Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"18" березня 2010 р. № 2а- 2517/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонова М.О.
за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Приватної фірми "Укрроспромснаб"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач, ПФ “Укрроспромснаб”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2010 №0000050700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 372 766,00 грн., №0000060700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 102 957,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 51 478,50 грн; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.02.2010 №0000080700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 73 938,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою цих податкових повідомлень-рішень є неправомірні висновки актів перевірок про необхідність обкладання ПДВ за ставкою 20% операцій з ремонту залізничних вагонів нерезидентів, проте як згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” слід застосовувати нульову ставку, крім того податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 №0000080700/0 частково ґрунтується на висновках акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 4188,85 грн. (ТОВ ТД “Укртранс”) та грудень 2009 року в сумі 12 240,00 грн. (ТОВ “УКП”), що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зазначені суми були включені позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ раніше, у вересні-жовтні 2009 року.
Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в судове засідання з'явився та проти позову заперечував, вважав, що адміністративний позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не було ввезено на митну територію України та вивезено за її межі вагони, що підлягають деповському ремонту, отже відсутні підстави для застосування п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зокрема посилається на лист № 32/01-990 від 03.02.2010 Харківської митниці, де зазначено, що проведений аналіз вантажних митних декларацій за останні 3 роки показав, що в базі даних наявні ВМД щодо експортно-імпортних операцій підприємства з назвою ПФ “УКРРОСПРОМСНАБ”, але перелічені у листі відповідача номери вагонів відсутні у графах 18, 21, 31 наявних ВМД і, як наслідок, зазначене підприємство не проводило митне оформлення в Харківській митниці ВМД з наданням у сплату ПДВ простого векселя при оформленні вказаних в листі залізничних вагонів. Стосовно нарахувань ПДВ за листопад 2009 року в сумі 4188,85 грн та за грудень 2009 року в сумі 12 240,00 грн відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, посилається на акт перевірки як на єдиний доказ в обґрунтування своїх заперечень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2010 №№0000050700/0, 0000060700/0 ухвалені на підставі акту перевірки №431/07-0/30753075 від 02.02.2010, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 № 0000080700/0 ухвалене на підставі акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010.
Зазначені акти складені представниками відповідача за наслідками виїзних планових документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за періоди: з березня по вересень 2009 року (акт від 02.02.2010, фактично перевірка здійснювалася ще й за листопад місяць) та за листопад - грудень 2009 року (акт від 15.02.2010).
Актами перевірок, поряд з іншими матеріалами, що долучені до справи, встановлені наступні обставини.
У березні-грудні 2009 року, на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами -ТОВ «Євразійський трубопровідний консорціум»(Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 20.10.2008), ТОВ «Nоvо Тrans»(Алмати, Республіка Казахстан, договір підряду №03-07/КЗН від 24.07.2009), ВАТ «Галузевий комітет з науки і техніки»(Москва, Російська Федерація, договір підряду №04-10/ЕТК від 01.11.2009) -позивач виконував роботи з деповського ремонту залізничних вантажних платформ (вагонів), які належать цим нерезидентам.
Згідно актів приймання відремонтованих вагонів позивачем виконано ремонти вагонів у березні 2009 р. на загальну суму 4520600,00 рос. руб. (1018626,09 грн.); у квітні 2009р. на загальну суму 2226300 рос. руб. (530727,80 грн); у травні 2009р. на загальну суму 640000,00 рос. руб. (185603,41 грн); у липні 2009р. на загальну суму 609700,00 рос. руб. (167569,29 грн); у серпні 2009р. на загальну суму 89000,00 рос. руб. (28890,17 грн); у вересні 2009р. на загальну суму 1279800,00 рос. руб. (338539,32 грн); у листопаді 2009р. на загальну суму 835325,69 рос. руб. (238580,27 грн); у грудні 2009р. на загальну суму 45000,00 рос. руб. (26552,73 грн).
Оплата здійснювалася нерезидентами в російських рублях у відповідності до умов укладених договорів та діючого законодавства.
В податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди (з урахуванням поданих уточнень) позивач декларував ці господарські операції як такі, що оподатковуються за нульовою ставкою.
