Справа № 22ц-1092/10 Головуючий в 1 інстанції Грушицький А.І.
Категорія: 27 Доповідач: Киця С.І.
13 травня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Киці С.І.,
суддів - Антонюк К.І., Осіпука В.В.,
при секретарі - Самуленко В.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 березня 2010 року.,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.03.2010 р. в позові ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 11.03.2010 р. та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення цивільного законодавства, дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до невідповідності його висновків фактичним обставинам справи у зв'язку з чим ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що згідно з Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій» в період з 15.06.2009 р. по 16.11.2009 р. виконавчий напис в вичинявся лише у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору, строк яких встановлено до 13.12.2022 р.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.2007 р. між ОСОБА_2 і ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір іпотеки № PML-A03/005/2007, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 14.12.2007 р. № PML-A03/005/2007 ОСОБА_2 передав в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» цілий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул. Старицького, 15 с. Струмівка, Луцький район, Волинської області, а також земельну ділянку, загальною площею 0,1226 га. Внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором, та виникнення за ним заборгованості, 03.11.2009 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на зазначене нерухоме майно.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.9 кредитного договору банк вправі вимагати дострокового погашення боргових зобов'язань в повному обсязі, а в разі його невиконання - звернути стягнення на майно, а тому виконавчий напис відповідає вимогам закону.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.
Згідно з ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями - не більше одного року.
Статтями 39, 41 Закону України "Про нотаріат", п. п. 282, 283 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» встановлено умови, порядок та місце вчинення нотаріальних дій. Згідно з вищезазначеними нормами законодавства вчинення виконавчого напису здійснюється для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, при безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чеку) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
За п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у банку виникло право вимагати виконання основного зобов'язання, а тому посилання апелянта на не сплив його строку та іпотечного договору є нікчемними.
Виконавчий напис вчинено з дотриманням порядку встановленому п. 283 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», а саме після спливу тридцяти днів з моменту одержання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень (а.с.31).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для вчинення виконавчого напису нотаріусом і цей виконавчий напис відповідає вимогам закону.
Викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом судового розгляду і їм дана належна оцінка.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Підстав для скасування рішення не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 11 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді