Справа 2 -36/10/0408
07 квітня 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак ОВ.
за участю позивачки ОСОБА_1
представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
представник відповідачки ОСОБА_5
представника 3-ї особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним заповіту за № 1230 від 08.02.2003 р., та скасування його,
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу 21.04.2003 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій вона просить визнати недійсним заповіт за № 1230 від 08.02.2003 р., та скасування його. При розгляді справи, 31.08.2007 р. позовні вимоги позивачкою уточнювалися.
В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що на підставі приватизації квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності її рідній матері ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про право власності ДЗ- 526 від 14.04.1994 р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. На момент її смерті з 26.01.2003 р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в 2-й міській лікарні м. Кривого Рогу з приводу побутової травми.
Згідно виписки з медичної картки ОСОБА_8 була доставлена до лікарні о 14.45 год. Зі своєї квартири з діагнозом: закритий перелом шийки лівого стегна, закритий перелом луча типовому місці зліва, а також вказано «стан ближче до задовільному». В такому стані вона знаходилась до 06.02.2003 р. Потім її стан здоров'я з кожним наступним днем різко погіршувався, і, як відзначено, 7 лютого, він був важким і встановлено «відсутність життєвого устою».
08.0.2003 р., 09.02.2003 р., 11.02.2003 р. вже відмічений тяжкий стан, її неадекватність поведінки з повільно наростаючій дихальною недостатністю, а , починаючи з 11.02.2003 р. 21 часу стан здоров'я матері рідко погіршився і ІНФОРМАЦІЯ_1 наступила смерть.
08.02.2003 р., коли ОСОБА_8 була у тяжкому стані, її поведінка була неадекватною, відсутність життєвого устою, відповідачка запросила приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в лікарню, який при вказаному вище стані хворої посвідчив довіреність та заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 1230, час посвідчення 14 год. 30 хв.
В силу вимог Закону України « Про нотаріат», Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 р., нотаріус зобов'язаний був при складенні та посвідченні заповіту від імені ОСОБА_8 08.02.2003 р. перевірити паспорт її та наявність в ньому її підпису, який був відсутній. Крім того, нотаріус не перевірив і не врахував тяжкості її фізичного стану.
Вона вважає, що заповіт від імені ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9, складений і посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 8.02.2003 р. зареєстрований в реєстрі за № 1230 в приміщенні 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу з використанням комп'ютерної техніки, належить визнати недійсним та відмінити його.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполягає в повному обсязі та просила їх задовольнити.
При цьому суду пояснила, що її мати ОСОБА_8, 1934 р. народження проживала за адресою АДРЕСА_1. Вона сама проживала в АДРЕСА_2. Проживали вони окремо і спілкувалися в міру можливості і необхідності, і по телефону. Мати особливого виходу не потребувала, оскільки була цілком дієздатною.
Оскільки вона працювала щодня, а її свекруха була інвалідом 1 групи і проживала в Кіровоградській області, то вони з чоловіком здійснювали догляд за нею. До матері вона приходила раз на тиждень.
Відповідачка ОСОБА_4 у свій час працювала з її матір'ю і з 2001 р. почала ходити до неї у гості. Після спілкування матері з відповідачкою, у неї з матір'ю відношення зіпсувалися, оскільки ОСОБА_4 постійно її обумовлювала на той рахунок, що для неї свекруха дорожча за матір. У січні місяці 2003 р. вона приходила до матері, давала їй гроші, але мати була усім невдоволена. Мати була дуже важкою людиною, не хотіла проживати з онуком, оскільки у того народилася дитина і вона вважала, що дитина буде їй заважати.
Мати їй розповідала про те, що відповідачка запропонувала їй скласти на своє ім'я заповіт або оформити опікунство, проте мати їй відмовляла. Тоді відповідачка запропонувала матерів продати квартиру, але оскільки мати відмовилася це робити, то відповідачка у свій час зовсім до матері не приходила.
26.01.2003 р. мати травмувалася і була доставлена в 2-у міську лікарню з діагнозом: закритий перелом шийки лівого стегна із зміщенням, перелом лівої ключової кістки в типовому місці із зміщенням і перелом шиловидного відростка лівої ліктьової кістки.
