Справа № 22ц - 662/10 Головуючий у 1 інстанції - Олексюк А.В.
Категорія : 19 Доповідач - Антонюк К.І.
2010 року травня 17 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.
суддів Антонюк К.І., Свистун О.В.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Гончарової Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «БМ-Банк», треті особи на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4, «Приватне підприємство «Рест-Фарм» про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.02.2010 року в позові ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки укладеним 12 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМ-Банк», правонаступником якого є ВАТ «БМ-Банк» та ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, тому укладений договір поруки суперечить нормам сімейного та цивільного законодавства у зв'язку з відсутністю її письмової згоди як подружжя на його укладання.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» правонаступником якого є ВАТ «БМ Банк» та приватним підприємством «Рест-Фарм», в особі його директора ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав кредит в сумі 2000000 грн., зі сплатою 20% річних з терміном погашення не пізніше 11.06.2010 року на поповнення обігових коштів.
В якості забезпечення вимог позичальника, що випливали з кредитного договору від 12.06.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки.
Письмовою заявою, зареєстрованою 12.06.2008 року приватним нотаріусом, ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 виступати майновим поручителем по зобов'язаннях приватного підприємства «Рест-Фарм» перед ТзОВ «БМ Банк» та на передачу в іпотеку нерухомого майна, яке є спільною власністю подружжя.
Окрім того, 12 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», ОСОБА_4, приватним підприємством «Рест-Фарм» в особі директора ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 як поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором - ТзОВ «БМ Банк» по зобов'язаннях боржника - приватного підприємства «Рест-Фарм» по кредитному договору від 12.06.2008 року.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, позивачка мотивувала вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_4, всупереч положенням ст.65 СК України, уклав договір поруки без її згоди.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною виходив з того, що договір поруки укладено з дотриманням вимог закону, не порушує інтересів позивачки і не потребує згоди другого з подружжя на його укладання.
Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам на нормам матеріального права.
Відповідно до ст.65 Сімейного Кодексу України згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття особою на себе обов'язку поручителя перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою, щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, тому при його укладанні згода другого із подружжя не вимагається.
Підстави для визнання договору поруки недійсним, передбачені ст.215 ЦК України, відсутні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: