номер провадження справи 4/185/20
25.01.2021 Справа № 908/2756/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар», (87549, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 99)
до відповідача Приватного підприємства «Донметпостач», (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38)
про стягнення 190851,87 грн.
27.10.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за № б/н від 23.10.2020 (вх. № 2978/08-07/20 від 27.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар», м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства «Донметпостач», м. Запоріжжя про стягнення 190851,87 грн. заборгованості, в тому числі 160000,00 грн. грошових коштів, перерахованих у якості попередньої оплати за договором поставки № 27/03 від 27.03.2018, 18629,87 грн. інфляційних втрат та 12222,00 грн. 3 % річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 справу № 908/2756/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2756/20 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/185/20, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 525, 526, 530, 615, 625, 693, 712, 901 ЦК України, ст., ст.173, 174, 180, 193 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що платіжним дорученням № 51 від 30.03.2018 він на підставі укладеного сторонами договору поставки товару № 27/03 від 27.03.2018 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 180000,00 грн. як попередню оплату за брухт чорних металів. Умовами п. 3.1 договору визначено, що за взаємною згодою сторін оплата товару може здійснюватися за попередньою оплатою. На умовах попередньої оплати товар має бути поставлений в строк до 10 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати. Відповідач в обумовлені договором строки поставку товару не здійснив. 18.07.2018 відповідачем повернуто позивачу грошові кошти в сумі 20000,00 грн. за непоставлений брухт чорних металів за договором поставки товару № 27/03 від 27.03.2018. Решту суми попередньої оплати відповідач позивачу не повернув. 15.06.2020 позивач звернувся до ПП «Донметпостач» з претензією за вих. № 77 від 13.05.2019 про повернення суми попередньої оплати та сплату річних відростків і втрат від інфляції. Зазначена претензія відповідачем отримана, але залишилася без відповіді та задоволення. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач ані товар не поставив на суму попередньої оплати, ані повернув повністю суму попередньої оплати. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 160000,00 грн. передплати за непоставлений товар, 12222,00 грн. 3 % річних та 18629,87 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2862,78 грн. судового збору. Крім того, до позовної заяви позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв'язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу не менш ніж 1000,00 грн. за кожну годину надання правової допомоги та дій, пов'язаних з наданням правової допомоги.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/2756/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 11.12.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відповідно до Витягу до Безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.11.2020 зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Приватного підприємства «Донметпостач» (ідентифікаційний код юридичної особи 30968656) є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900119592138) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 про відкриття провадження у справі № 908/27561/20 отримана уповноваженою особою Приватного підприємства «Донметпостач» 01.12.2020.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2756/20.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 24.11.2020 у справі № 908/2756/20 процесуальний строк для подачі відзиву, так і станом на 16.12.2020 (п'ятнадцятиденний термін від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду) не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 24.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 про відкриття провадження у справі № 908/2756/20 судом відмовлено в призначенні справи до розгляду в режимі відеоконференції, оскільки суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи проведення судового засідання з повідомленням сторін не є доцільним. Інших клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.01.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
27.03.2018 Приватним підприємством «Донметпостач», (Постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульсар», (Покупець, позивач у справі) укладено Договір поставки товару № 27/03 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар - брухт чорних металів (непридатні для прямого використання вироби промислового призначення, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок морального чи фізичного зносу) - у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його за ціною, в поряду та строки, визначені Договором. (п., п. 1.1, 1.3 Договору)
За змістом п., п. 9.1, 9.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов'язання по Договору, строк дії Договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання.
Умовами п.,п. 2.1 і 2.2 Договору визначено, що кількість, вартість, інші характеристики товару, що постачається, зазначаються у видатковій накладній (яка з моменту підписання її обома сторонами є погодженою специфікацією по Договору) і акті приймання товару, складеного у відповідності до Закону України «Про металобрухт», які є невід'ємною частиною Договору. Умови поставки: автомобільним транспортом Постачальника на виробничий майданчик або місце зберігання Покупця.
Право власності переходить до Покупця після повної оплати ним поставленого товару у відповідності до умов Договору. (п. 2.61 Договору)
Згідно з п., п. 3.1, 3.3 Договору Покупець зобов'язаний провести оплату вартості поставленого товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару за ціною 60000 грн./тн без ПДВ (згідно п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України операції по поставці брухту чорних і кольорових металів звільнені від оподаткування ПДВ). За взаємною згодою сторін можлива попередня оплата. На умовах попередньої оплати товар має бути поставлений у строк до 10 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Матеріали справи свідчать, що на підставі п. 3.1 Договору платіжним дорученням № 51 від 30.03.2018 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховані грошові кошти в сумі 180000,00 грн. з призначенням платежу: «Попередня оплата за брухт чорних металів згідно дог. № 27/03 від 27.03.2018».