З 26.01.2003 р. мати ОСОБА_8 знаходилася на лікуванні в 2-ій лікарні. В цей період на дзвінки по телефону відповідала відповідачка ОСОБА_4 Вона не знала, що мати в лікарні, оскільки постійно просила ОСОБА_10 покликати матір до телефону, на що та відповідала, що мати відлучилася, або вийшла до сусідки і обіцяла, що мати передзвонить. Про те, що мати знаходилася в лікарні, її ніхто не повідомив. Пізніше сусіди їй сказали, що ОСОБА_4 умисне таїла від неї що відбувається, хоча вони цікавилися у неї, чи повідомила вона доньці про хворобу матері. З цієї миті ОСОБА_4 без права на те поселилася в спірній квартирі.
З 07.02.2003 р. стан здоров'я матері погіршивлся. З 08.2.2003 р. мати на момент складання заповіту була у тяжкому стані, як свідчать медичні документи.
Вона вважає, що ОСОБА_4 скориставшись ситуацією, пригласила приватного нотаріуса ОСОБА_7, який, не виявснив дійсного стану хворої, засвідчив заповіт на користь відповідачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла в лікарні.
У лікарні відповідачка ОСОБА_4 умисно приховала від них, родичів, факт смерті. У лікарні, провідуючи матір, ОСОБА_4 представлялася її внучкою, в судмедекспертизі при отриманні тіла, представилася як дочка.
Увесь період ОСОБА_4 розпоряджалася квартирою і речами матері на власний розсуд. 04.03.2003 р. ОСОБА_4 звернулася з генеральною довіреністю в БТІ для отримання довідки - характеристики на продаж квартири від свого імені. 09.03.2003 р. ОСОБА_4 вивезла з квартири усе майно матері.
Вона вважає, що заповіт складений нотаріусом ОСОБА_7 є недійсним, оскільки було складено без перевірки психічного стану ОСОБА_8 і без урахування тяжкості стану її здоров'я.
Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 пітримав в повному обсязі та доповнив, що він є онуком померлою ОСОБА_8 З вересня 1992 р. по липень 1995 р. він разом з дружиною проживав у своєї бабусі ОСОБА_8 Також вони проживали у ОСОБА_8 і в 2002 р.. У цей період до ОСОБА_8 кілька разів приходила ОСОБА_4 Потім вони переїхали на іншу квартиру, оскільки у них народилася дитина і ОСОБА_8 не бажала разом з ними жити. У 2002 р. він був виписаний з квартири ОСОБА_8 за рекомендацією ОСОБА_4
ОСОБА_8 була важкою людиною і він, у зв'язку з цим, приходив до неї нечасто. Він вважає, що заповіт складений нотаріусом ОСОБА_7 незаконно. Після смерті ОСОБА_8 він дізнався, що в період знаходження ОСОБА_8 в лікарні перед смертю заповіт не був складений. ОСОБА_8 знаходилася в лікарні з 26.01.2003 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1
08.02.2003 р. було складено нотаріусом ОСОБА_7 заповіт, але перед цим днем 5.02.2003 р. в лікарню, як сказали ті хворі, які знаходились в одній палаті з ОСОБА_8, ОСОБА_4 приводила нотариуса - жінку але ОСОБА_8 не стала підписувати заповіт і не була згодна на його складання, у зв'язку з чим ОСОБА_4 була дуже незадоволена.
Як видно з медичних документів, поведінка ОСОБА_8 в лікарні була неадекватною. З тих же мед. документів видно, що після "домашньої їжи ( а її приносила в лікарню ОСОБА_4) здоров'я бабусі стало погіршуватися. На момент складання заповіту стан здоров'я ОСОБА_8 був важким., але вона не страждала на психічне захворювання.
При складанні заповіту нотаріусом ОСОБА_7 у ОСОБА_8 паспорт був оформлений неналежно, в паспорті не стояв її особистий підпис, на що нотаріус не звернув ніякої уваги.
Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_4 певний час використовувала її паспорт.
Він також вважає, що заповіт складений нотаріусом ОСОБА_7 є недійсним, оскільки було складено без перевірки психічного стану ОСОБА_8 і без урахування тяжкості стану її здоров'я. Просить суд заповіт від імені ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4., складений і посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 8.02.2003 р. зареєстрований в реєстрі за № 1230 в приміщенні 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу з використаням комп'ютерної техніки, визнати недійсним та відмінити його.
