Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
< Текст >
"18" березня 2010 р. № 2а- 44420/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Курило Л.В.,
за участі секретарів -Воронкової К.П., Мирошниченко С.А.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Кірсанова Д.Н., Федоренка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення ,
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова №0002241702/0 від 03.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'зання в розмірі 14816 грн. 22 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 грудня 2009 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 816 грн. 22 коп. (в тому числі за основним платежем на суму 9 877,48 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 4938,74грн. Вказане рішення було прийняте на підставі акту №6341/1702/НОМЕР_1 від 24.11.2009 року, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.14.2008р. по 30.06.2009 року.
Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в акті перевірки не вказується, які саме порушення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 були встановлені перевіряючими особами в податкових накладних №16761 від 05.03.2008р., №612 від 03.09.2008р., №0074 від 21.01.2009р., №68 від 31.01.2009р., №169 від 28.02.2009р., на загальну суму 913, 78 грн. (сума ПДВ 152,30 грн.), що визнано відповідачем як порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.
Позивач вказує, що придбані у постачальників ТОВ «Авто сфера», ТОВ «Корпорація Спец груп», ХФ «Трак Спец торг», ТОВ «Авто-Енергія», ТОВ «ТІДІСІ СХІД», ТОВ «Мир Масел», ПП «Троник», ТОВ «ЛТЕК», ТОВ «Владар-Харків», ТОВ «Агромаркет», ТОВ «СТ СЕРВИС», ТОВ «ІНСТРУМЕТ» товари та послуги на загальну суму 58351,10 грн., (в т.ч. ПДВ 9725,18 грн.), були повністю оплачені постачальникам та використовувались для забезпечення працездатності засобів виробництва, а саме транспортних засобів, у зв'язку з чим позивач вважає безпідставним посилання відповідача на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлення заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 9725,18 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечували у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначили, що відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ФО-П ОСОБА_4, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р.
До складу податкового кредиту фізична особа-підприємець ОСОБА_4 включив витрати по сплаті податку на додану вартість, які оформлені не у встановленому порядку на загальну суму 913,78 (в т.ч. ПДВ 152,30 грн.), що є порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Також до складу податкового кредиту, платником податків включено витрати пов'язані з придбанням автозапчастин та супутніх матеріалів по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 58351,10грн. (в тому числі ПДВ 9725,18грн.), що є порушенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
З урахуванням вищенаведених розбіжностей між сумою задекларованого та встановленого у ході перевірки податкового кредиту, на підставі пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, визначено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками перевірки на загальну суму 9877,48 грн., загальна сума донарахувань згідно акту перевірки №6341/17-02/НОМЕР_1 від 24.11.2009р. складає 14816,22 грн.
Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.01.2001 року зареєстровано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (т.1 а.с.19).
ФОП ОСОБА_4 взятий на податковий облік ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 18.11.2001 року за №13086.
Відповідно до свідоцтва ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова про сплату єдиного податку від 01.01.2008 року, ОСОБА_4 був платником єдиного податку в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (т.2 а.с.5).
ФОП ОСОБА_4 є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №НОМЕР_4 від 25.06.2007р. (т.1 а.с.28).
Відповідно до направлень №1355 від 30.10.2009 року, №1439 від 13.11.2009 року, виданих ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки складено акт №6341/1702/НОМЕР_1 від 24.11.2009 року, згідно якого встановлені порушення, а саме: пп.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 913,78 грн. (в т.ч. ПДВ 152,30 грн.), п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 9725,18 грн. (т.1 а.с.9).
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення - рішення №0002241702/0 від 03.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14816,22 грн., в т.ч. за основним платежем - 9877,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4938,74 грн. (т.1 а.с.8).
Суд зазначає, що фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання стали висновки акту перевірки щодо неправомірного включення платником податків до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за податковими накладними, які оформлені не у встановленому порядку, та сум податкового кредиту, пов'язаних з придбанням запчастин до транспортних засобів, без законодавчих підстав, що є порушенням п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу виходячи з нижчевикладеного.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99. Пунктом 6 зазначеного Указу встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником цілого ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану вартість.
Разом з тим, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N727" суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками податку на додану вартість.
Тобто, платник єдиного податку - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа самостійно визначає доцільність реєстрації платником ПДВ. У разі, коли така особа приймає рішення бути платником ПДВ, на неї після її реєстрації платником ПДВ поширюється дія Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, (далі - Закон України «Про податок на додану вартість») податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
При цьому, суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність посилання відповідача на оформлення не у встановленому порядку податкових накладних №16761 від 05.03.2008р., №612 від 03.09.2008р., №0074 від 21.01.2009р., №68 від 31.01.2009р., №169 від 28.02.2009р., на загальну суму 913,78 грн., (в т.ч. сума ПДВ 152,30 грн.), оскільки наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, суми по яким включено платником до складу податкового кредиту, мають всі обов'язкові реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідачем не доведено суду, в чому саме полягало порушення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 при заповненні вказаних податкових накладних.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є документом, який підтверджує наявність фактичних обставин про сплату сум податків, визначених пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, що дає право платнику податків на формування податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III з наступними змінами та доповненнями, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва, Мінтрансзв'язку від 1 лютого 2008 року №9/119, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 року за №140/14831, пунктом 1.3 яких визначено, що ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», та суб'єктами господарювання, які мають діючі ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС лише за юридичними та фізичними особами.
Тобто, реєстрації транспортних засобів за фізичною особою - підприємцем діючими нормативно-правовими актами не передбачено.
Згідно Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України Серії АВ №295552 від 26.12.2006 року, видом господарської діяльності ОСОБА_4 є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів, міжнародні перевезення вантажів (т.1 а.с.20).
Відповідно до ліцензійних карток на транспортні засоби № 284564, серія АА № 132537, серія АА № 033932, № 284565, серія АА № 132536, серія АА № 132538 зі строком дії до 26.12.2011 року, виданих на транспортні засоби Renault Magnum 480, реєстраційний № АХ 6073ВН, Iveko 440Е38 реєстраційний № АХ 7795АТ, МАЗ-64229 реєстраційний № НОМЕР_2, Renault Magnum 440, реєстраційний № АХ 6072ВН, Daf 95 реєстраційний № АХ 4596ВА, Daf 95ХР380 реєстраційний № НОМЕР_3, ФОП ОСОБА_4 мав право надавати послуги з внутрішнього та міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (т.1 а.с.20-26).
Вказані транспортні засоби були зареєстровані на ім'я власника - фізичної особи ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.2 а.с.241-242а, т.2 а.с.2-4).
Факт придбання у постачальників ТОВ «Авто сфера», ТОВ «Корпорація Спец груп» ХФ «Трак Спец торг», ТОВ «Авто-Енергія», ТОВ «ТІДІСІ СХІД», ТОВ «Мир Масел», ПП «Троник», ТОВ «ЛТЕК», ТОВ «Владар-Харків», ТОВ «Агромаркет», ТОВ «СТ СЕРВИС», ТОВ «Інструмент» товарів та послуг, та проведення оплати за них підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, виписками банку з особового рахунку (т.1 а.с.51-198).
При цьому, позивачем до суду надано договори про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів, акти виконаних робіт та рахунки-фактури, що підтверджують використання власних транспортних засобів у межах господарської діяльності платника податків (т.1 а.с.227-240-б).
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум за придбані запасні частини для автомобілів, які є його власністю як фізичної особи, а не суб'єкта господарювання, та відсутність правових підстав для нарахування позивачу податку на додану вартість.
При зазначених обставинах, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0002241702/0 від 03.12.2009 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі підлягають присудженню на користь позивача відповідно до частини 1 статті 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити у повному обсязі..
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова №0002241702/0 від 03.12.2009 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'зання в розмірі 14816 грн. 22 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі
3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 23.03.2010 року.
Суддя Курило Л.В.