Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"26" березня 2010 р. № 2а- 42039/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонова М.О.
Суддів Присяжнюк О.В., Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державного комітету України із земельних ресурсів Головного управління держкомзему у місті Києві, третьої особи - Голови Державного комітету із земельних ресурсів
про скасування наказу про звільнення ,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів Головного управління Держкомзему у місті Києві третьої особи - Голови Державного комітету із земельних ресурсів у якому з подальшими уточненнями просить: визнати незаконним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 490-кт від 17 серпня 2009 року "Про звільнення ОСОБА_1", поновити ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві з 17.08.2009 року та стягнути з Головного управління Держкомзему у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - Держкомзем) № 754-кт з 23.09.2008 р. виконував обов'язки начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві. Пізніше, наказами Держкомзему від 22.10.2008 та від 29.10.2008 р. відповідно № 888-кт та № 903-кт позивача призначено начальником Головного управління Держкомзему у м. Києві (далі - Головне Управління) та присвоєно 9 ранг державного службовця.
На підставі Наказу Держкомзему № 490-кт від 17 серпня 2009 року (далі -наказ про звільнення) позивача було звільнено з обійманої посади начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві у зв'язку з нез'явленням на роботі більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової втрати непрацездатності, згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вказав, що його звільнення з посади на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України вважаю безпідставним, а Наказ Держкомзему № 490-кт від 17 серпня 2009 року незаконним з наступних причин.
По-перше, підставою для звільнення працівника (державного службовця) з ініціативи уповноваженого органу відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України, «є нез'явлення на роботу протягом більш ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності...»
Відповідно до наказу № 490-кт від 17.08.2009 p., підставою для його звільнення послугували офіційні документи, що підтверджували стан його непрацездатності, а саме наступні листи непрацездатності: серія АБІ № 501477, серія АБІ № 357225, серія АБІ № 552082, серія АБС № 270065, серія АБІ № 626984, серія АБС № 270629, серія АБМ № 648098.
Лист непрацездатності серії АБІ № 501477 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 30.01.2009 року по 14.02.2009 року. До роботи я мав приступити 15.02.2009 p., що припадає на вихідний день тижня - неділю.
Лист непрацездатності серії АБІ № 357225 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 16.02.2009 року по 23.02.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБІ № 552082 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 24.02.2009 р. по 13.03.2009 року. До роботи він мав приступити 14.03.2009 року, що припадає на вихідний день тижня - суботу.
Лист непрацездатності серії АБС № 270065 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 16.03.2009 р. по 10.04.2009 р. До роботи він мав приступити 11.04.2009 p., що припадає на вихідний день тижня - суботу
Лист непрацездатності серії АБІ № 626984 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 13.04.2009 р. по 28.04.2009 р.
Лист непрацездатності серії АБС № 270629 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 29.04.2009 р. по 22.05.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБМ № 648098 підтверджує факт перебування його на лікарняному з 1.06.2009 р. по 19.06.2009 р.
Також позивач вказав, що з аналізу зазначених офіційних документів, що послугували підставою для прийняття наказу про його звільнення, вбачається, що стан його непрацездатності не перевищував чотирьох місяців підряд, оскільки стан його непрацездатності неодноразово переривався.
Крім того, самі захворювання, виходячи з їх розвитку, переважно не перебували у причинно-наслідковому зв'язку одне із одним та в цілому не призвели до втрати ним повністю або частково його працездатності, а відтак можливості виконувати належним чином обов'язки на посаді, з якої його було звільнено.
По-друге, п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлює лише право, а не обов'язок уповноважений орган розірвати трудовий договір, оскільки виходячи з аналізу безпосередньо самої ч. 1 ст. 40 КЗпП України «трудовий договір... може бути розірваний...».
Позивач вказав, що наголос саме на подібне тлумачення зазначеної правової норми в правозастосовчій практиці поділяє і Вищий адміністративний суд, про що свідчить, зокрема, зміст Ухвали від 14.12.2006, № К-19713/06 "Про право роботодавця розірвати трудовий договір", текст якої надається в якості інформаційного листа.
Також позивач вказав, що стан його непрацездатності в зазначений період не призвів до втрати нормальної організації роботи та в цілому діяльності Головного Управління, посаду начальника якого він обіймав. Це пояснюється тим, що за час перебування його, як начальника, на лікарняному призначалися виконуючі обов'язки начальника Головного Управління на відповідний період, а саме:
1. Більченко Л.Т. - з 30.01.2009 по середину квітня 2009 року;
2. Меншун В.В. - з середини квітня 2009 року по середину червня 2009 року;
3. Челпан Р.В. - середини червня 2009 року по 17.08.2009;
4. Філатов О. А. - з 17.08.2009 по теперішній час.
Позивач зазначив, що беручи до уваги, що стан його непрацездатності не перевищував чотирьох місяців підряд оскільки неодноразово переривався, та враховуючи, що стан його непрацездатності в зазначений період не призвів до втрати нормальної організації роботи та в цілому діяльності Головного Управління, посаду начальника якого він обіймав, звільнення вважає безпідставним, а Наказ Держкомзему № 490-кт від 17 серпня 2009 року незаконним.
В судове засідання позивач з'явився та підтримав, позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники першого відповідача Державного комітету України із земельних ресурсів та другого відповідача Головного управління держкомзему у місті Києві в судове засідання з'явились та з позовними вимогами не погодились у повному обсязі, вказавши, що Пунктом 5 статті 40 КЗпП України передбачено можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади при певному захворюванні).
Відповідачи перший та другий вказали, що зазначеною нормою законодавства чітко прописаний порядок звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, який не з'являвся на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Крім того сам Позивач не заперечує стосовно того що Він не приступав до виконання своїх службових обов'язків і не виходив на роботу.
Відповідачи вказали, що позивач у своїй заяві стверджує, що «...стан моєї непрацездатності не перевищував чотирьох місяців підряд оскільки стан моєї непрацездатності неодноразово переривався»
Дане твердження є деформованим тлумаченням або розумінням норм діючого законодавства, оскільки нормами чинного законодавства, а саме пунктом 5 статті 40 КЗпПУ не встановлено поняття неодноразового переривання тимчасової непрацездатності, а чітко встановлено «у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності».
Разом з тим, в пункті 5 статті 40 КЗпПУ також зазначено, що «якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади при певному захворюванні)».
З метою додержання норм діючого законодавства Держкомземом вживались всі необхідні заходи для недопущення порушень при звільненні за п. 5 ст. 40 КЗпПУ , а саме доручено Головному управлінню Держкомзему у місті Києві звернутись до Міністерства охорони здоров'я України з проханням надати інформацію стосовно лікарняних листків, які видані Позивачу для правомірного застосування п. 5 ст. 40 КЗпПУ.
За інформацією яка надійшла від Головного управління охорони здоров'я з висновком, що Позивач «Хворий ОСОБА_1 навмисно зловживав своїми правами на вибір медичного закладу та лікуючого лікаря, наданим йому, як громадянину України у відповідності до ст.. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Зокрема, водночас зареєструвався в декількох амбулаторних медичних закладах - міських поліклініках міста Ірпінь та міста Буча (не враховуючи закладів міста Харкова)».
Твердження позивача стосовно того, що «п. 5 ч.1 статті 40 КЗпПУ встановлює лише право, а не обов'язок уповноважений орган розірвати трудовий договір, оскільки виходячи з аналізу безпосередньо самої ч. 1 ст.40 КЗпПУ «...трудовий договір., може бути розірваний...»теж є хибним та помилковим. Позивач знову вириває з контексту норми закону окремі слова, оскільки, статтею 40 КЗпПУ встановлені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а не «лише право»чи «обов'язок».
Виходячи з вище викладеного відповідачі перший та другий зазначили, що вони діяли в межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсним обставинам справи, а отже, не підлягають задоволенню.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Суд вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, установив такі обставини.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - Держкомзем) № 754-кт з 23.09.2008 р. позивач виконував обов'язки начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві.
Наказами Держкомзему від 22.10.2008 та від 29.10.2008 р. відповідно № 888-кт та № 903-кт позивача призначено начальником Головного управління Держкомзему у м. Києві та присвоєно 9 ранг державного службовця.
На підставі Наказу Держкомзему № 490-кт від 17 серпня 2009 року (далі -наказ про звільнення) позивача було звільнено з обійманої посади начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві у зв'язку з нез'явленням на роботі більш як чотирьох місяців поспіль.
Відповідно до наказу № 490-кт від 17.08.2009 p., підставою для його звільнення послугували офіційні документи, що підтверджували стан його непрацездатності, а саме наступні листи непрацездатності: серія АБІ № 501477, серія АБІ № 357225, серія АБІ № 552082, серія АБС № 270065, серія АБІ № 626984, серія АБС № 270629, серія АБМ № 648098.