Представник позивачки - ОСОБА_3- в повному обсязі підтримала позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та підтвердила обставини, які вказані в позовній заяві. Також вона зазначила, що при складенні нотаріусом ОСОБА_7 заповіту від імені ОСОБА_8 були порушені ст.ст. 45,49,56 Закону України « Про нотаріат», п.п. 8,10,17,18,85 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,
п. 18 (в) Інструкції « Щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України». У зв'язку з допущеними нотаріусом грубими порушеннями вищезгаданих Закону і Інструкцій, заповіт від 08.02.2003 р. повинен бути визнан недійсним.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти позову в повному обсязі та пояснила, що вона знала ОСОБА_8 5 років з колишнього місця роботи, де вони працювали -" Криворіжстрой". Стосунки у них були хороші, як дочки з матір'ю. ОСОБА_8 їй розповідала про своє життя, завжди чекала до себе у гості і рада була її бачити і спілкуватися з нею.
ОСОБА_8 їй розповіла, що її дочка ОСОБА_1 давно її не відвідувала, кинула її, допомоги від дочки не було. У неї з дочкою і онуком не було ніяких споріднених стосунків. Про це свідчить той факт, що, коли ОСОБА_8 потрапила в лікарню в січні 2003 р. дочка ОСОБА_1 і її син не відвідували свою матір і бабусю.
Вона часто приходила до ОСОБА_8 і знає, що ОСОБА_1 не відвідувала свою матір, не дзвонила їй., не цікавилася її життям. А коли та померла, то ОСОБА_1 дізналася про її смерть через місяць. Після цього почалися дзвінки в її адресу від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з погрозами, хоча причини не було, оскільки було видно, що ОСОБА_1 усвідомлене бросила свою матір.
Знаходячись в лікарні ОСОБА_8 звернулася до неї з проханням і попросила її зайнятися узаконенням перепланування її квартири доки вона проходитиме лікування в лікарні № 2, оскільки з дочкою ОСОБА_1 і онуком ОСОБА_2 давно був перерваний родинний зв'язок. Для виконання прохання ОСОБА_8 необхідно було оформити Генеральне доручення, щоб мати можливість здійснити узаконення перепланування квартири.
З метою оформлення доручення вона звернулася з проханням до нотаріуса ОСОБА_11, але та відмовила їй в оформленні, оскільки у неї були з її слів поважні причини. Тоді їй довелося звернутися до нотаріусу ОСОБА_7, заздалегідь домовившись з ним про виїзд в його вільний час в лікарню № 2 до ОСОБА_8 Після 2-х візитів ОСОБА_7 в лікарню в палату до ОСОБА_8, ОСОБА_7 віддав їй в руки Генеральне доручення на отримання права узаконити перепланування квартири ОСОБА_8 Про існування заповіту вона дізналася тільки після смерті ОСОБА_8, коли забирала її речі з лікарні. 09.02.2003 р. вона з паспортом ОСОБА_8, своїм паспортом і Генеральним дорученням прийшла в БТІ і написала заяву з проханням узаконити перепланування. На той період в БТІ не існувало поняття " у зв'язку з переплануванням", а був вибір - або у зв'язку з "продажем" квартири, або з "обміном", тому вона в заяві написала слово "продаж". У заяві вона помилково написала дату «03.03.2003 р.»
Вона вважає, що у позивачки немає підстав рахувати заповіт, складений нотаріусом ОСОБА_7 незаконним, і просить суд відмовити ОСОБА_1
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та вважає, що немає ніякіх підстав для їх задоволення, так як заповіт, складений нотаріусом ОСОБА_7 є законним. При цьому він підтвердив доводи відповідачки ОСОБА_4
3-я особа ОСОБА_7 в судовому засіданні вважає, що немає ніякіх підстав для задоволеня позовних вимог ОСОБА_1 При цьому він зазначив, що 08.02.2003 р. до нього звернулася ОСОБА_4 з проханням поїхати в лікарню, де знаходилася на лікуванні ОСОБА_8 для складання довіреності на її ім'я. При цьому ОСОБА_4 дала йому свій паспорт і документи від імені ОСОБА_8 Також сказала, що вона вже зверталася до нотаріусу ОСОБА_12, котра їздила в лікарню, але потім їй відмовила в оформленні доручення. Він вирішив їй допомогти. Вони з ОСОБА_4 поїхали в лікарню, зайшли в палату. Він переконався, що ОСОБА_4 і ОСОБА_8 один одного знають. ОСОБА_8 сказала йому, що бажала скласти заповіт на ім'я ОСОБА_4 При складанні заповіту настрій у ОСОБА_8 був хороший, вона жартувала, сміялася.
