Справа № 589/4419/20
Провадження № 2-о/589/37/21
15 січня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді - Євдокімової О.П.
за участю секретаря судового засідання - Мусіхіної І
присяжних: Михайленко О.М., Белякова Н.М.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Шосткинського міськрайонного суду справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Шосткинська міськрада про визнання громадянина безвісно відсутнім.
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісно відсутнім
Заявник, в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі, та пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в 1996 році виїхав до м.Київ з метою пошуку роботи і з того часу будь-який зв'язок з ним було втрачено. З проханням надати допомогу у встановленні місця мешкання брата вона у 2018 році звернулась до Шосткинського відділу ГУНП в Сумській області. За її заявою проводилися розшукові заходи, в ході проведення яких встановити місце мешкання ОСОБА_3 на даний час не надалось можливим. Визнати факт безвісно відсутнім її брата заявниці потрібен для знання його з реєстрації з квартири, оскільки факт його реєстрації в квартирі завдає їй додаткових матеріальних витрат на оплату комунальних послуг, а вона є пенсіонером і отримує лише пенсію по інвалідністю. Саме тому звернулась із зазначеною заявою до суду.
Представник позивача, в судовому засіданні вимоги заяви підтримала в повному обсязі, мотивуючи їх тим ж підставами, та пояснила, що у зв'язку з тим, що заявниці необхідно вирішувати спадкові права по квартирі та зняття з реєстрації брата, який не мешкає в зазначеній квартирі, необхідно визнати ОСОБА_3 - безвісно відсутнім.
Представник Шосткинської міської ради до судового засідання не прибув, але надіслали заяву, в якій просить розглядати заяву без участі представника, проти задоволення заяви не заперечують.
Суд, дослідивши докази по справі встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст.43 ЦК України, передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Згідно ч. 3 ст. 43 ЦК України, порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється, Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.
Під час судового засідання, заявниця додатково пояснила, що її брат приїжджав на один день на похорони матері, яка померла у 2006 році. Вона ще на той момент спілкувалась з ним, знала що він живе в м.Москва Російської Федерації і повідомила його про смерть матері. Про смерть батька, який помер у 2012 році вона брата не повідомляла. Також повідомила, що ОСОБА_3 є власником 1/4 частки квартири по АДРЕСА_1 , в якій також проживає заявниця і є власником ? частки цієї квартири. Інші частки квартири вона та прат фактично прийняли у спадщину , але право власності на них ще не оформили. Після визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім а потім і померлим вона оформить спадкові праві на всю квартиру та подарує її дочці. Працівників Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області вона не повідомляла, що їй відомо, що ОСОБА_3 мешкає і працює в м. Москва РФ. Зараз заявниця не знає де знаходиться її брат. Надає неправдиві данні бо їй так вигідно. Також зазначила, що в судовому засіданні буде казати все так як їй буде вигідно.
З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона знає заявницю дуже давно. ОСОБА_3 вона також знає і повідомила що він десь у 1996-1997 році поїхав до м. Москва РФ працювати, з того часу вона його більш не бачила. В зв'язку з тим що її також не було в м.Шостка років 15 тому, вона не може повідомити, чи приїжджав ОСОБА_5 на похорони матері у 2006 року або батька у 2012 році.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 , з приводу відсутності ОСОБА_3 , пояснила, що вона сусідка заявниці вже 6 років. ОСОБА_3 особисто вона не знає, знає тільки що він брат заявниці. Протягом шести років вона його не бачила і не чула щоб він приїжджав.
Отже, дослідивши матеріали справи, а саме: копію паспорта заявниці (а.с. 3-4), довідку до акта огляду МСЕК (а.с.7), з якою вбачається що у заявниці мається захворювання та відповідно до копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (а.с.6); довідку Шосткинського ВП ГУНП в Сумської області (а.с.8,9) з яких вбачається, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про надання допомоги з встановлення місця мешкання свого брата ОСОБА_3 та з відповіддю про те що встановити місце мешкання останнього не надалось можливим; довідку про реєстрацію та склад сім'ї (а.с.10), яка надана ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , однак з 1996 року не проживає в зазначеній квартирі; акт про не проживання особи за місцем реєстрації (а.с.11), відповідно до якого ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 1996 року; відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло (а.с.14) квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає та працює в м. ОСОБА_10 .
З пояснень заявниці вбачається, що вона свідомо не повідомила працівників поліції про можливе місцезнаходження її брата
З пояснень позивачки встановлено, що вона не спілкувалась з братом. Не знає хто його повідомив про смерть матері. Про смерть батька вона його не повідомляла. Не цікавилась де і що він робить в м. Москва.
Таким чином посилання ОСОБА_1 на відсутність зв'язку з ОСОБА_3 не є підтвердженням безвісної відсутності особи, оскільки вона з ним не спілкувалась протягом тривалого часу, навіть при житті батьків.
Крім цього Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено поняття місця проживання, а саме: місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Отже суд може визнати особу безвісно відсутньою за умови, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей, що вона проживає у своєму житлі, і місце її перебування має бути невідомим.
Як встановлено судом ОСОБА_3 останнім часом постійно проживав в м. Москва РФ, тому посилання щодо відсутності останнього за зазначеним заявницею місцем проживання, як за постійним місцем проживання не відповідає дійсності , не надає право суду визнати останнього безвісно відсутнім.
Також у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.
Зазначена норма регулює правовідносини у разі їх невизначеності, яка викликана тим, що тривала відсутність громадянина у місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він знаходиться у правових зв'язках.
Як зазначила заявниця визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім їй необхідно для оформлення спадкових прав на всю квартиру, тобто на належну ОСОБА_3 частку, а не тільки на частку що належить їй.
За цих обставин суд не вбачає що невизнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім зачіпає права та інтереси заявниці.
Разом з тим, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою необхідні такі умови: 1) особа відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; 2) протягом цього року в місці, де вона постійно проживала немає відомостей про місце її перебування; 3) встановити місце перебування особи неможливо; 4) згідно зі статтею 307 ЦПК України необхідно, щоб були серйозні причини, які б обумовлювали необхідність визнання фізичної особи безвісно відсутньою (наприклад, особи, яких вона зобов'язана за законом утримувати, знаходяться у скрутному матеріальному становищі, її майно без нагляду зазнає шкоди та інше); 5) виключення припущення про навмисність її відсутності, яка може бути обумовлена ухиленням від здійснення покладених на неї законом обов'язків щодо утримання дітей, повернення боргів, встановленого законом порядку розірвання шлюбу, ухиленням від кримінальної відповідальності тощо. Наведені юридичні факти й утворюють юридичний склад, необхідний для визнання особи безвісно відсутньою.
З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Таким чином в судовому засіданні заявницею не доведено, що ОСОБА_3 є безвісно відсутньою особою, а тому суд не має законних підстав для задоволення зазначеної заяви, а відповідно в її задоволення слід відмовити.
Згідно ч. 7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст.12,80,81,263-265,294,306, ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Шосткинська міськрада про визнання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 безвісно відсутнім відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та проголошено 19.01.2021 року о 08-00 год.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.П.Євдокімова
Присяжні: О.М.Михайленко
Н.М.Белякова