номер провадження справи 9/146/20
14.01.2021 Справа № 908/2273/20
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРПЄТ”, код ЄДРПОУ 38928778 (49017, м. Дніпро, вул. Возз'єднання, буд. 25, офіс 8)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтрейд ЛТД”, код ЄДРПОУ 39992949 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3)
про стягнення 731799,26 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Деревянко Д.В.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРПЄТ” про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтрейд ЛТД” суми 642239,25 грн. основного боргу, суми 37406,23 грн. - 3% річних, суми 51645,21 грн. інфляційних втрат, суми 508,57 грн. штрафу, всього - загальної суми 731799,26 грн.
Ухвалою суду від 14.09.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2273/20, присвоєний номер провадження 9/146/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 12.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 14.12.2020 включно. Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021. В судовому засіданні 13.01.2021 оголошено перерву до 14.01.2021.
14.01.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. В порушення умов укладеного сторонами договору постачання № 1807/-1 від 18.07.2017 відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, поставлений позивачем у період з 21.07.2017 по 19.11.2019, здійснивши часткову оплату на суму 5045263,32 грн. Внаслідок чого, заборгованість відповідача становить 642239,25 грн. У зв'язку із простроченням оплати товару позивачем згідно з п. 6.2 договору нараховано штраф у розмірі 508,57 грн., а також суму 37406,23 грн. - 3% річних та суму 51645,21 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання. Позов обґрунтовано умовами договору, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 691, 692, 712, ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 ГК України.
В позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових, що складається з суми 10976,99 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51280 грн. В судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду після прийняття рішення, у встановлений законом строк.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. В період дії договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 5 043 766,69 грн. Відповідач здійснив оплату на загальну суму 5 045 263,32 грн., що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем, а також карткою рахунку контрагента 631 за 01.06.2017 - 31.01.2020. У відповідача відсутня заборгованість по оплаті прийнятої продукції, обліковується переплата у розмірі 1496,63 грн. Також відповідач зазначив, що продукцію, зазначену у видаткових накладних, що є додатками №№ 135, 157, 174, 203, 206, 207, 2019-214, 216, 257-259 до позовної заяви, позивач на адресу відповідача не поставляв, а самі видаткові накладні містять ознаки їх підробки - підписи від імені ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД» не відповідає підпису керівника підприємства, печатка (її малюнок) візуально відрізняється від печатки ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД». Отже видаткові накладні: № 1 від 01.08.2017, № 6 від 20.10.2017, № 11 від 30.11.2017, №7 від 29.05.2018, № 2 від 14.06.2018, №3 від 19.06.2018, № 4 від 20.06.2018, № 5 від 26.06.2018, № 1 від 04.07.2018, № 2 від 16.07.2018, № 2 від 18.07.2018, № 4 від 24.07.2018, № 9 від 22.05.2019, № 11 від 27.05.2019, № 10 від 24.05.2019, копії яких додано позивачем до позову, не відповідають вимогам щодо достовірності доказів, встановлених ст. 78 ГПК України, тому позовні вимоги про стягнення неіснуючої заборгованості та нарахованих штрафу, 3% річних та втрат від інфляції заявлено безпідставно.
Разом із відзивом відповідач подав клопотання про призначення експертизи, зазначивши про те, що ставить під сумнів здійснення підписів з боку відповідача в графі «Отримав» його уповноваженими представниками та відтиски печатки товариства у видаткових накладних, перелік яких наведений у відзиві та в клопотанні, та просив суд призначити комплексну судову експертизу у справі № 908/2273/20.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити для первинних бухгалтерських документів, є належним доказом факту постачання товару та, відповідно, підставою для його оплати. У зв'язку із запереченнями відповідача на підтвердження факту поставки товару за спірними накладними позивач надав копії податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію у ЄРПН та товарно-транспортні накладні на підтвердження переміщення товару за деякими спірними видатковими накладними, а також заяви свідків на підтвердження поставки товару та достовірності первинної документації, наданої позивачем на обґрунтування позовних вимог. У відповіді на відзив позивач також виклав свої заперечення проти клопотання про призначення експертизи.