Поспілкувавшись з ОСОБА_8 він поїхав в нотаріальну контору, надрукували там два документи, поставив свою печатку і підпис, і разом з секретарем поїхали знову в лікарню. Вони зайшли в палату, час був обідній, він зачитав ОСОБА_8 документи, вона з усім погодилася. Заповіт він залишив ОСОБА_8, а доручення віддав ОСОБА_4
Заповіт і доручення він оформив на підставі паспорту ОСОБА_8 Паспорт у нього не викликав ніяких сумнівів. Підпис ОСОБА_8 в паспорті був. Також не викликало сумнівів і стан її здоров'я. ОСОБА_8 сама поставила в документах свій підпис.
Розмова з ОСОБА_8 про складання заповіту і доручення відбувалася в палаті, в якій знаходилися ще 3-4 хворих людини, які відпочивали. Він не помітив, що у ОСОБА_8 у той час була зламана ліва рука.
Представник 3-ї особи ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - вважає, що позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Нотаріусом ОСОБА_7 при укладенні заповіту дотримані усі певні умови, яким повинна відповідати така угода, а саме: в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 при складенні заповіту 08.02.2003 р. була дієздатною особою і розуміла значення своїх дій; заповіт укладено в пісьмовій формі й нотаріально посвідчено, що відповідає вимогам ст. 541 ЦК УРСР, в заповіті зазначено місце й час його укладення, підпис здійснено особисто заповідачкою; відповідно до ст. 534 Ц УРСР заповідач має право заповідати своє майно будь кому незалежно від родинних зв'язків; при складенні заповіту була на це воля і бажання ОСОБА_8
Таким чином, по формі, змісту відповідності закону і полевиявленню заповідача заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, посвідченого 08.02.2003 р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 відповідає умовам дійсності.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, третю особу і її представника, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на підставі приватизації квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності її рідній матері ОСОБА_8, відповідно до свідоцтва про право власності ДЗ- 526 від 14.04.1994 р.
В суді встановлено, що ОСОБА_8 проживала в своїй квартирі сама. Із слів відповідачки ОСОБА_4 у ОСОБА_8 з нею склалися дружні стосунки. ОСОБА_4 часто приходила до ОСОБА_8, доглядала її.
Ці пояснення відповідачки в частині "майже споріднених стосунків між нею і померлою ОСОБА_8". спростовуються в судовому засіданні свідченнями наступних свідків.
Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, він є рідним братом ОСОБА_8 Стосунки між ОСОБА_8, її дочкою і її сином були нормальні. Деякий час син ОСОБА_1 проживав з сестрою ОСОБА_8 Йому невідомо, щоб онук наносив ОСОБА_8 побої.
Він може підтвердити той факт, що, коли сестра поламала ногу, її в лікарню відвозила ОСОБА_4, оскільки вона була подругою сестри. Він їй довіряв, у неї від квартири ОСОБА_8 були ключі. Сам він не зміг відвідувати сестру, оскільки сам наступного дня також потрапив в лікарню і тривалий час знаходився на лікуванні.
Свідок ОСОБА_14, в суді пояснила, що ОСОБА_8 вона знає 20 років. Знає, що у ОСОБА_8 з дочкою і онуком були хороші стосунки . Вона часто приходила у гості до ОСОБА_8 і зустрічала там ОСОБА_1, а також зустрічала її сина.
Стан здоров'я ОСОБА_8 перед тим, як вона потрапила в лікарню, був нормальним. Вона сама усе робила по будинку, скарг від неї не чула.
ОСОБА_8 говорила їй, що ОСОБА_4 їй не подобається, оскільки вона викрила її в тому, що та обманює її, оскільки скаржилася їй, що, нібито її вигнала мати. Насправді цього не було. Ні про який заповіт ОСОБА_8 ніколи не говорила. Заповідати свою квартиру чужій людині вона не могла.
26.01.2003 р. ОСОБА_8, виходячи з трамвая, впала на вулиці і була доставлена у супроводі ОСОБА_4 в 2-у міську лікарню м. Кривого Рогу з приводу побутової травми.