З приводу формування позивачем податкового кредиту по витратах позивача, пов'язаних із сплатою ПДВ контрагентам (постачальникам) перевірками порушень не встановлено.
Викладені вище обставини підтверджені сторонами у судовому засіданні і стосовно них спір між сторонами відсутній.
Поряд із цим в актах перевірок зазначається, із посиланнями на п. 4.1 ст. 4 та п.п.6.1.1, 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, що по зазначених обсягах продажу, що є об'єктом оподаткування, застосовується ставка 20% та нараховано ПДВ у таких розмірах: за березень-вересень 2009 року (акт перевірки №431/07-0/30753075 від 02.02.2010) - 463 572,95 грн., за листопад 2009 року (акт перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010 з урахуванням висновків попереднього акту) 47 716,05 грн., за грудень 2009 року (акт перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010)-9792,78 грн.
Позивач заперечує проти таких висновків актів перевірок, вважаючи, що правомірно діяв відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки робіт, що складаються з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.
Крім того, актом перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010 донараховано ПДВ в сумі 4188,85 грн. за листопад 2009 року та ПДВ в сумі 12 240,00 грн за грудень 2009 року по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) українським покупцям, з чим позивач також не погоджується, оскільки зазначені суми ПДВ задекларовані у встановленому порядку у складі його податкових зобов'язань, відповідно, у жовтні та вересні місяці 2009 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки №431/07-0/30753075 від 02.02.2010 під час нарахування суми ПДВ за березень 2009 року представниками відповідача допущена технічна помилка -на базу оподаткування 1 018 626,09 грн, де, на думку відповідача, слід нараховувати податок за ставкою 20%, ПДВ визначено відповідачем в сумі 203752,22 грн, замість 203725,22 грн (20%х1 018 626,09).
Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що всі оскаржувані податкові-повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках відповідача про необхідність обкладання операцій з ремонту вагонів нерезидентів податком на додану вартість за ставкою 20%, а також на твердженні акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010, щодо того, що позивач в листопаді 2009 року занизив суму податкових зобов'язань з продажу товарів ТОВ ТД “Укртранс” на 4 188,85 грн. та у грудні 2009 року занизив суму податкових зобов'язань по комісійному договору з ТОВ “Українське комплексне постачання” на 12 240,00 грн.
Суд вважає висновки актів перевірок безпідставними, позовні вимоги -обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення рішення - такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки робіт, що складаються з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.
До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів -монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, що у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.
Як вбачається з довідки про дислокацію вагонів за даними Міжзалізничного архіву, та довідок форми 2651 “Технічний паспорт вагона”, довідок форми 2612, які були надані Інформаційно-обчислювальним центром Статутного територіально-галузевого об'єднання “Південна залізниця” листом №ІОЦ-08-15/356 від 15.02.2010 за підписом заступника головного інженера Південної залізниці, всі вагони, що були відремонтовані відповідачем, належали нерезидентам, були попередньо ввезені цими нерезидентами на митну територію України, та вивезені ними за межі митної території України після ремонту.
Той факт, що виконані позивачем ремонтні роботи за своїм характером мають на меті часткове або повне відновлення виробничого ресурсу вагонів або їх складових частин, визначеного нормативно-технічною документацією, і в результаті їх виконання поліпшений стан вагонів, є загальновідомим і відповідачем не заперечується.
Отже, всі виконані позивачем роботи з деповського ремонту вагонів нерезидентів підпадають під визначення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” і тому оподатковуються за нульовою ставкою.
Доводи відповідача про неможливість застосування цієї норми за відсутності вантажних митних декларацій, які підтверджують ввезення на митну територію України та вивезення за її межі вагонів є необґрунтованими.
Суд зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість” встановлює наявність вантажних митних декларацій як обов'язкову передумову для застосування нульової ставки лише у випадку експорту товарів, тобто для продажу майна з переходом права власності до нерезидента, а не на підтвердження перетину митного кордону України рухомим майном, власник якого не змінювався.
Для застосування підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” певні засоби доказування ввезення та вивезення одержувачем-нерезидентом рухомого майна законодавством не встановлені.