Відповідач надав заперечення в якому, в т.ч., зазначив, що податкова накладна як доказ може оцінюватись у сукупності з іншими доказами та не може бути єдиним доказом факту постачання товару покупцю та його прийняття ним; позивачем надано товарно-транспортні накладні не по всім спірним видатковим накладним (8 з 15), які також містять ознаки підробки підписів та печатки; подані позивачем заяви свідків не містять відомостей щодо спірних обставин справи, а саме підпису спірних видаткових накладних керівником ТОВ «Алтрейд ЛТД». У запереченні відповідача викладено додаткові питання щодо підписів з боку покупця та відтисків печаток ТОВ «Алтрейд ЛТД» у наданих позивачем (доданих до відповіді на відзив) товарно-транспортних накладних, які також просив поставити на вирішення експертизи.
У задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи судом відмовлено, що відображено в ухвалі суду від 14.12.2020.
06.01.2021 від відповідача надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку на подання додаткових доказів та долучення до матеріалів справи експертного дослідження № 281 від 04 січня 2021.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2021 підтримав подану заяву, представник позивача заперечив проти прийняття судом до розгляду доказів, поданих відповідачем.
Суд, враховуючи приписи ст. 207 ГПК України, заслухавши сторін, в т.ч., доводи відповідача щодо поважності причин неподання (незаявлення) вказаної заяви та доказів у підготовчому провадженні, визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів та прийняв їх до розгляду.
14.01.2021 на електрону адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. В заяві також зазначено, що позивач наполягає на позовних вимогах та просить позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
18.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПЄТ» в особі директора Нікітіної Т.А. (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТРЕЙД ЛТД» в особі директора Антіпової В.О. (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договір постачання № 1807/01 (т. 1 а.с. 51-53), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти й передавати у власність Покупцеві продукцію для використання його в господарській діяльності, а покупець - приймати продукцію й оплачувати її вартість. Продукцією згідно даного договору є преформа, пляшка, кришка для пляшок та ручка для пляшок, іменований далі по тексту договору «Товар» (п.п.1.1, 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1-2.5 Договору товар, зазначений в п.1.2 даного договору, поставляється Покупцеві партіями. На кожну партію Товару складається Специфікація, у якій вказується асортимент товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару. Строки поставки товару вказуються в специфікації з моменту отримання заявки, але не пізніше 5 календарних днів. Специфікації погоджуються й підписуються Сторонами спільно і є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим Договором, складає сукупність кількості поставленого товару Покупцю згідно із видатковими накладними.
В пунктах 3.1-3.3 Договору встановлено, що ціна в кожній партії, що поставляється за даним Договором, визначається Сторонами в Специфікаціях. Покупець здійснює оплату товару в безготівковій формі на підставі рахунку або видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника. Оплата за Товар здійснюється по факту поставки, але не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару згідно з п. 4.1 даного Договору.
Відповідно до п. 4.1 Товар, зазначений у п. 1.2 даного Договору, поставляється на умовах DDU - склад Покупця відповідно до МПТКТ «ИНКОТЕРМС» у редакції 2010 р., що має на увазі надання Товару Постачальником у розпорядження Покупця за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3. За згодою сторін можлива поставка на умовах EXW - склад Постачальника відповідно до МПТКТ «ИНКОТЕРМС» у редакції 2010 р. (при цьому обов'язок завантаження товару лежить на Постачальникові).
За змістом пункту 4.5 Договору перехід права власності на товар, в обсязі партії поставки від Постачальника до Покупця, відбувається в момент передачі товару Покупцю від Постачальника згідно умов поставки такої партії товару.
В пункті 9.1 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Додатковими договорами № 1 від 30.12.2017 та № 2 від 20.12.2018 до п. 9.1 Договору постачання № 1807/01 від 18.07.2017 вносились зміни, згідно з якими дія договору продовжувалась до 31.12.2018 та до 31.12.2019 відповідно.