Згідно виписки з медичної картки ОСОБА_8 № У 1089 від 26.01.2003 р. вона була доставлена до лікарні о 14.45 год. зі своєї квартири з діагнозом: закритий перелом шийки лівого стегна, закритий перелом луча типовому місці зліва, а також вказано «стан ближче к задовільному». ( а.с. 8).
В період знаходження в лікарні ОСОБА_8, від її імені приватним нотаріусом ОСОБА_7 було оформлено Генеральне доручення, а також заповіт на квартиру на ім'я відповідачки ОСОБА_4
Як пояснила сама відповідачка, приватного нотаріуса ОСОБА_7 в лікарню запросила вона на прохання ОСОБА_8 для оформлення Генерального доручення з метою узаконення нею надалі давно існуючого перепланування квартири ОСОБА_8 Остання її попросила узаконити перепланування квартири за час знаходження її в лікарні.
(Слід сказати, що такі свідчення відповідачка стала суду давати тільки у кінці судового слідства, після свідчень суду нотаріуса ОСОБА_7, який сказав про це першим. До того такої версії відповідачка ОСОБА_4 суду не висловлювала). Але під час оформлення Генерального доручення ОСОБА_8 також по своєму бажанню попросила нотаріуса ОСОБА_7 оформити і заповіт на ім'я ОСОБА_4, що і було нотаріусом зроблено.
Суд, оцінивши добуті в судовому засіданні докази, вважає, що при складенні приватним нотаріусом ОСОБА_7 заповіту від імені ОСОБА_8 були порушені ст.ст. 45,49,56 Закону України « Про нотаріат», п.п. 8,10,17,18,85 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 18 (в) Інструкції « Щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України».
З виписки з медичної картки ОСОБА_8 № У 1089 від 26.01.2003 р. вбачається, що вона знаходилась до 04.02.2003 р. у «стані ближче до задовільного» до 04.02.2003 р. Потім стан здоров'я ОСОБА_8 з кожним наступним днем різко погіршувався, і, як відзначено, 7 лютого, він був важким і встановлено «відсутність життєвого устою».
08.02.2003 р., 09.02.2003 р., 11.02.2003 р. вже відмічений тяжкий стан, неадекватність поведінки ОСОБА_8 з повільно наростаючій дихальною недостатністю, а , починаючи з 11.02.2003 р. 21 часу стан здоров'я ОСОБА_8 різко погіршився ( а.с. 8-9), і ІНФОРМАЦІЯ_1 наступила смерть, про що свідчить свідоцтво про її смерть ( а.с. 3).
Як вбачається з матеріалів справи і Доручення ( а.с.40), і Заповіт ( а.с. 41) , від імені ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9, були складені і посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_7 08.02.2003 р. в той час, як про те свідчать записи в історії хвороби , ОСОБА_8, була у тяжкому стані, її поведінка була неадекватною, відсутність життєвого устою.
Саме, в цей час, відповідачка ОСОБА_4 запросила приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 в лікарню, який при вказаному вище стані хворої , посвідчив довіреність та Заповіт який був зареєстрований в реєстрі за № 1230 в приміщенні 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу з використанням комп'ютерної техніки.
В судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_7 пояснив, що при посвідченні спірного заповіту він діяв виключно на підставі, в межах визначених Законом України «Про нотаріат» та «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій від 14.06.1994 р. № 19/5. Він при цьому встановив, що перебуваючи нестаціонарному лікуванні з приводу побутової травми ОСОБА_8 на момент посвідчення заповіту не хворіла психічними хворобами, усвідомлювала та розуміла значення своїх дій і могла керувати ними. Підстав для відмови у посвідченні заповіту не існувало.
Також нотаріус зазначив, що в день посвідчення Заповіту, ОСОБА_8 б ула життєрадісною в хорошому моральному і фізичному стані. Він приїзжав в лікарню до ОСОБА_8 два рази в обідній час. Але ж пояснити, в якому саме положенні була ОСОБА_8 він конкретно не зміг, помиляючись в поясненнях.
Данні свідчення нотаріусу суперечать дійсності: а саме медичним документам, та свідченням свідків.
Як видно з показань свідка ОСОБА_15 - лікаря ОСОБА_8, котрий її лікував, хвора не могла рухатися, їй не хотілося рухатися, вона була дуже в'яла. Хвора тривалий час лежала, у неї спочатку була пневмонія і погрішності в дієті, вона відмовилася від їжі. Тяжкість її стану здоров'я була обумовлена пневмонією, що могло посилити її мозкове порушення. У ОСОБА_8 був набряк головного мозку, що супроводжується порушенням всіх життєво важливих органів. Набряк головного мозку наростає нестримно в останні години.
Поведінка ОСОБА_8 була неадекватною, що говорить про те, що вона повністю не могла віддавати звіт своїм діям.
Також свідок пояснив, що він пам'ятає, що до ОСОБА_8 приходила нотаріус - жінка, впустити її в палату до ОСОБА_8 його попросив начмед. Ніякий інший нотаріус до нього не звертався. 08.02.2003 р. він знаходився в лікарні.
Допитана в суді свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона з ОСОБА_8 знаходилась в одній палаті в лікарні. Бачила, що ОСОБА_8 відвідувала ОСОБА_4, яка приносила увечері їжу. Один раз ОСОБА_4 її переодягнула. ОСОБА_8 розповідала, що вони разом з ОСОБА_17 раніше працювали.
Вона бачила, як до ОСОБА_8 приходила якась жінка, і просила щось підписати, але ОСОБА_8 їй сказала, що нічого підписувати не буде, після чого та жінка пішла. Вечором того ж дня прийшла ОСОБА_4 і стала на ОСОБА_8 кричати, при цьому говорила, що відірвала людину від роботи. Тоді вони зрозуміли, що необхідно було підписати. Після цього у ОСОБА_8 погіршало самопочуття. ОСОБА_8 була лежача. Вона постійно плакала, була засмучена а перед відправкою її в реанімацію, вона нервувала.
Аналогічні свідчення в суді дала свідок, яка лікувалася в лікарні в одній палаті з ОСОБА_8 - ОСОБА_18 Вона також пояснила, що в палаті, в якій знаходилася ОСОБА_8, було 6 чоловік. Усі були лежачі. Відвідувала ОСОБА_8 ОСОБА_18.
Вона бачила, що до ОСОБА_8 приходила нотаріус жінка разом з ОСОБА_18, але ОСОБА_8 не захотіла підписувати ніяких документів. Це усе відбувалося в тиху годину ОСОБА_18 була дуже незадоволена діями ОСОБА_8 ОСОБА_8 їм говорила, що ОСОБА_18 - це її подруга.
Із свідчень свідків вбачається, що ОСОБА_8 в їх присутності за декілька днів (05.02.2003 р., 06.02.2003 р.) не зважаючи на тяжкий стан, відмовилась від укладення Заповіту, який прийшла посвідчувати приватний нотаріус ОСОБА_11 на запрошення відповідачки ОСОБА_4
Згідно зі свідчень свідків ОСОБА_8 була дуже не вдоволена діями ОСОБА_4 відносно нав'язування тією ідеї складення заповіту. Також згідно свідчень лежачих хворих, які знаходились в одній палаті у той період на лікуванні разом з ОСОБА_8, а ні приватний нотаріус ОСОБА_7, а ні схожа на нього людина до палати не заходила жодного разу. Та взагалі за весь період перебування на стаціонарному лікуванні і до моменту смерті, відвідувачів чоловічої статі у ОСОБА_8 не було.
Таким чином, суд схильний вірити свідченням вказаних свідків в тій частині, що в лікарню до ОСОБА_8 06.02.2003 р. приходив нотаріус ОСОБА_11, яку вони бачили. Іншого нотаріуса, не зважаючи на те, що згідно висновку криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи № 1517 від 15.02.2006 р. ( а.с.122-124 т.1) «підписи від імені ОСОБА_8 в першому та другому екземплярах заповіту від 08.02.2003 р. в рядках «підпис», виконані ОСОБА_8 в незвичній позі, та в незвичному стані», ніхто із хворих, що знаходилися в палаті разом з хворою ОСОБА_8, не бачив. Хворих же в палаті за свідченнями свідка ОСОБА_18 було 6 чоловік.
