Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"01" квітня 2010 р. № 2а- 42662/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Самойлової В.В.
при секретарі-Скляр С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
закритого акціонерного товариства компанії "Бел-Гер" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Закрите акціонерне товариство «Бел-Гер» звернулось до належного суду з адміністративним позовом в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме: № 0000202310/0 від 03.07.2009 р., № 0000202310/1 від 04.08.2009 р., № 0000412310/2 від 08.10.2009 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27166,70 грн., у тому числі, за основним платежем - 13577,67 грн. і 13589,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000212310/0 від 03.07.2009 р., № 0000212310/1 від 04.08.2009 р., № 0000422310/2 від 08.10.2009 р. про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 80874,00 грн., у тому числі, за основним платежем 53916,00 грн. і 26958,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та стягнути з відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Куп'янська ОДПІ Харківської області неправомірно визначила ЗАТ АК „Бел-Гер” податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у вищевказаному розмірі.
Представники позивача. що брали участь у судовому засіданні, наголосили на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ЗАТ АК «Бел-Гер» не вчиняло, оскільки скористалося наданим цими Законами правом на формування своїх валових витрат та податковий кредит і відобразило ці операції у своїй бухгалтерській і податковій звітностях на підставі належним чином оформлених документів первинного обліку за результатами своїх господарських операцій. Відповідно до умов договору №58/1 від 04.03.2008 р., який укладено між ЗАТ АК «Бел-Гер» і ТОВ ВКФ «Паритет», виконавцем надані замовнику послуги по обстеженню обладнання з виробництва карамельного солоду, підготовлено технічний висновок стану вирбничого обладнання, складено програми модернізації обладнання та заміни вузлів установок з виробництва карамельного солоду. Факт належного виконаня замовником робіт по вказанаму договору на суму 75000 грн. (без ПДВ) та прийняття їх позивачем підтверджується актом б/н від 23.06.2008 р. На підставі договору №12/3 від 12.03.2008 р., який був укладений між ЗАТ АК «Бел-Гер» і ТОВ «Метакон», позиваем отримані інформаційно-консультаційні послуги стосовно налагодження та постановки на підприємстві управлінського обліку та фінансового планування, веденню діловодства, а також повного аналізу стану бухгалтерського обліку на підприємстві. Виконаня замовником робіт по договору №12/3 від 12.03.2008 р. на суму 71666,67 грн. (без ПДВ) та прийняття їх позивачем підтверджується належним чином оформленим актом б/н від 15.08.2008 р., який має необхідні реквізити сторін та підписаний їх повноважними представниками. Отримані послуги пов'язані і мають безпосереднє відношення до одного з основних напрямків господарської діяльності підприємства - виробництво солоду. Тому витрати на їх оплату повинні відноситись до складу валових витрат згідно вимог п.5.1, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 закону. Посилаючись на зміст п.п.5.5.1. п.5.5 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, представники позивача вважають незаконним виключення відповідачем зі складу валових витрат підприємства 76602,53 грн. відсотків, які були виплачені на користь ТОВ компанія з управління активами “Спагія” відповідно до умов договору позики № СК102 від 18.06.2007 р., оскільки отримана від ТОВ компанія з управління активами “Спагія” позика використовувалась ЗАТ АК “Бел-Гер” виключно в господарській діяльності підприємства, у тому числі для сплати податків, обов'язкових платежів, закупівлі сировини для виготовлення солоду.
Позовна сторона вважає незаконним виключення відповідачем зі складу податкового кредиту ЗАТ АК “Бел-Гер”сум ПДВ, які були сплачені підприємствам ТОВ “Метакон” та ТОВ ВКФ “Паритет” у вартості отриманих робіт та послуг, у тому числі за податковою накладною ТОВ “Метакон” № 71 від 23.04.2008 р. на суму 5920,00 грн, в т.ч. ПДВ 986,67 грн.; податковою накладною ТОВ ВКФ “Паритет” № 1280 від 23.06.2008 р. на суму 90000 грн., у тому числі ПДВ 15000 грн; податковою накладною ТОВ “Метакон” № 175 від 15.08.2008 р. на суму 86000 грн., в т.ч. ПДВ 14333,33 грн.; податковою накладною ТОВ “Метакон” № 173 від 11.08.2008 р. на суму 79500 грн., в т.ч. ПДВ 13250 грн, № 183 від 29.08.2008 р. на суму 68000 грн., в т.ч. 11333,33 грн. Господарські операції вчинені ЗАТ АК «Бел-Гер» фактично мали місце. Висновки відповідача щодо «фіктивності» господарських операцій, а також щодо нікчемності вчинених правочинів є помилковими, оскільки здійснені в результаті неправильного застосування норм матеріального права і на підставі суб'єктивних припущень відповідача.
В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Лавринова В.П., Поліщук О.Л. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники відповідача за довіреністю Кучеренко Т.І., Бондаренко Л.В. проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 19.06.2009р. № 783/23-00383001. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п. 5.2, пп.5.3.2 п.5.3, абз.4 пп5.3.9, пп.5.5.1, пп5.6.1 п.5.6, пп5.7.1 п.5.7 ст. 5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. В ході перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено витрати по договору №58/1 від 04.03.2008 р. між ЗАТ АК «Бел-Гер» і ТОВ ВКФ «Паритет» на суму 75000 грн., а також по договору №12/3 від 12.03.2008 р. між ЗАТ АК «Бел-Гер» і ТОВ «Метакон» на суму 71666,67 грн., використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковіть ведення та зберігання передбачена правилами ведення податкового обліку. В актах виконанних робіт б/н від 23.06.2008 р. і б/н від 15.08.2008 р. не вказаний обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади виконавців, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення та особистий підпис. Крім того, згідно даних бази АІС «Податки» ТОВ ВКФ «Паритет», код ЄДРПОУ 14105524, зареєстроване у ДПІ Дзержинського району м. Харкова, стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність про місцезнаходження, основний вид діяльності - оптова торгівля будівельними матеріалами, кількість працюючих - 0,6 чоловік. Позивач неогрунтовано включив до складу валових витрат проценти, сплачені позичальником - ЗАТ АК «Бел-Гер» за укладеним договором позики від 18.06.2007 р. за № СК102 з ТОВ компанія з управління активами “Спагія” на користь венчурного інвестиційного фонду, активами якого вона управляє. У зв'язку з цим, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій всього у сумі 76602,53 грн.
Посилаючись на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №167/97-ВР «Про податок на додану вартість», відповідна сторона вважає необгрунтованим віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкової накладної від ТОВ ВКФ «Паритет» № 1280 від 23.06.2008 р. на суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.; податкової накладної від ТОВ «Метакон» № 175 від 15.08.2008 р. на суму 86000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14333,33 грн.; податкової накладної від ТОВ «Метакон» № 173 від 11.08.2008 р. на суму 79500,00 грн., в т.ч. ПДВ 13250,00 грн.; податкової накладної від ТОВ «Метакон» № 183 від 29.08.2008 р. на суму 68000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11333,33 грн., оскільки, на їх думку, перелічені вище операції здійснені позивачем за межами господарської діяльності платника податків.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Встановлено, що Куп'янською ОДПІ Харківської області проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 19.06.2009р. № 783/23-00383001, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 03.07.2009р. № 0000202310/0, від 04.08.2009р. № 0000202310/1 про донарахування товариству податку на прибуток у розмірі 29016,70 грн., у тому числі за основним платежем - 14811,00 грн. і 14205,70 грн. штрафних санкцій, застосованих за порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (зі змінами та доповненнями) та податкові повідомлення-рішення від 03.07.2009р. № 0000212310/0, від 04.08.2009р. № 0000212310/1 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 82354,50 грн., у тому числі за основним платежем - 54903,00 грн. і 27451,50 грн. штрафних санкцій, застосованих за порушеня п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4., ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (зі змінами та доповненнями).
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ АК «Бел-Гер», виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Паритет», яке було виконавцем по договору №58/1 від 04.03.2008 р.
Також ЗАТ АК «Бел-Гер», виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ТОВ «Метакон», яке було виконавцем по договору №12/3 від 12.03.2008 р., по договорам підряду № 2809 від 28.09.2007 р. та № 29/07 від 29.07.2008 р.
На момент укладення та виконання зазначених угод позивач і його контрагенти були належним чином зареєстровані, як суб'єкти господарської діяльності та платники податку на додану вартість.
Як пояснили суду представники позивача, ЗАТ АК «Бел-Гер», виступаючи замовником робіт за укладеними угодами, отримало від своїх контрагентів, згідно актів прийому-передачі, належним чином виконані роботи. Ці обставини підтверджені наявними в справі документами і доводять факт отримання та подальше використання робіт у господарчій діяльності позивача.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 2 п. 1.31 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідач в акті перевірки не встановив і не довів будь-яких обмежень, передбачених п. 5.3-5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ЗАТ АК «Бел-Гер» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних послуг та робіт.
Згідно п.1.4. ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Позивачем надані податкові накладні № 1280 від 23.06.2008 р. на суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.; № 175 від 15.08.2008 р. на суму 86000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14333,33 грн.; № 173 від 11.08.2008 р. на суму 79500,00 грн., в т.ч. ПДВ 13250,00 грн.; № 183 від 29.08.2008 р. на суму 68000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11333,33 грн., які оформлені належним чином. Факт надання цих документів під час документальної перевірки представником відповідача не заперечувався.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ ВКФ «Паритет» і ТОВ «Метакон», ЗАТ АК «Бел-Гер» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 54903 грн.
Суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ЗАТ АК «Бел-Гер» п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1. п.5.5 ст. 5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
В акті перевірки від 19.06.2009р. № 783/23-00383001 відповідач стверджує, що укладання позивачем угод з підприємствами ТОВ ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон» не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а обумовлені ними правочини є нікчемними згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.
З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з викладеного, сторонами договору підряду є замовник (постачальник) та виконавець (покупець). Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.
Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки і в судовому засіданні не наведено будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, не доведено, що будь-які пункти зазначених правочинів суперечать або не відповідають нормам законодавчих актів.
Верховний суд України в Узагальнені від 24.11.08 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначив, що при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.
Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.
Законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, визначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, що були укладені ЗАТ АК «Бел-Гер» з ТОВ ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон», оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, сторонами надано не було.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
В акті перевірки угоди, які укладені позивачем з ТОВ ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон», визнані відповідачем нікчемними. Проте, з матеріалів справи вбачаєтся, що відповідач допустив при цьому суб'єктивні припущення, але не навів відповідних доказів.
Відповідно до п. 2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 237 від 10.08.2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб господарювання.
Відповідно до положення ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем в даному випадку не доведений факт порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства.
Згідно ч.ч.1, 2, статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, Куп'янська ОДПІ в Харківській області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.
При таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 03.07.2009р., № 00002023110/1 від 04.08.2009р., № 0000412310/2 від 08.10.2009р., прийняті Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області про донарахування закритому акціонерному товариству компанії "Бел-Гер" податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27166,70 грн., у тому числі, за основним платежем - 13577,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13589,03 грн.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 00002123110/0 від 03.07.2009р., № 0000212310/1 від 04.08.2009р., № 0000422310/2 від 08.10.2009р., прийняті Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області, про донарахування закритому акціонерному товариству компанії "Бел-Гер" податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 80874,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 53916,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26958,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.10р.
Суддя Самойлова В.В.