Більше того, відповідно до п.3 Порядку здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.03 №1989 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1.11.1951 декларування самих вагонів (завантажених і порожніх) через митний кордон України, здійснюється за накладними УМВС (СМГС).
Також суд звертає увагу, що подання на сам вагон окремої вантажної митної декларації законодавством України не передбачене. Якщо вагон прямує через митний кордон України з вантажем, номер вагону зазначається у графах 18 та/або 21 ВМД відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 та Інструкції Держмитслужби України від 09.07.1997 № 307 “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”. Однак і в таких випадках, коли спірні вагони перетинали митний кордон України завантаженими, позивач не був ні відправником ні отримувачем вантажу (експортером або імпортером) і тому не може мати у своєму розпорядженні ВМД, які не стосуються його прав та обов'язків.
За таких обставин лист Харківської митниці № 32/01-990 від 03.02.2010, доводів позивача не спростовує, адже доводить лише той факт, що позивач під час здійснення своїх експортно-імпортних операцій не використовував ті вагони, що ремонтував, а під час переміщення вантажів спірними вагонами не був експортером або імпортером вантажу, що вони перевозили.
Посилання відповідача на Закон “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” судом не беруться до уваги як такі, що не мають відношення до суті спору, оскільки рухомий залізничний склад (вагони) не підпадає під встановлене цим законом визначення сировини і рух залізничного транспорту через митний кордон цим законом не регулюється.
Стосовно висновків акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010 про заниження податкових зобов'язань операціях з резидентами, судом встановлено, що за договором комісії №01/04-08-СТ від 01.05.2008 та згідно зі звітом комісіонера №10 від 18.08.2009 позивач (комісіонер) від свого імені та за рахунок комітента -ТОВ “Українське комплексне постачання” -придбав та поставив комітентові товар (хрестовини Р65), причому витрати по України склали 73440 грн -послуги контрагентів, 17742,62 грн -послуги залізничного транспортування (техпд), 521,97 грн -мито та послуги митного брокера, а комісійна винагорода склала 40000 грн. На загальну суму 131704,59 грн зазначених витрат та комісійної винагороди позивачем 30.09.2009 була виписана комітентові податкова накладна №17, за якою сума ПДВ 21950,17 грн була включена до складу податкових зобов'язань позивача по декларації за вересень місяць 2009 року по факту передання товару відповідно до ч. 3 п. 4.7 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Частка (73440 грн у т.ч. ПДВ 12440 грн) витрат комісіонера по цій операції була фактично понесена позивачем і виставлена до оплати комітентові пізніше і тому оплачена комітентом лише 2.12.2010 платіжним дорученням №314. Отже, висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ в сумі 12440 грн в грудні 2009 року не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується документально, адже ця сума мала бути і була задекларована позивачем у вересні 2009 року. Висновок акту перевірки №900/07-0/30753075 від 15.02.2010 про не нарахування позивачем ПДВ 4188,85 грн на обсяг поставки 25133,09 грн послуг (провізна плата) ТОВ “ТД Укртранс” спростовується податковою накладною №8 від 30.10.2009, виписаною позивачем по даті підписання акту ОУ-0000004 від 30.10.09 і включеною до складу податкових зобов'язань позивача з ПДВ за жовтень місяць 2009 року у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На зазначені обставини під час здійснення перевірки представник відповідача уваги не звернув, під час судового розгляду справи будь-яких пояснень с цього приводу, окрім посилань на акт перевірки, відповідач не надав.
З урахуванням викладеного, зобов'язання зі сплати ПДВ, у тому числі зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування, які визначені позивачу спірними податковими повідомленнями рішеннями, є наслідком неправильного застосування податкового законодавства та неповного дослідження обставин справи, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватної фірми "Укрроспромснаб" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000050700/0 від 12.02.2010 року, № 0000060700/0 від 12.02.2010 року, № 0000080700/0 від 23.02.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "Укрроспромснаб" суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. < Текст > .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку
Повний текст постанови виготовлено 22.03.2010 року.
Суддя Спірідонов М.О.