Згідно з п. 9.2 Договору додатки, додаткові угоди до договору та зміни до них є дійсними, тільки якщо вони складені в письмовій формі й підписані повноважними представниками обох Сторін, чиї підписи скріплені печатками Сторін. Додатки до даного Договору, додаткові угоди та інші зміни до них є його невід'ємними частинами.
Відповідно до обставин, викладених позивачем у позовній заяві та згідно з наданими ним доказами, впродовж дії вищевказаного Договору позивачем на підставі підписаних Сторонами Специфікацій (т.1, а.с.56-185) здійснювались поставки партій товару, обумовленого договором, згідно видаткових накладних за загальний період з 21.07.2017 по 19.11.2019 включно, копії яких додані до позовної заяви (т. 1, а.с. 186-250; т. 2, а.с. 1-65). Товар був оплачений відповідачем частково на суму 5 045 263,32 грн. (копії банківських виписок по рахунку (т. 2, а.с.66-83). Внаслідок цього, на час звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача згідно з наданим позивачем розрахунком (т. 1, а.с. 26-39) складає 642 239, 25 грн.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заборгованість за поставлений позивачем товар у нього відсутня, більш того наявна переплата в розмірі 1496,63 грн., на підтвердження чого надав картку рахунку: 631: Контрагенти: «Укрпєт» за 01.06.2017 - 31.01.2020 (т.2, а.с. 123-185). Відповідач зазначив, що сума поставок за Договором склала 5 043 766,69 грн., сума здійсненої оплати 5 045 263,32 грн.
Крім того, відповідач заперечив підписання зі свого боку уповноваженими представниками та скріплення підписів печаткою товариства у 15 видаткових накладних, а саме: №1 від 01.08.2017 на суму 29128,00 грн. (т.1, а.с.190), № 6 від 20.10.2017 на суму 30225,00 грн. (т.1, а.с.211), № 11 від 30.11.2017 на суму 31000,00 грн. (т.1, а.с.228), №7 від 29.05.2018 на суму 58080,01 грн. (т.2, а.с.7), № 2 від 14.06.2018 на суму 74560,08 грн. (т.2, а.с.10), № 3 від 19.06.2018 на суму 26028,00 грн. (т.2, а.с.11), № 4 від 20.06.2018 на суму 9951,12 грн. (т.2, а.с.12), № 5 від 26.06.2018 на суму 49861,68 грн. (т.2, а.с.13), № 1 від 04.07.2018 на суму 30948,00 грн. (т. 2, а.с.14), № 2 від 16.07.2018 на суму 58800,00 грн. (т.2, а.с.15), № 3 від 18.07.2018 на суму 16704,00 грн. (т.2, а.с.16), № 4 від 24.07.2018 на суму 61524,00 грн. (т.2, а.с.17), № 9 від 22.05.2019 на суму 78624,00 грн. (т.2, а.с.61), № 10 від 24.05.2019 на суму 9612,00 грн. (т. 2, а.с.62), № 11 від 27.05.2019 на суму 48060,00 грн. (т.2, а.с.63), а також підписання відповідних Специфікацій до договору на поставку партій товару та товарно-транспортних за вказаними видатковими накладними.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, що відображено в ухвалі суду від 14.12.2020.
Так, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому, за змістом статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
За змістом ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Як встановлено судом вище, згідно з п.п. 2.2, 2.4, 2.5 укладеного сторонами Договору постачання узгоджено, що на кожну партію Товару складається Специфікація, у якій вказується асортимент товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару. Специфікації погоджуються й підписуються Сторонами спільно і є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим Договором, складає сукупність кількості поставленого товару Покупцю згідно із видатковими накладними.
Позивачем надано в матеріали справи підписані сторонами Специфікації до Договору постачання (т.1, а.с. 56-185), якими узгоджувалося постачання кожної партії товару.
Вирішуючи спір, суд враховує, що усі надані позивачем в матеріали справи копії Специфікацій до Договору та видаткових накладних, в тому числі ті, підписання яких відповідач заперечив, містять підписи в графі «Від покупця» із зазначенням прізвищ та ініціалів: «Антіпова В.О.» або «Сердюк О.В.» (у специфікаціях) та підписи в графі «Отримав» без зазначення прізвищ (у накладних); підписи на всіх цих документах скріплені печаткою ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД».
При цьому, відтиски печаток на спірних Специфікаціях і видаткових накладних, та на інших видаткових накладних і специфікаціях до договору, що відповідачем не оспорюються, копії яких містяться в матеріалах справи, візуально не відрізняються. На запитання суду відповідач не пояснив в чому саме полягають відмінності у відтисках печатки.
В постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Крім того, на підтвердження факту поставки товару за спірними видатковими накладними позивач додатково надав (додав до відповіді на відзив) завірені копії податкових накладних, в яких відображені відомості про господарські операції щодо поставки ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД» товару за спірними накладними, з квитанціями про їх реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2, а.с. 200-229) та копії восьми товарно-транспортних накладних (т. 2, а.с. 230-237) на підтвердження перевезення товару на склад Покупця за частиною спірних видаткових накладних.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15).
Надані позивачем докази, а саме: видаткові накладні, які містять підписи з боку Покупця та скріплені печаткою ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД», у сукупності з податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, є належними доказами, які свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім.
Більш того, інші видаткові накладні, підписання яких відповідач не заперечує, оформлені з боку покупця (відповідача) аналогічно (містять підписи в графі «Отримав» без зазначення прізвищ та скріплені печаткою). Товар за ними прийнятий відповідачем без зауважень та сплачений.
Щодо зазначення відповідачем про надання позивачем меншої кількості товарно-транспортних накладних (8 з 15 оспорюваних партій поставок товару), то в даному випадку в п. 4.1 укладеного сторонами Договору, крім поставки товару Постачальником на склад Покупця, також передбачена можливість поставки (одержання) товару зі складу Постачальника.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову щодо відсутності поставок товару за спірними видатковими накладними та заборгованості за товар, поставлений позивачем в межах Договору, надав картку рахунку: 631: Контрагенти: «Укрпєт» за 01.06.2017 - 31.01.2020 (т.2, а.с. 123-185), згідно з якою сума поставок за Договором склала 5 043 766,69 грн., сума здійсненої відповідачем оплати - 5 045 263,32 грн. Посилаючись на положення ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідач зазначив, що картка рахунок є регістром бухгалтерського обліку, в якому відображається інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах; складання регістрів бухгалтерського обліку прямо передбачено цим Законом, отже вказаний документ є таким же доказом, як і будь-який первинний документ.
У зв'язку із вказаними запереченнями, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно з абзацами 1, 3 частини 3, частиною 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Стосовно наданого відповідачем до матеріалів справи висновку експертного дослідження № 281 від 04.01.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Згідно з наданим відповідачем висновком, експерт-криміналіст Кравченко О.А., на підставі заяви адвоката Деревянка Д.В. від 08.12.2020, провів почеркознавче дослідження за результатами якого надав висновки про те, що підписи у спірних 15 Специфікаціях в межах договору постачання № 1807/01 від 18.07.2017 та 15 видаткових накладних, а також у 8 товарно-транспортних накладних від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконані не вказаними особами. Відповідно до змісту цього висновку, дослідження проводилось на підставі електрографічних копій специфікацій, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Відповідно ж до положень п. 3.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та п.1 Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145) у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5, встановлено, що коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень). Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Крім того, відповідно до змісту дослідницької частини висновку (дослідження), в якій згідно з п. 4.15. Інструкції описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань, та ілюстрацій №№ 1-8 до нього, вбачається здійснення повіряння підписів, вчинених тільки у електрографічних копіях Специфікації № 6 від 20.10.2017 та видаткової накладної № 3 від 19.06.2018, в той час як відповідачем ставились під сумнів підписи у 15 Специфікаціях та видаткових накладних.
Згідно з частиною 5 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
В п. 4.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, також зазначено, що у вступній частині висновку експерта, зокрема зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.
Наданий відповідачем висновок експертного дослідження № 281 від 04.01.2021 експерта-криміналіста Кравченка О.А. зазначеним вимогам не відповідає.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє наданий відповідачем висновок експертного дослідження № 281 від 04.01.2021, як неналежний доказ.
