Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
25 березня 2010 р. № 2-а- 1501/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І,С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
за участю представників сторін:
позивача Полякова В.Г.,
відповідача - Лопатіна В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова до відкритого акціонерного товариства "Точприлад" про відшкодування сплаченої пільгової пенсії ,
Позивач, управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ВАТ "Точприлад" суму позову на користь управління ПФУ в Дзержинському районі міста Харкова у розмірі 240,32 грн. - відшкодування виплаченої пільгової пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пенсіонеру ОСОБА_1, який працював на Харківському заводі точного приладобудування, правонаступником якого є ВАТ «Точприлад», призначено пенсію на пільгових умовах згідно із п.п. «Б»-«З»ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року розділу 27 підрозділу 27 «а». Відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова як юридична особа - платник страхових внесків і відповідно до вимог а.4 п.1 ст.2 Закону України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, ст.6 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” № 21-1 від 19.12.2003 року зобов'язаний проводити відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідач зазначених виплат в повному обсязі не проводив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 240,32 грн. Крім того, позивач посилався на те, що факт правонаступництва відповідача по справі визначається довідкою № 446-03 від 29.07.2008 року, виданою підприємством - відповідачем та записами у трудовій книжці ОСОБА_1, якими підтверджується факт реорганізації та перейменування Харківського заводу точного приладобудування у ВАТ «Точприлад»з 27.06.1994 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, надала суду аналогічні обставинам справи пояснення та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 дійсно працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за Списком № 2 на виробничому об'єднанні «Точприлад»і має стаж роботи на цих посадах - з 19.11.1985 року по 16.10.1991 року, та з 01.01.1992 р. по 31.07.1992р на посаді газоелектрозварювальника. Проте відповідача зазначає, що у нього немає обов'язку по відшкодуванню Пенсійному Фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1., оскільки державне підприємство завод «Точприлад», правонаступником якого є ВАТ «Точприлад», було вперше створено 26.10.1992 року, про що свідчить наказ № 9 від 23.09.1992 року регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області та статут Державного підприємства завод «Точприлад», зареєстрований виконавчим комітетом Дзержинської районної ради народних депутатів 26.10.1992 року.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30 квітня 2002 року одним з основних завдань управління є облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збирання та акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду.
ВАТ "Точприлад" зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду в Дзержинському районі м.Харкова як платник страхового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Згідно абз. 4 п.1 ст.2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ” для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади), крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, а також надходження і витрачання його коштів передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.03 р. та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 19.12.2003 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004р.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 року у підприємств, які є платниками збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "Б"-"З" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підприємства та організації з коштів, призначених на оплати праці, вносять в Пенсійний фонд України плату, яка покриває витрати на виплату пенсій на підставі пунктів "Б"-"З" даної статті в розмірі 100 % від виплаченої пенсії.
Відповідно до вимог ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, відповідач зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до розрахунку, який був надісланий відповідачеві він має заборгованість за травень - жовтень 2009 року у сумі 240,32 грн.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивач вважає відповідача правонаступником Державного підприємства «Точприлад», що входило до складу ВО «Точприлад»і у зв'язку з цим вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсії, призначені відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, а відповідач не вважає себе правонаступником ні в силу закону, ні в силу статутних документів, і є правонаступником тільки Держаного підприємства «Точприлад», утвореного у 1992 році.
Відповідно до наявного в матеріалах справи статуту Харківського виробничого об'єднання «Точприлад», затвердженого 31.03.1989 року, судом встановлено, що ВО «Точприлад»перебувало у віданні Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР з безпосереднім підпорядкуванням Міністерству. ВО «Точприлад»діяло як єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входили структурні одиниці: Харківський завод точного приладобудування та Спеціальне конструкторське - технологічне бюро засобів не руйнуючого контролю.
Таким чином, Державне підприємство «Точприлад»входило у склад підприємства союзного підпорядкування і відповідно відносилось до сфери його управління та мало статус підприємства союзного підпорядкування, оскільки відносилось до сфери управління Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР.
В той же час, у зв'язку з розпадом СРСР, проголошенням незалежності України, набранням чинності Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»все майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, перейшло у державну власність України. Майно цих підприємств передано Фонду державного майна та встановлено, що правонаступником за договорами оренди державних підприємств та контрактів з керівниками на території України, які укладені з міністерствами і відомствами СРСР, є Фонд державного майна України.
Відповідно до статей 3, 37 Закону України „Про підприємства в Україні” , що діяв на момент створення підприємства відповідача, підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу.
Статтями 2, 3, 5 Закону Союзу Радянських соціалістичних республік „Про підприємства в СРСР”, якій діяв на момент створення підприємства відповідача, встановлено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом СРСР "Про власність з СРСР", можуть діяти зокрема, підприємства, засновані на державній власності - державне союзне підприємство.
Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Статтею 37 Цивільного кодексу УРСР, що діяла в період створення державного підприємства «Точприлад», юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Відповідно до частини сьомої статті 34 Закону України „Про підприємства в Україні”, який втратив чинність з 01.01.2004, при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Також судом встановлено, що ДП «Точприлад»утворено на підставі наказу № 9 від 23.09.1992 року регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області, що виключає можливість стверджувати про його утворення шляхом реорганізації юридичної особи, яка існувала раніше.
Доводи позивача про підтвердження правонаступництва записами в трудових книжках працівника та довідкою №302/34 від 21.07.2004 року, що надана відповідачем по справі, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки наявність правонаступництва визначається не такими записами, а законодавством і статутними документами.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд встановив, що підстави для задоволення позову відсутні, так як відсутній факт правонаступництва, оскільки останній можливий лише при припиненні юридичної особи шляхом виділу, приєднання, поділу чи перетворення.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова до відкритого акціонерного товариства "Точприлад" про відшкодування сплаченої пільгової пенсії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2010 року.
Суддя І.С.Чалий