Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
29 березня 2010 р. № 2-а- 1125/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Вертій О.М., Смоляр Є.А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача: Н.Ісип,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Балаклійського бюро технічної інвентаризації про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми, -
встановив:
Позивачка звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом у якому просить суд визнати противоправною та незаконною бездіяльність Балаклійського БТІ в частині не реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок та зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округа Харківської області Подольською О.Д. 18.08.2009 року за реєстром №618 та видати позивачу витяг з реєстру прав власності для відчуження 1/2 домоволодіння на користь доньки позивача ОСОБА_4; стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн., в якості моральної шкоди, завданої неправомірними діями Балаклійської БТІ. В обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що відповідачем в порушення вимог діючого цивільного законодавства та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 7/5 від 07.02.2002 року (далі по тексту Положення) неправомірно відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно придбане нею за договором купівлі-продажу від 18.08/.2009 року, зареєстрованого приватним нотаріусом за № 618.
Також позивачка у позові зазначила, що вказаною бездіяльністю відповідача, який є державним комунальним підприємством, їй завдана шкода, яка полягає в тому, що вона протягом останніх двох місяців погано почувається, дуже нервує, погано спить, багато часу витрачає для безрезультатних походів у різні інстанції за захистом свого права, для отримання різного роду консультацій визнання недійсним договору купівлі-продажу кімнати в комунальній квартирі, яку вони продали за незначну суму. Позивачка зазначає, що вказаною бездіяльністю відповідача, їй завдана значна шкода, яка полягає в тому, що вона протягом тривалого часу позбавлена можливості виконати зобов'язання перед опікунською радою щодо забезпечення житлом її неповнолітньої доньки. Вказані обставини змінили звичний уклад життя позивачки, внаслідок чого моральну шкоду позивачка оцінює в 5000 грн.
В судовому засіданні представник позивачки підтримала адміністративний позов та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити. В обґрунтування правової позиції послалася на те, що позивачка звернулася до БТІ із заявою про реєстрацію договору купівлі-продажу та видачу витягу з реєстру для відчуження ? частини житлового будинку. Пунктом 3.1 Положення передбачено випадки коли у реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути відмовлено, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Техніком реєстратором відповідно до абз.5 п.п.3.3. Положення прийняте рішення про відмову у зазначені реєстрації та видачі витягу з реєстру. Після подачі позивачкою додаткових документів, їй повторно відмовлено у здійсненні зазначених дій, оскільки відповідачу стало відомо, що на момент подачі заяви помер власник житлового будинку, від імені якого за довіреністю було здійснено договір купівлі-продажу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначений Законом України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (далі по тексту Закон) та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
У ч. 4 ст. 18 Закону зазначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкту нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Перелік зазначених документів передбачений п. 13 ч. 1 ст. 19 Закону, одним з яких, зокрема, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
Судом встановлено, що враховуючи вищезазначені положення Закону, позивачка 18 серпня 2009 року звернулася до Балаклійського БТІ для реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округа Харківської області Подольською О.Д. 18.08.2009 року за реєстром № 618. До заяви були долучені договір купівлі-продажу житлового будинку, витяг з Державного реєстру правочинів та нотаріально засвідчені копії цих документів.
Рішеннями реєстратора від 18.08.2009 року та від 24.09.2009 року, які наявні у матеріалах справи, позивачці відповідно до абз.5 п.п.3.3. Положення відмовлено у реєстрації права власності та видачі витягу з реєстру.
Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України судом встановлено наступне.
Відмовляючи позивачці у здійсненні реєстрації права власності, відповідно до абз.5 п.п.3.3. Положення відповідач у рішеннях від 18.08.2009 року та від 24.09.2009 року посилається на те, що нею не надано нотаріально посвідченого розрахунку за вказаний будинок, який відповідно до п.п.2 п.3 Договору купівлі - продажу від 18.08.2009 року є невід'ємною частиною договору і тим, що на момент укладення договору та проведення по ньому повного розрахунку помер власник будинку від імені, якого за довіреністю було здійснено купівлю-продаж.
Як встановлено із досліджених у судовому засіданні копій витягу із Державного реєстру правочинів та відповіді прокуратури Балаклійського району Харківської області від 28.10.2009 року № 648-09 за матеріалами перевірки звернення ОСОБА_3, відчужував майна помер 18.08.2009 року о 11.03, тоді як договір купівлі - продажу від 18.08.2009 року зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 18.08.2009 року о 10 годині 26 хвилин, тобто на момент вчинення правочину та його реєстрації довіритель був живий.
Частинами 3, 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає в набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом, такий правочин є вчиненим із моменту його державної реєстрації. Договір купівлі-продажу, за яким покупцеві передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації за ст.657 ЦК України.
Разом з тим ст. 182 ЦК передбачена необхідність державної реєстрації як прав на нерухомість, так і правочинів щодо нерухомості.
Таким чином, державна реєстрація договору про відчуження майна та державна реєстрація права власності на нерухому річ є окремими видами реєстрації.
Державна реєстрація правочинів проводиться на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМ від 26.05.2004 N 671, відповідно до п. 2 якого реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, унесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з реєстру та виконують інші функції, передбачені цим порядком.
З огляду на положення п. 5 Прикінцевих положень Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться комунальними підприємствами БТІ на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 N 7/5.
Таким чином, право власності на нерухоме майно за наведеними договорами виникло у позивачки з моменту державної реєстрації нотаріально посвідченого договору нотаріусом.
У подальшому державній реєстрації в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації підлягає саме право власності на нерухоме майно, яке виникло у набувача після державної реєстрації договору нотаріусом.
Додатком 1 до пункту 2.1. Положення та ст. 19 Закону визначено вичерпний перелік документів, які подаються державному реєстратору, який не підлягає розширеному тлумаченню та не передбачає надання додаткових документів, окрім правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яким у зазначеному випадку є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
Зазначений розрахунок як визначено абз.2 п.10 Договору надає продавцеві право на розірвання договору у визначеному законом порядку у разі його несвоєчасної (неповної) оплати, однак, згідно абз. 1 п. 10 Договору право власності на майно переходить до покупця в момент державної реєстрації цього договору.
Суд також зазначає, що в судовому засіданні із пояснень представників сторін встановлено, що Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округа Харківської області Подольською О.Д. 18.08.2009 року за реєстром № 618 на момент розгляду справи у суді є діючим.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у реєстрації права власності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, а тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Твердження позивача про те, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, не знайшло свого підтвердження в суді.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачкою не надано суду жодних доказів щодо наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями Балаклійського БТІ та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяної позивачці ( на її думку) моральної шкоди.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 8-14,21,71,94,160-167,185-186 КАС України, суд-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Балаклійського бюро технічної інвентаризації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення суми - задовольнити частково
Визнати протиправною бездіяльність Балаклійського бюро технічної інвентаризації щодо не реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Визнати протиправною бездіяльність Балаклійського бюро технічної інвентаризації щодо не видачі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень для відчуження житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язати Балаклійське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язати Балаклійське бюро технічної інвентаризації видати ОСОБА_3 витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень для відчуження житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 02 квітня 2010 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.