Згідно з положеннями статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про необґрунтованість заперечень відповідача та спростовуються наведеними вище висновками суду.
На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що надані позивачем до матеріалів справи письмові докази, у сукупності свідчать про факт постачання позивачем товару за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи та його прийняття відповідачем, що свою чергу є підставою для здійснення останнім оплати отриманого товару. Відповідачем протилежного до доведено.
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, визначений в п. 3.3 Договору порядок розрахунків, відповідач повинен був здійснити оплату Товару по факту поставки, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку основної суми заборгованості (т. 1, а.с. 26-39), в якому відображені здійсненні поставки партій товару впродовж дії договору згідно з видатковими накладними за загальний період з 21.07.2017 по 19.11.2019 включно, вказано, що загальна сума вартості поставленого товару склала 5 687 582,41 грн.; сума часткової оплати - 5 045 263,32 грн.; сума заборгованості - 642 239,25 грн.
Суд, перевіривши вказаний розрахунок, встановив, що позивачем внаслідок описки неправильно визначена загальна вартість поставленого товару за всіма видатковими накладними, яка фактично складає загальну суму 5 687 502,57 грн., а не 5 687 582,41 грн., як зазначено у розрахунку.
Разом із тим, в тексті самої позовної заяви вказано, що загальна сума поставленого товару становить 5 687 502,57 грн. Розмір суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення з відповідача, з урахуванням часткової оплати, є правильним: 642 239,25 грн. (5687 502,57 - 5 045 263,32).
Відповідач позовні вимоги в частині заявленої суми заборгованості за поставлений товар не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 642 239,25 грн. не надав.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 642 239,25 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 508,57 грн. штрафу, нарахованого за видатковими накладними: №3 від 18.11.2019 та № 4 від 19.11.2019 за період з 16.12.2019 по 01.09.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В пункті 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 5% річних, у випадку, якщо Покупець прострочив оплату за товар понад 10 календарних днів.
Вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати товару за вищевказаними накладними є законними та обґрунтованими, розрахунок здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме - в розмірі 508,57 грн.
Позивач також просив стягнути з відповідача суму 37406,23 грн. - 3% річних за загальний період з 22.09.2017 по 01.09.2020 та суму 51645,21 грн. інфляційних втрат за загальний період жовтень 2017 - липень 2020.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт порушення грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Нарахування відсотків річних здійснено за період прострочення окремо по кожній видатковій накладній, за якими існує заборгованість, по 01.09.2020 включно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% (т. 1, а.с. 40-41), судом встановлено, що при його здійсненні допущені помилки у зв'язку із неврахуванням кількості днів у 2020 році (366) та встановлено, що до стягнення за заявлений позивачем період підлягає сума 37373,64 грн. 3% річних. У зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.
Відповідно до рекомендацій, викладених в зазначеному листі Верховного Суду України, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції (т. 1, а.с.41-50) здійснено за видатковими накладними за якими існує заборгованість, за період прострочення по кожній накладній, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж по липень 2020 року включно.
Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” встановив, що фактично загальна сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період є більшою, однак не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у заявленому позивачем розмірі, а саме - в розмірі 51 645,21 грн.
Отже позовні вимоги задовольняються судом частково.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи, згідно з яким, крім витрат на судовий збір, позивачем вказані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51280 грн.
В судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача зазначив, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду після прийняття рішення, у встановлений законом строк.
У зв'язку із цим на час розгляду справи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтрейд ЛТД”, код ЄДРПОУ 39992949 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, пров.Алкорівський, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРПЄТ”, код ЄДРПОУ 38928778 (49017, м. Дніпро, вул. Возз'єднання, буд. 25, офіс 8) суму 642 239 (шістсот сорок дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 25 коп. основного боргу, суму 508 (п'ятсот вісім) грн. 57 коп. штрафу, суму 37 373 (тридцять сім тисяч триста сімдесят три) грн. 64 коп. - 3% річних, суму 51 645 (п'ятдесят одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, суму 10 976 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва