грошове забезпечення військовослужбовців, відповідно, базовим місяцем для індексації грошового забезпечення є березень 2018 року. Водночас, з березня 2018 до часу звільнення позивача з військової служби величина індексу споживчих цін не перевищувала порогу індексації в 103 відсотка, відповідно, правові підстави для індексації грошового забезпечення позивача з квітня 2018 року до моменту його звільнення з військової служби - 31.05.2018, були відсутні.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 31.05.2018 включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців в сумі 81273,80 грн., суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки, як встановлено судом, позивачу безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, а не за період, зазначений позивачем, що свідчить про помилковий характер розрахунку позивачем суми індексації до стягнення.
Крім того, суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження.
За висновком суду, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача на отримання ним індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби, яка, як встановлено судом, безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась відповідачем у період з січня 2016 по лютий 2018 року включно, є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, виходячи з правового регулювання спірних відносин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно звільнений від сплати судового збору.
Оскільки сторонами не надано доказів понесення ними судових витрат, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: 08621, Київська обл., Васильківський р-н, село Данилівка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 січня 2021 року.