про залишення позовної заяви без руху
26 січня 2021 року м. Київ № 320/589/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська 40), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, видану на ім'я ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити порахунок та виплату позивачеві з 01.01.2014 по 02.08.2014 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018 з розрахунку однієї заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
В силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про зобов'язання відповідача здійснити порахунок та виплату позивачеві з 01.01.2014 по 02.08.2014 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік).
Також, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018 з розрахунку однієї заробітної плати.
Так, обґрунтовуючи позов у вказаній частині позивач зазначила, що право на отримання відповідного підвищення до пенсії виникло у позивача в силу рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 7 п. 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким виключено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та зобов'язання відповідача з 17.07.2018 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкту владних повноважень.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, стосуються різного періоду нарахування пенсійних виплат та різних підстав як для їх виплати, так і для звернення до суду про їх стягнення у примусовому порядку, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги одночасно за період 01.01.2014 по 02.08.2014 та 17.07.2018 не можуть розглядатися в одному проваджені.
У зв'язку з чим, позивачу потрібно надати суду уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), та визначитися за який період часу з 01.01.2014 по 02.08.2014 або з 17.07.2018 позивач просить суд нарахувати та виплатити підвищення до пенсії або додаткову пенсію, з урахуванням висновків суду, що наведені у цій ухвалі.
Крім цього суд звертає увагу на інший аспект даних правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви приєднано платіжне доручення від 09.10.2020 №25 на суму 840,80 грн.
Однак судом встановлено, що відповідно до відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", вказане платіжне доручення від 09.10.2020 №25 на суму 840,80 грн. було додане на підтвердження сплати судового збору при зверненні до Київського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №320/9885/20.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 25.11.2020 у справі №320/9885/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї документами.
Крім того, вказаною ухвалою суду по справі №320/9885/20 не було повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. відповідно до платіжного доручення №25 від 09.10.2020.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову.
З огляду на викладене, платіжне доручення від 09.10.2020 №25 про сплату судового збору в сумі 840,80 грн., не може бути підтвердженням сплати судового збору в адміністративній справі №320/589/21, оскільки вказана квитанція була доказом сплати судового збору в межах адміністративної справи №320/9885/20.
Отже суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу даного адміністративного позову вважається не сплаченим.
Згідно приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Таким чином, якщо позивач дійде висновку, що зазначені позовні вимоги є пов'язаними між собою із наведенням конкретного переліку таких підстав, позивачу необхідно буде сплатити 1816,00 грн.
Якщо позивач дійде висновку та надасть суду уточнену позову заяву з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення з визначенням періоду часу з 01.01.2014 по 02.08.2014 або з 17.07.2018 з якого позивач просить суд нарахувати та виплатити підвищення до пенсії або додаткову пенсію, позивачу необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), та визначитися за який період часу з 01.01.2014 по 02.08.2014 або з 17.07.2018 позивач просить суд нарахувати та виплатити підвищення до пенсії або додаткову пенсію, з урахуванням висновків суду, що наведені у цій ухвалі;
- оригіналу документа про сплату судового збору в належному розмірі, як це передбачено Законом України «Про судовий збір».
Враховуючи ту обставину, що суд у даній ухвалі просить позивача надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою із наведенням конкретного переліку таких підстав, суд на даному етапі позбавлений можливості чітко визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою "adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax", а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений цією ухвалою.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.