Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 березня 2010 р. Справа № 2-а- 1335/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Присяжнюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю: представника позивача -Хромих О.Л., представник відповідача -Биковченко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Харківській області, третя особа Начальник Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Харківській області про поновлення на посаді, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Харківській області про поновлення позивача на посаді в органах внутрішніх справ УМВС України в Харківській області; стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 1000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 р. до участі у справі, у якості тертої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Начальника ГУМВС України у Харківській області.
У судове засідання третя особа у судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.
02 серпня 2004 р., згідно наказу № 171 від 02 серпня 2004 р. позивач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України. За період проходження служби позивач добросовісно виконував свої службові обов'язки керуючись вимогами законодавства України, Закону України «Про міліцію», Конституції України.
06 грудня 2008 р., згідно наказу № 334 від 06 грудня 2008 р., керівництвом ГУМВС України в Харківській області позивачу об'явлено подяку.
21 липня 2009 р., згідно наказу № 87 о/с, позивач був звільнений в запас Збройних сил України за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Копія наказу, згідно вимог ст. 47 КЗпП України, позивачу за його зверненням надана не була.
05 лютого 2010 р. представник позивача звернувся до відповідача з заявою про видачу копії вказаного наказу, 09 лютого 2010 р. відповідачем був виданий витяг із наказу.
На думку позивача, з трудової книжки та з витягу з наказу неможливо зрозуміти, який саме був скоєний вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, на підставі якого позивач був звільнений в запас. У відділі кадрів позивачу пояснили, що за несвоєчасне складання позивачем рапорту про неможливість складання протоколу щодо притягнення до адміністративної відповідальності, начальником відділу внутрішньої безпеки в Харківській області СВБ ГУБОЗ МВС України було надано до Київського районного суду м. Харкова матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності.
17 червня 2009 р., згідно постанови Київського районного суду м. Харкова позивач був визнаний винним за п. г ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Копія постанови була отримана 09 лютого 2010 р., у зв'язку з чим позивач не зміг її оскаржити.
На думку позивача несвоєчасне складання рапорту та притягнення до адміністративної відповідальності не може вважатися вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу і не може бути підставою для звільнення в запас та позбавлення роботи з наступних підстав: за час проходження служби позивач не отримав жодного зауваження, стягнення та жодної вимови; згідно наказу №334 від 06 грудня 2008 р. позивач має подяку за належне виконання своїх службових обов'язків; позивачу не зрозуміло яку саме статтю КЗпП України було застосовано при звільнені та який пункт статей 40 -41 був підставою для звільнення з роботи.
Позивач є єдиним годувальником родини з маленькою дитиною.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.
ОСОБА_1, колишній оперуповноважений СБНОН Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВСУ в Харківській області № 87 о/с від 21 липня 2009 р., згідно ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Підставою звільнення ОСОБА_1 став наказ ГУМВСУ в Харківській області № 612 «Про покарання працівників Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області»від 10 липня 2009 р.
Виданню дисциплінарного наказу передувало проведення службового розслідування, в ході якого ОСОБА_1 надавав пояснення, а факт скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу знайшов своє підтвердження.
01 червня 2009 р. працівниками 21 -го ВВБ (у Харківській області) СВБ ГУБОЗ МВС України відносно оперуповноваженого СБНОН Ізюмського МВ лейтенанта міліції ОСОБА_1 складено адміністративний протоко про скоєння корупційного діяння, передбаченого п. г ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», який направлено до Київського районного суду м. Харкова для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.
17 червня 2009 р. рішенням Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні корупційного діяння, передбаченого п. г, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Прийняте рішення набрало чинності. Порушень діючого законодавства при звільнені з боку ГУМВС України в Харківській області допущено не було.
Також представник відповідача заявив клопотання про застосування до позовної заяви вимог ст. 99, 100 КАС України., з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 12 лютого 2010 р., а звільнений з органів внутрішніх справ 21 липня 2009 р.
