13 квітня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1129/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представників позивача -Костика М.І. (посвідчення №310 від 21.10.04р.); Кальмук Н.А. (довіреність від 19.01.2010р. №10/122-155)
представника відповідача -Марчук Л.В. (довіреність від 29.03.2010р. №119) ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з енергозбереження до Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, -
В поданому 2.03.2010 року до суду адміністративному позові позивач просив суд стягнути з Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства економічних санкцій за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в дохід спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 2 976, 44 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що факти нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів зафіксовані в акті комплексної перевірки використання поливно-енергетичних ресурсів №15-24/24.
Згідно з висновком вищезазначеного акта перевірки Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства, нераціональні перевитрати ПЕР по підприємству складають:
- встановлені перевитрати електричної енергії внаслідок перевищення нормативної величини індивідуальних технічних норм використання питної води далі ІТНВПВ (нормативна величина ІТНВПВ - 27,14%, фактична за 1 квартал 2009 року - 33,3%), що суперечить вимогам наказу Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.08р. №189, зареєстрованого в МЮ України від 13.08.08р. за №750/15441 та «Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води», зареєстрованого в МЮ України від 07.12.04р. за №1556/10155.
Сумарні перевитрати разом складають розмір підвищеної плати (2 121,48 кВт.год./рік х 0,0,7015 грн./кВт.год) х 2 = 2 976,44 грн. (а.с.4-7 )
Відповідач 29.03.2010 року подав до суду заперечення на позов виходячи з наступного.
Відповідно до наказу Міністерства питань ЖКГ України від 27.06.08 р. № 189, зареєстрованого в МЮ України від 13.08.08 р. за № 750/15441, зазначається, що поточний ІТНВПВ на підприємстві ВКГ -норматив, визначається як сума обсягів технологічних нормативів використання питної води (ТНВПВ) у водопровідному та каналізаційному господарствах на рік, віднесена на подачу питної води в тисячах кубічних метрів на рік. Згідно Звіту про використання води за 2009 рік, який подається до Дністровсько-Прутського БУВР, втрати при транспортуванні складають 26,5 %, що не перевищує нормативну величину ІТНВПВ - 27,14 %. (а.с.46).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, виходячи з поданих заперечень.
Визнав обставини, щодо порядку проведення перевірки, дій посадових осіб позивача, та прийняття рішення тому відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за доведені ці обставини. Однак заперечив порядок визначення розміру перевитрат, а саме те, що вони повинні визначатися за результатами діяльності за рік (річними звітами). Тому, як видно з поданих звітів, таких перевитрат не було. А наявність їх в першому кварталі 2009 року пояснюється об'єктивними факторами (техногенними аваріями, тощо.)
Представники позивача погодилися, що спірне рішення прийняте виходячи з порушень за 1 квартал 2009 року, і вважають це порушенням.
Судом дослідженні письмові докази надані сторонами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини.
Згідно з акту №15-24/24. від 28.10.2009 року перевірки Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства, позивачем визначені як нераціональні перевитрати ПЕР по підприємству відповідача, а саме перевитрати електричної енергії внаслідок перевищення нормативної величини індивідуальних технічних норм використання питної води далі ІТНВПВ (нормативна величина ІТНВПВ - 27,14%, фактична за 1 квартал 2009 року - 33,3%) (а.с. 8-12) .
Вказане на думку позивача суперечить вимогам наказу Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.08р. №189, зареєстрованого в МЮ України від 13.08.08р. за №750/15441 та «Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води», зареєстрованого в МЮ України від 07.12.04р. за №1556/10155.
За результатами проведеної перевірки позивачем винесено припис (а.с. 13) та прийнято постанову (а.с. 14) про застосування економічних санкцій.
Сумарні перевитрати разом складають розмір підвищеної плати (2 121,48 кВт.год./рік х 0,0,7015 грн./кВт.год) х 2 = 2 976,44 грн. (а.с. 15, 16)
Згідно поданих відповідачем звітів про використання води, встановлено, що вказані перевитрати мали місце тільки за результатами діяльності в першому кварталі 2009 року (а.с. 49). В наступних кварталах і за результатами діяльності за рік таких перевитрат не було (а.с. 50-52).
Згідно наданих актів відповідачем актів слідує, що в першому кварталі 2009 року відповідачем проводився ремонт глибинних насосів, що призвело до витрат при транспортуванні 33,3 %. Вказані акти складені комісійно і зареєстровані (а.с. 57-60).
Пояснення представника позивача, що вказані акти не були надані при перевірці та щодо достовірності вказаних доказів, суд розцінює як безпідставні, оскільки позивач повинен був самостійно з'ясувати причини виявлених перевитрат, а підстав вважати вказані акти недостовірними доказами у суду немає.
До вказаних відносин слід застосувати такі положення Закону.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У спірних правовідносинах позивач повинен був керуватися Законами в України „Про енергозбереження", «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанов Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів»від 02.09.1993р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві»та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства питань ЖКГ України від 27.06.08 р. № 189, зареєстрованого в МЮ України від 13.08.08 р. за № 750/15441, встановлено, що поточний ІТНВПВ на підприємстві ВКГ (яким є відповідача) - норматив, визначається як сума обсягів технологічних нормативів використання питної води (ТНВПВ) у водопровідному та каналізаційному господарствах на рік, віднесена на подачу питної води в тисячах кубічних метрів на рік.
Аналогічно визначено поточний ІТНВПВ на підприємстві ВКГ Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.02.2004 N 33, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 за N 1557/10156.
Таким чином приймаючи рішення про застосування фінансової санкції (підвищеної плати) за перевитрати електричної енергії внаслідок перевищення нормативної величини індивідуальних технічних норм використання питної води ІТНВПВ (нормативна величина ІТНВПВ - 27,14%, фактична за 1 квартал 2009 року - 33,3%), позивач не врахував, що за результатами діяльності за рік (на момент коли проводилася перевірка) відповідачем не було допущено порушення вказаного технологічного нормативу. А порушення, яке мало місце в першому кварталі, було допущено в результаті об'єктивних факторів, тобто без вини відповідача, що не було враховано при проведенні перевірки.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивач при прийняття спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказане рішення як протиправне не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В ході судового розгляду позивач не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, а тому в задоволенні його позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не стягує їх на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 18 квітня 2001 року.
Суддя Ватаманюк Р.В.