номер провадження справи 15/153/20
13.01.2021 Справа № 908/2643/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергоресурси”, 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, оф. 110; адреса для листування: 49005, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 24, оф. 31
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Воронін В.В., адвокат, довіреність від 23.09.2020;
від відповідача: Погосян С.В., адвокат, довіреність 02.09.2019 б/н, у минулому судовому засіданні - Завгородній Р.В., витяг з ЄДР.
Суть спору
13.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергоресурси”, м. Дніпро до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості в розмірі 603 595,03 грн за договором поставки товару № 24(3)20УК від 21.01.2020, з яких: основна заборгованість в розмірі 598 800,00 грн, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 4795,03 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020, справу № 908/2643/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2643/20, присвоєно справі номер провадження 15/153/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 18.11.2020.
Ухвалою суду від 18.11.2020 відкладено підготовче засідання на 03.12.2020.
Ухвалою суду від 03.12.2020 відкладено підготовче засідання на 14.12.2020.
03.12.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 26.11.2020 в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “Променергоресурси”, збільшило розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 807 399,56 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 790 800,00 грн, інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 16 599,56 грн.
Заява позивача про збільшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Судове засідання 14.12.2020 проведено в режимі відеоконфеернції, здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2643/20 до судового розгляду по суті на 13.01.2021.
Судове засідання 13.01.2021 проведено в режимі відеоконфеернції, здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 від 21.01.2020 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікацій видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 790 800,00 грн. Також позивач нарахував 8402,29 грн втрат від інфляції та 8197,27 грн 3% річних. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові б/н від 23.09.2020, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/ н від 26.11.2020.
Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов № 28-23/24099 від 06.11.2020 та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог № 28-23/26581 від 09.12.2020. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач в період з лютого по липень 2020 поставив відповідачу товар загальною вартістю 598 800,00 грн з ПДВ, частково виконавши умови договору поставки № 24(3)20УК від 21.05.2020. Оскільки позивачем весь товар за договором не поставлений, на думку відповідача, у нього виникає право, а не обов'язок щодо здійснення розрахунку з позивачем за товар. Відповідно до п. 3.2 договору, сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Зі змісту наведених умов Договору вбачається те, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості товару за договором, та встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. Строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ - 99 800,00 грн відповідача не надходила. Також зазначив, що позивачем неправомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.
Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
21.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Променергоресурси» (позивач, постачальник) та Відокремленим підрозділом «Запорізька АЕС», Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 (договір).
Неодноразово до договору були внесені зміни, які були викладені в межах дії договору у додаткових угодах до договору № 1 від 04.02.2020, №2 від 05.02.2020, № 3 від 05.03.2020.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно з специфікацією на суму 1 260 000,00 грн.
Умовами п. 1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 05.03.2020) сторони визначили, що строк поставки: лютий 2020 - 70,0 тн, травень 2020 - 70,0 тн, липень 2020 - 70,0 тн, вересень 2020 - 70 тн, листопад 2020 - 70 тн, грудень 2020 - 70 тн.
Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - залізнична станція м. Енергодар, Придніпровської залізниці. Вантажоодержувач: ЗВ ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133 (склад № 2). Поставка продукції відбувається в строк згідно п. 1.3.
Згідно з п. 11.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору не надано.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 790 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у справі, а саме: № 17 від 11.02.2020 на суму 201 900,00 грн; № 57 від 03.05.2020 на суму 200 400,00 грн; № 107 від 04.07.2020 на суму 196 500,00 грн; № 151 від 18.09.2020 на суму 192 000,00 грн.
Товар був отриманий покупцем без жодних зауважень щодо його якості, кількості та вартості. Однак, відповідач порушуючи умови договору не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим у остан нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 790 800,00 грн.
06.08.2020 гадано відповідь на претензію № 114 від 21.01.2020 з повідомленням про те, що оплата за товар заявлена до резерву платежів в системі планування управління ресурсами Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом», Відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція».
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 130 від 27.08.2020 з вимогою погасити заборгованість.
29.09.2020 надано відповідь № 28-23/20979 на претензію № 130 з повідомленням про те, що оплата за товар заявлена до резерву платежів в системі планування управління ресурсами Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом», Відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція».
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 від 21.01.2020 відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 790 800,00 грн задовольняються.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8197,27 грн за період з 04.04.2020 по 26.11.2020 та суму інфляційних втрат в розмірі 8402,29 грн за період квітень 2020 року - листопад 2020 року.
Розрахунок інфляційних сум та 3% річних здійснено позивачем з урахуванням дат отримання товару, які зазначені в видаткових накладних та залізничній накладній, а саме: видаткова накладна № 107 від 04.07.2020 товар отримано 13.07.2020; видаткова накладна № 57 від 03.05.2020 товар отримано 12.05.2020; видаткова накладна № 17 від 11.02.2020 товар отримано 18.02.2020; видаткова накладна № 107 від 04.07.2020 товар отримано 13.07.2020.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8402,29 грн за період квітень 2020 - листопад 2020 такою, що підлягає задоволенню.
За перерахунком суду, здійсненим за допомогою інформаційної системи “Законодавство”, загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 8108,61 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У стягненні 88,66 грн 3% річних судом відмовляється у зв'язку з помилковістю розрахунку.
Доводи відповідача стовно того, що умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Сторонами визначено у розділу 3 “Умови і порядок оплати” Договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту постачання товарушляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 260 000,00 грн.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за товар (45 календарних днів з дати поставки).
Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не подав.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні № 3 від 11.02.2020 (внесення відомостей 19.02.2020), № 1 від 03.05.2020 (внесення відомостей 19.05.2020), № 4 від 04.07.2020 (внесення відомостей 17.07.2020), № 24 від 18.09.2020 (внесення відомостей 01.10.2020) у Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчать відповідні квитанції.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 790 800,00 грн в якості оплати за поставлений товар. При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що товар ним отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар.
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів оплати наявної заборгованості, сум інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задовольняються частково.
На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергоресурси” (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, оф. 110; адреса для листування: 49005, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 24, оф. 31; ідентифікаційний код юридичної особи 35544915) основного боргу в розмірі 790 800,00 грн (сімсот дев'яносто тисяч вісімсот гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 8108,61 грн (вісім тисяч сто вісім гривень 61 коп.), інфляційних втрат в розмірі 8402,29 грн (вісім тисяч чотириста дві гривні 29 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 9052,95 грн (дев'ять тисяча п'ятдесят дві гривні 95 коп.). Видати наказ.
У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 88,66 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 січня 2021 року.
Суддя І. С. Горохов