Факт зарахування грошових коштів в сумі 180000,00 грн., сплачених платіжним дорученням № 51 від 30.03.2018, на розрахунковий рахунок відповідача підтверджується випискою Відділення ПАТ «ПУМБ» «РЦ в м. Маріуполь».
Таким чином, враховуючи умови п. 3.1 Договору, поставку товару відповідач мав здійснити не пізніше 10 банківських днів з 30.03.2018, тобто у строк до 16.04.2018 включно (при цьому судом враховані тільки робочі дні, без урахування вихідних, святкових і неробочих днів в квітні 2018 року).
Як з'ясовано судом з матеріалів справи, відповідач в обумовлені Договором строки поставку товару не здійснив.
Отже, на суму сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 180000,00 грн. товар поставлений не був.
18.07.2018 відповідачем повернуто позивачу грошові кошти в сумі 20000,00 грн. за непоставлений брухт чорних металів за Договором поставки товару № 27/03 від 27.03.2018, що підтверджується випискою Відділення ПАТ «ПУМБ» «РЦ в м. Маріуполь».
Решту суми попередньої оплати в розмірі 160000,00 грн. відповідач позивачу не повернув, як і не поставив обумовлений Договором товар на означену суму попередньої оплати.
Відповідачем належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, зазначені вище факти не спростовані.
Зважаючи на те, що товар на суму перерахованої попередньої оплати відповідачем поставлений не був, а сума переплати в повному обсязі повернута також не була, 15.06.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 77, якою вимагав повернення суми попередньої оплати за Договором поставки товару № 27/03 від 27.03.2018 в розмірі 160000,00 грн.
Відповідачем вказана претензія за вих. № 77 від 15.06.2020 отримана 31.06.2020, про що свідчить підпис уповноваженого особи ПП «Донметпостач» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 8753916804021), проте залишена без відповіді та задоволення.
Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідачем не було поставлено в обумовлений строк позивачу товар, за який останнім сплачено попередню оплату, як і не було повернуто 160000,00 грн. попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки укладеного у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч.1 ст.693 ЦК України)
Оскільки позивачем на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 180000,00 грн. як попередня оплата за брухт чорних металів по Договору поставки № 27/03 від 27.03.2018, і відповідачем ці кошти були прийняті, то у відповідача виник обов'язок поставити позивачу товар на суму отриманої попередньої оплати - 180000,00 грн.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
В матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу товару на суму отриманої попередньої оплати.
Відповідачем зазначений факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Вимога позивача за вих. № 77 від 15.06.2020 щодо повернення суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 160000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідач повинен був повернути кошти позивачу у 7-денний строк від дня пред'явлення останнім вимоги за вих. № 77 від 15.06.2020.
Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поверненню суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань з поставки товару, а також не доведено факту повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 160000,00 грн. грошових коштів, перерахованих у якості попередньої оплати за Договором поставки № 27/03 від 27.03.2018, пред'явлена до стягнення правомірно і підлягає задоволенню судом.
Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 18629,87 грн. та 3 % річних в розмірі 12222,00 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
З урахуванням зазначеного, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги вище наведені висновки суду, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
З наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції вбачається, що розрахунок позивачем здійснено за період з квітня по липень 2018 року на суму 180000,00 грн. і за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року на суму 160000,00 грн.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно.
Так, позивачем неправильно визначений строк поставки товару (а саме: позивачем визначено 10.04.2018, замість правильного - 16.04.2018, враховуючи умови п. 3.1 Договору), що призвело, в свою чергу, до неправильного визначення періоду нарахування інфляційних втрат. Крім того, відповідні нарахування інфляційних втрат позивачем здійснені без урахування вищезазначених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції.
Отже, судом встановлено, що за період з квітня по липень 2018 року сума інфляційних втрат до стягнення не присуджується (оскільки за вказаний період сума боргу з урахуванням сукупного індексу інфляції має від'ємне значення), а за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року стягненню з відповідача підлягає 18459,95 грн. інфляційних втрат.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 18459,95 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволенні позову відмовляється.
Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок річних відсотків, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначений строк поставки товару.
Отже, судом встановлено, що за період з 16.04.2018 по 18.07.2018 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 1361,10 грн., а за період з 19.07.2018 по 14.10.2018 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 10757,00 грн.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 12118,10 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволенні позову відмовляється.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 160000,00 грн. грошових коштів, перерахованих у якості попередньої оплати, 18459,95 грн. інфляційних втрат та 12118,10 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв'язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу не менш ніж 1000,00 грн. за кожну годину надання правової допомоги та дій, пов'язаних з наданням правової допомоги.
У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар», м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства «Донметпостач», м. Запоріжжя про стягнення 190851,87 грн. заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Донметпостач», (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи 30968656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар», (87549, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, ідентифікаційний код юридичної особи 23422258) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. коштів, перерахованих у якості попередньої оплати, 18459 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 12118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 10 коп. 3 % річних та 2858 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 25» січня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.