До свідчення в суді свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що "вона 08.02.2003 р. працювала санітаркою у відділенні, де знаходилася на лікуванні ОСОБА_8, і добре пам'ятає, що обідньої пори до ОСОБА_8 приходив нотаріус - чоловік -. Він голосно розмовляв і вона йому зробила зауваження. Після цього ОСОБА_8 їй сказала, що нотаріус приходив з приводу складання Заповіту", суд відноситься критично, оскільки, якби нотаріус розмовляв дуже голосно, то його обов'язково почув би хто-небудь в палаті, де лажала ОСОБА_8, або хто-небудь з мед.персоналу. Проте цього не сталося, і нотаріуса ОСОБА_7 в лікарні 08.02.2003 р. ніхто не бачив, окрім свідка ОСОБА_19
Крім того, як показала в суді відповідачка ОСОБА_4 вона запросила нотаріуса ОСОБА_7 в лікарню до ОСОБА_8 з метою оформлення доручення для подальшого узаконення нею надалі давно існуючого перепланування квартири ОСОБА_8
Про те, що на її ім'я нотаріус ОСОБА_7 08.02.2003 р. склав заповіт від імені ОСОБА_8, вона дізналася лише після смерті ОСОБА_8
До наданих свідчень відповідачки суд відноситься критично, і схильний вважати їх неправдивими оскільки в судовому засіданні, яке проводилось 30.09.2003 р. ( а.с. 43-46) нотаріус ОСОБА_7 пояснював, що 08.02.2003 р. приблизно о 12 годині до нього в офіс з'явилася громадянка ОСОБА_4 з проханням засвідчити Заповіт, при цьому сказала, що нотаріус ОСОБА_11 з яких-то причин не змогла виїхати в лікарню до ОСОБА_8
Усі документи на квартиру і паспорт ОСОБА_8 ОСОБА_4 надала йому безпосередньо на робочому місці. Відповідачка ж ОСОБА_4, у свою чергу, стверджує, що нотаріус отримав їх в лікарні від самої ОСОБА_8
В з в'язку з вищевикладеним, суд вважає, що згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.193 р. з наступними змінами, перед здійсненням правочину нотаріус повинен був з'ясувати дієздатність спадкодавця, але вимоги закону нотаріусом не були виконани: нотаріус ОСОБА_7 не перевірив і не врахував тяжкості фізичного стану важко хворої ОСОБА_8 Нотаріус не звернувся до лікаря, що лікував хвору ОСОБА_8, або зав.отдением в день складання Заповіту, не поцікавився про стан здоров'я ОСОБА_8, не погодив з лікарями час і можливість відвідування хворої ОСОБА_8 в стінах лікувальної установи, що в данном випадку, на думку суду, є неприпустимим при складанні Заповіту.
Згідно Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14.06.1994 р. з наступними змінами, при здійсненні нотаріальних дій нотаріус встановлює особу, як учасника нотаріальних дій. Це виконується нотаріусом у відповідності з паспортом або іншим документом, що не викликають у нього ніяких сумнівів в його належності даній особі.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.193 р., нотаріус при посвідченні угод і здійснення нотаріальних дій перевіряє справжність підписів усіх учасників, які звернулися за здійсненням нотаріальних дій, і таким документом. Як правило, є паспорт. В силу вимог вказаного Закону нотаріус ОСОБА_7 при складені та посвідченні заповіту від імеі ОСОБА_8 08.02.2003 р., тим більш не в звичних длясебе умовах, перевірити паспорт ОСОБА_8 та наявність її підпису в ньому.
Як видно , в паспорті на ім'я ОСОБА_8 відсутній її особистий підпис, відсутній також і прочерк, який ставиться працівником паспортного столу з певних обставин ( а.с. 40 т. 2), що повинно бути обов'язково відповідно до п. 18 Інструкції « Щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України».
Таким чином, у суда виникли сумніві в тому, що нотаріус ОСОБА_7 приїзжав в лікарню до ОСОБА_8 і посвідчував там Заповіт 08.02.2003 р.
У зв'язку з допущеними нотаріусом грубими порушеннями вищезгаданих Закону і Інструкцій, заповіт від 08.02.2003 р. повинен бути, на думку суду, визнан недійсним.
Керуючись ст.ст. 45,49,56 Закону України « Про нотаріат», п.п. 8,10,17,18,85 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 18 (в) Інструкції « Щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України». ст.ст. 203, 215, 1257 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, , 213 - 215 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-я особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним заповіту за № 1230 від 08.02.2003 р., задовольнити в повному обсязі .
Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4, складений і посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 08 лютого 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № 1230 - недійсним, та скасувати його.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної сили.
Суддя Н.М. Грищенко