Лист непрацездатності серії АБІ № 501477 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 30.01.2009 року по 14.02.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБІ № 357225 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 16.02.2009 року по 23.02.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБІ № 552082 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 24.02.2009 р. по 13.03.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБС № 270065 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 16.03.2009 р. по 10.04.2009 р.
Лист непрацездатності серії АБІ № 626984 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 13.04.2009 р. по 28.04.2009 р.
Лист непрацездатності серії АБС № 270629 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 29.04.2009 р. по 22.05.2009 року.
Лист непрацездатності серії АБМ № 648098 підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 1.06.2009 р. по 19.06.2009 р.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 по скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 490-кт від 17 серпня 2009 року "Про звільнення ОСОБА_1" і поновлення на роботі обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засідання встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 було нез'явлення його на роботу в зв'язку з хворобою протягом чотирьох місяців .
Так, з наданих документів позивачем, витребуваних документів судом, поясненнями позивача та свідченнями свідка -головного спеціаліста сектору кадрової роботи ГУ Держкомзему у м. Києві ОСОБА_2, було встановлено, що, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника Головного Управління Держкомзему у м. Києві (надалі -ГУ Держкомзему у м. Києві) 25.05.2009 року після закінчення перебігу захворювань, з'явився для виконання своїх безпосередніх обов'язків на роботу.
Так, вихід на роботу підтверджується зокрема фактом здачі листів непрацездатності 25.05.2009 року, що відображено в журналі реєстрації листів непрацездатності, наданого відповідачем і залученого в якості доказів по справі (запис № 100).
В подальшому, враховуючи на виклик до Генеральної прокуратури України в якості свідка по справі як саме начальника ГУ Держкомзему у м. Києві, безпосередньо 25.05.2009 року на роботі, ОСОБА_1 склав службову записку від 25.05.2009 року, яку було в цей же день надано до сектору з кадрової роботи, про що свідчить відповідний запис про отримання.
Також судом встановлено, що робочий день в ГУ Держкомземі, виходячи з довідки, залученої в якості доказів по справі, встановлений з 9 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., а ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою 25.05.2009 року лише в 18 год. 25 хв., тобто вже після завершення встановленого в ГУ Держкомземі робочого дня.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вийшов для виконання своїх службових обов'язків 25.05.2009 року і таким чином нез'явленням на роботі внаслідок тимчасової втрати непрацездатності не перевищувало більш як чотирьох місяців підряд.
Крім цього , суд зазначає, що зазначена в якості підстави для винесення Наказу № 490-кт від 17.08.2009 р. службова записка начальника відділу кадрової політики, професійної підготовки та підвищення кваліфікації Мегем О.В., не можу вважатись обґрунтованою оскільки в вище зазначеній службовій записці відсутній підпис Мегем О.В. (ар. с. 97).
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи на положення 235 КЗпП України, суд одночасно може прийняти рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично складає з моменту звільнення (17 серпня 2009 р.) по день поновлення.
Згідно довідки про доходи (л.д. 50) виданої ОСОБА_1 Головним управлінням Держкомзему у м.Києві, за червень-липень 2009 року доход ОСОБА_1 становив 5586,0 гривень, а кількість відпрацьованих днів - 43.
Із врахуванням вищевикладеної довідки, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України № 100 від 08 лютого 1995 р., середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2793,00 гривень, середньоденна -129,91 гривень.
З урахуванням того, що на час прийняття рішення вимушений прогул ОСОБА_1 становить 158 робочих днів підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 20460,37 гривні.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведені підстави законності та обґрунтованості прийнятих рішень.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанова суду щодо поновлення на роботі та в частині стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держкомзему у м. Києві виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 17 379,56 грн. - залишити без розгляду в зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову на підставі ст.. 155 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління держкомзему у місті Києві, третьої особи - Голови Державного комітету із земельних ресурсів про скасування наказу про звільнення -задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 490-кт від 17 серпня 2009 року "Про звільнення ОСОБА_1"
Поновити ОСОБА_1 на посаду начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві з 17.08.2009 року.
Стягнути з Головного управління Держкомзему у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20460,37 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят гривень тридцять сім копійок).
Позовні вимоги про зобов"язання Головного управління Держкомзему у м. Києві виплатити ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 17 379,56 грн. - залишити без розгляду. .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку
Повний текст постанови виготовлено 29.03.2010 року.
Головуючий Суддя Спірідонов М.О.
Судді Присяжнюк О.В.
Чалий І.С.