Справа № 1-49/2010 р.
19 травня 2010 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі : головуючого-судді Добровольського В.В.
при секретарі Пилипчук В.П.
з участю прокурора Арнаут Я.М.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Муровані Курилівці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта середня, працюючого водієм карети швидкої допомоги медичної амбулаторії с. Обухів, неодруженого, українця, громадянина України, в силу ст. 89 ч. 1 КК України не судимого - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -
ОСОБА_2 12 лютого 2010 року близько 21 години, перебуваючи в громадському місці на пероні станції Котюжани Мурованокуриловецького району з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими нормами людської моралі, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, з особливою зухвалістю, грубо порушив громадський порядок, безпричинно, умисно наніс ОСОБА_3 удар кулаком правої руки по обличчю в дільницю носа. Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар правою ногою в область шиї, внаслідок чого, ОСОБА_3 впав на землю. Не зупинившись на цьому ОСОБА_2 наніс цією ж ногою удар лежачому на боці потерпілому ОСОБА_3 в область обличчя, після чого залишив місце пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 9134 від 10 березня 2010 року ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді : комплексу ушкоджень в дільниці носа та обох очей; синців на обох повіках правого ока та нижній повіці лівого ока, на спинці носа; забою м'яких тканин спинки носа, з забійною раною на переніссі та ссадном та переломом кісток носа; комплекс ушкоджень на верхній губі зліва: забійної рани та крововиливу на червоній облямівці з переходом на слизову оболонку губи; синців на передній поверхні шиї, в дільниці лівого плеча та лівого плечового суглобу, дільниці лівого ліктьового суглобу, в поперековій дільниці справа, синця з садном у лівій скроневій дільниці; садна у зовнішнього краю лівої очниці, які належать : комплекси ушкоджень як кожні окремо - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я більше шести діб, а синці та садни - до категорії легких тілесних ушкоджень.
Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються підсудним та обмежився допитом підсудного, потерпілого та дослідженням даних про особу підсудного.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винність свою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України за обставин, наведених у вироку визнав повністю та суду показав, що 12 лютого 2010 року він перебуваючи на станції Котюжани біля 21 години на зауваження ОСОБА_3 наніс останньому удар кулаком правої руки в область носа, а коли потерпілий присів, він правою ногою вдарив його в область шиї від чого потерпілий ОСОБА_3 впав на землю. Далі він знову тією ж ногою вдарив потерпілого в область обличчя та шиї, після чого залишив місце події. З потерпілим примирився та розрахувався за заподіяну шкоду.
У вчиненому злочині щиро розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив суду, що він 12 лютого 2010 року біля 21 години на пероні станції Котюжани разом з іншими громадянами очікував поїзд, щоб зустріти сина. Повз нього пройшов ОСОБА_2 з товаришем. В цей час підійшов поїзд і він з акцентував увагу на вагоні, щоб зустріти сина. Несподівано ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в ніс, а коли він почав присідати, то ОСОБА_2 вдарив його ще ногою. Він впав на землю. ОСОБА_2 наніс йому ногою ще один удар в область обличчя, він на деякий час втратив свідомість. Він примирився з підсудним, який відшкодував заподіяну йому шкоду, претензій до нього не має, просить суворо не карати.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що підсудний умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 подав клопотання трудового колективу Обухівської лікарської амбулаторії про передачу їм на поруки ОСОБА_2 та звільнення його від кримінальної відповідальності. Дане клопотанні підтримано підсудним та захисником. Прокурор заперечив на задоволення даного клопотання в зв'язку з тим, що підсудний раніше вчиняв злочин і притягувався до кримінальної відповідальності. Потерпілий підтримав прокурора.
Суд вважає, що в задоволенні клопотання трудового колективу Обухівської лікарської амбулаторії про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки слід відмовити. Статтею 47 КК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею особи на поруки застосовується до особи, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3 Постанови № 12 Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» визначено, що такою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 серпня 2006 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 289 ч. 1 КК України до трьох років позбавлення волі з випробуванням на один рік. Злочин, за який засуджувався ОСОБА_2 не втратив правового значення на час розгляду справи, а тому за таких обставин, клопотання трудового колективу не підлягає до задоволення.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує, що злочин, який вчинив ОСОБА_2 відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується, а також враховує думку потерпілого, який просив суворо не карати підсудного.
До обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття та сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування потерпілому заподіяної шкоди.
Зважаючи на пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який щиро покаявся у вчиненому злочині, суд вважає на підставі ч. 1 ст. 69 КК України можливим призначити покарання нижче від найнижчої межі у виді штрафу, встановленого в санкції ч. 1 ст. 296 КК України.
Міру запобіжного заходу підсудному до вступу вироку в законну силу слід залишити без зміни - підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ОСОБА_2 визнати виним та призначити покарання за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в сумі 3000 гривень.
Відмовити в задоволенні клопотання трудового колективу Обухівської лікарської амбулаторії про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки в трудовий колектив.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни - підписку про невиїзд.
На вирок протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.
Суддя :