Відповідно до ст. 99 КАС України та п. 13 постанову Пленуму вищого адміністративного суду від 06 березня 2008 р. № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у справах про звільнення з публічної служби особа може звернутися з заявою про вирішення спору у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня отримання трудової книжки.
Позивачем власноруч складена розписка щодо отримання ним витягу з наказу про звільнення, трудової книжки, обхідного листа та довідки для постановки на військовий облік від 21 липня 2009 р., отже у липні 2009 р. позивач був обізнаний щодо свого звільнення.
Представник відповідача зазначив, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вставив наступні обставини.
ОСОБА_1, був звільнений з органів внутрішніх справ 21 липня 2009 р. наказом ГУМВСУ в Харківській області № 87 о/с від 21 липня 2009 р., згідно ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, Згідно витягу із наказу ГУМВС України в Харківській області № 87 о/с від 21 липня 2009 р. та запису в трудовій книжці ОСОБА_1
Позивач одружений та має дитину, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про народження дитини.
Постановою Київського районного суду м. Харкова позивача визнано винним за у скоєнні корупційного діяння передбаченого п. г ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
ОСОБА_1 було звільнено за порушення службової дисципліни, що виразилось у скоєнні вчинку який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, згідно наказу ГУМВС України в Харківській області № 612 від 10 липня 2009 р. «Про покарання працівників Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області», який був отриманий позивачем особисто під підпис 16 липня 2009 р.
З висновком службової перевірки за фактом порушення службової дисципліни від 07 липня 2009 р. позивач був ознайомлений особисто під підпис 16 липня 2009 р., згідно висновку службової перевірки за фактом порушення службової дисципліни старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 та лейтенантом міліції ОСОБА_1
Згідно висновку атестаційного листа лейтенанта міліції ОСОБА_1 за період з липня 2008 р. по липень 2009 р. позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з ОВС за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС України, грубе порушення вимог Кодексу честі працівника ОВС України та ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст. 38 КУпАП. З текстом атестації позивач ознайомлений 20 липня 2009 р.
01 червня 2009 р. працівниками 21 -го ВВБ (у Харківській області) СВБ ГУБОЗ МВС України відносно оперуповноваженого СБНОН Ізюмського МВ лейтенанта міліції ОСОБА_1 складено адміністративний протоко про скоєння корупційного діяння, передбаченого п. г ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», з яким позивач був ознайомлений під підпис.
27 червня 2009 Р. позивачем були надані пояснення стосовно скоєння адміністративного правопорушення.
Згідно розписки від 21 липня 2009 р. позивач отримав трудову книжку, обхідний лист, виписку з наказу; направлення для становлення на військовий облік та повідомив, що станом на 21 липня 2009 р. на лікарняному він не знаходився.
У судовому засіданні представник позивача визнав та не заперечував, що про порушення своїх прав, позивач дізнався у липні 2009 р. але тривалий час не звертався до суду з позовними вимогами щодо поновлення його на посаді, оскільки намагався самостійно вирішити спірні питання та у зв'язку з відсутністю коштів для отримання юридичної допомоги, до суду позивач звернувся лише 12 лютого 2010 р.
Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України»під час розгляду адміністративних справ»відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду. Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст. 233 КЗпП України Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
У судовому засіданні представником позивача не надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду, у зв'язку з чим у суду немає підстав для визнання причини пропуску такого строку поважною.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду та ОСОБА_1 не довів суду поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим, суд відмовляє йому у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 233 КЗпП України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 13 Постанови Пленуму вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України»ст. ст. 5, 7-14, 49, 71, 86, 98, 99, 100, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Відмовити у задоволені адміністративного позову за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Харківській області, третя особа Начальник Начальник Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Харківській області про поновлення на посаді, стягнення коштів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Постанову в повному обсязі виготовлено 02 квітня 2010 р.
Суддя О.В. Присяжнюк