Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "19" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/204/16 (906/926/20)
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м. Житомир)
про визнання банкрутом
(в частині розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015)
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники:
- від боржника: Тітаренко О.О. - ордер серії АО №1013621 від 13.08.2020;
- за участю: Ніколаєв Д.Ю. - ордер серії АА №1048037 (ТОВ "МПК "ХОРС").
У провадженні судді Господарського суду Житомирської області Костриці О.О. перебуває справа №906/204/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (далі - ТОВ "М'ясо Полісся").
У межах даної справи 23.08.2017 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до господарського суду з заявами №23.1/537 від 23.08.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та №23.1/536 від 23.08.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округ Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.01.2020, зокрема, заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято до розгляду в межах справи №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся"; заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, постановлено, розглядати за правилами загального позовного провадження та об'єднати їх в одне провадження в межах справи №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся"; постановлено, залучити до участі у розгляді заяв ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в межах справи №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся"- Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" та Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Не погоджуючись із рішенням суду, від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшла апеляційна скарга №23.1/2511 від 08.11.2019 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі №906/204/16 залишено без змін; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, від ПАТ "Дельта Банк" надійшла касаційна скарга на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020, касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2019 у справі №906/204/16 скасовано; постановлено, справу №906/204/16 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
29.07.2020 матеріали справи №906/204/16 повернулись до Господарського суду Житомирської області.
На підставі резолютивної частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020, відповідальним працівником загального відділу Господарського суду Житомирської області здійснювався автоматизований розподіл справи №906/204/16, в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно витягів з протоколів про автоматизований розподіл справи між суддями, заяві ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: №906/204/16 (906/926/20), заяві ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: №906/204/16 (906/927/20) та розподілено, для подальшого їх розгляду, судді Гнисюку С.Д.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.07.2020 суддею Гнисюком С.Д. прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до свого провадження; ухвалено розгляд вищезазначених заяв здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.11.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" від 28.09.2020 про заміну сторони правонаступником - задоволено; замінено Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м.Київ, вул. О.Терьохіна, 8А, офіс 111, ідентифікаційний код 41264766), в частині розгляду заяв Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.12.2020 відкладено розгляд заяв №23.1/537 від 23.08.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та №23.1/536 від 23.08.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19.01.2021; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся", до дати судового засідання, подати до суду письмове пояснення, підтверджене належним чином завіреними копіями необхідних документів (у разі наявності, оригінали для огляду в судовому засіданні), щодо підстав визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та майнового комплексу від 17.06.2015, в частині укладення їх із заінтересованою особою.
На адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшли наступні документи:
- 06.01.2021 від приватного нотаріуса Сєтака В.Я. надійшов лист №09/01-16 від 05.01.2021 про розгляд заяв без його участі;
- 14.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла заява від 11.01.2021 про розгляд справи без участі заявника;
- 15.01.2021 від уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "М'ясо Полісся" надійшли правові пояснення щодо можливості звернення стягнення ПАТ "Дельта банк" на предмет застави за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "М'ясо Полісся".
В засіданні суду 19.01.2021 розглядались заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, зобов'язання приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Представник ТОВ "М'ясо Полісся" в засіданні суду 19.01.2021 повідомив про відсутність додаткових доказів. Проти заяв заперечив.
Представник ТОВ "МПК "ХОРС" в засіданні суду 19.01.2021 надав усні заперечення на заяви.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи присутніх представників, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
24.03.2016 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м. Житомир) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (далі - ТОВ "М'ясо Полісся", боржник, заявник) в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 (суддя Костриця О.О.), зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Баранова, буд. 127, ідентифікаційний код 31088620); визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Баранова, буд. 127, ідентифікаційний код 31088620); відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся"; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" Шкоду Андрія Сергійовича.
У зазначеній постанові судом досліджено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" №15 від 22.09.2015 року, учасниками товариства серед іншого було вирішено, ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" та ліквідацію покласти на директора товариства Лещенко Ладу Володимирівну.
В спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" №331 (26) 2015 року було опубліковано повідомлення (№3254) про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся".
Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.04.2016 до ЄДР внесено запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" в стані припинення підприємницької діяльності.
За результатами розгляду вимог кредиторів, заявником було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 15.02.2016, відповідно до якого, розмір кредиторської заборгованості перевищує розмір невиконаних зобов'язань перед боржником, інші майнові активи у боржника відсутні.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Мясо Полісся" від 15.02.2016 №1, у зв'язку із наявністю значної суми заборгованості перед контрагентами та недостатності коштів щодо здійснення розрахунків із кожним з контрагентів в повному обсязі, учасники товариства прийняли рішення про звернення до Господарського суду Житомирської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся" та уповноважити на здійснення такої дії ліквідатора підприємства Лещенко Ладу Володимирівну.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.03.2016 в реєстрі знайдено записи щодо застави та арешту рухомого майна боржника.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно юридичної особи ТОВ "М'ясо Полісся" в реєстрі також знайдено записи щодо застави та арешту нерухомого майна.
Відповідно до акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.03.2016 на балансі боржника рахуються основні засоби на загальну вартість 2322072,55 грн.
Згідно даних проміжного ліквідаційного балансу заявника дебіторська заборгованість боржника станом на 15.02.2016 становила 190 тис. грн.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи кредиторська заборгованість ТОВ "М'ясо Полісся", станом на 15.02.2016 становила 10255375,63 грн., розмір визнаних боржником вимог кредиторів - 9556874,58 грн., що свідчить про неплатоспроможність боржника, у зв'язку з недостатністю майнових активів для задоволення вимог його кредиторів.
З метою оцінки фінансово-господарського стану ТОВ "М'ясо Полісся" на предмет наявності ознак приховування, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, було проведено відповідний аналіз.
Згідно звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "М'ясо Полісся", станом на 30.09.2015, було встановлено наступне: на підприємстві коефіцієнт покриття не перевищує одиниці при позитивній рентабельності, - це свідчить про відсутність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві; показники забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань), забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов'язань боржника) та розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов'язань) - погіршилися протягом періоду, який аналізується - це свідчить про відсутність ознак доведення до банкрутства; за період аналізу, не було встановлено, що Товариством були подані недостовірні відомості про майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, а також не виявлено: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; наявність переваг у структурі доходів підприємства від неосновної діяльності; необгрунтоване зменшення штату підприємства, та ознаки приховування банкрутства не мають місця.
Отже, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що у боржника недостатньо майна для погашення вимог кредиторів, що є підставою для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника у відповідності до ст. 95 Закону про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.12.2016 (суддя Костриця О.О.), зокрема, визнано кредиторські грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника на суму 9028247,93 грн. основного боргу (четверта черга реєстру вимог кредиторів боржника), 566297,76 грн. штрафних санкцій (шоста черга реєстру вимог кредиторів боржника), 2755,43 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга реєстру вимог кредиторів боржника).
У зазначеній ухвалі судом досліджено, що 25.03.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1, згідно п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - "кредит", у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Сторонами також підписано додаткові договори до зазначених договорів.
Умовами п. 1.1.1. договору кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 (в редакції викладеній у додатковій угоді №3 від 25.03.2013) визначено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3000000,00 грн., надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", зі сплатою 18,17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами - 25 березня 2014 року, на умовах визначених цим договором.
Боржник свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту у розмірі 9594545,69грн.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" - кредитор у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся", але у зв'язку з заміною на правонаступника, заявник наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
У своїх заявах (з урахуванням доповнень та пояснень), обгрунтовуючи заявлені вимоги, ПАТ "Дельта Банк" зазначено, зокрема, що ТОВ "М'ясо Полісся" здійснено відчуження майнового комплексу виробничих будівель та земельної ділянки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, 127 менше як за один рік до порушення справи про банкрутство підприємства, за цінами значно меншими від ринкових, чим порушено вимоги абзацу 5 частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство). Заявником також повідомлено, що покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на третіх осіб можливо за умови наявності сформованої ліквідаційної маси боржника та у разі недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів. Проте, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором не закінчені дії та заходи щодо стягнення на користь боржника коштів та повернення майна, що підтверджується, зокрема, поясненнями ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси ТОВ "М'ясо Полісся" та відомостями про її склад і обсяг. З огляду на викладене, заявником зазначено про порушення норм матеріального права при укладенні договорів від 17.06.2015 купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки, а саме вимог абзацу 2 частини 5 статті 41 Закону про банкрутство. Також, як на підставу для визнання спірних договорів недійсними заявником зазначено, що директор ТОВ "М'ясо Полісся" ОСОБА_1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності укладати та підписувати оспорювані договори, у зв'язку з чим порушено приписи частини 2 статті 203 та статей 215, 216 Цивільного кодексу України. Крім того, заявником вказано на порушення статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до висновків незалежного експерта Приватного підприємства "Савойя-Аудит" станом на 30.11.2015 кредиторська заборгованість ТОВ "М'ясо Полісся" перед ТОВ "МПК "Хорс" становила 869 362,00 грн. Разом з тим, ТОВ "МПК "Хорс" заява з грошовими вимогами до ТОВ "М'ясо Полісся" у межах даної справи не подавалася. Всупереч вимогам пунктів 4.1 договорів купівлі-продажу ТОВ "МПК "Хорс" оформлено право власності на майновий комплекс виробничих будівель та земельну ділянку до початку розрахунків між сторонами.
Зазначає про те, що у відповідності до частини 3 статті 46 ГПК України заявником частково змінено підстави заявлених вимог та повідомлено наступне. Однією з підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу є їх фіктивний характер. Крім того, ТОВ "М'ясо Полісся" було продано на користь ТОВ "МПК "Хорс" майновий комплекс та земельну ділянку у підозрілий в розумінні Закону про банкрутство період. Загалом за три місяці до початку припинення боржника було реалізовано основні активи ТОВ "М'ясо Полісся" на суму понад десять мільйонів грн. З виписок з банківських рахунків ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" вбачається, що на рахунки ТОВ "МПК "Хорс" за травень-червень 2015 року було сплачено більше десяти мільйонів гривень за сировину, спеції та упаковки. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного отримання ТОВ "М'ясо Полісся" оплачених товарів, оприбуткування та їх подальшої реалізації. Банківські виписки свідчать про те, що ТОВ "М'ясо Полісся" було безоплатно відчужено майно, оскільки грошові кошти, які надходили від ТОВ "МПК "Хорс" за придбані активи, в той же день повертались (перераховувались) боржником на ТОВ "МПК "Хорс" на підставі рахунків-фактур, як сплата за сировину. Отже, укладені правочини мали сумнівний характер, вчинені майнові дії переслідували мету обмеження інтересів кредиторів; існує елемент зловживання з боку боржника своїми права як власника щодо розпорядження своїм майном, дії боржника призвели до зменшення обсягу його майна. Також, заявником зазначено про вчинення спірних правочинів заінтересованими особами. Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 була з 21.09.2015 керівником та підписантом ТОВ "М'ясо Полісся", з 04.08.2016 керівником ТОВ "МПК "Хорс". Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та бенефіціаром боржника є ОСОБА_3 , засновником ТОВ "МПК "Хорс" є ОСОБА_4 . Вказані особи є близькими родичами (мати та донька відповідно). Крім того, ОСОБА_4 була співробітником ПАТ "Дельта Банк", займала керівну посаду та мала доступ до бази даних клієнтів та боржників банку. Вказані особи були обізнані про наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь банку грошових коштів, та могли передбачати негативні наслідки у випадку його виконання, шляхом звернення стягнення, в тому числі на майновий комплекс.
Згідно пояснень ПАТ "Дельта Банк" № 23.1/2829 від 10.08.2020 (т.1 а.с. 22-27) зазначено про наступне. Матеріали справи не містять доказів фактичного отримання Боржником оплачених товарів, оприбуткування та подальшої їх реалізації. Аналіз матеріалів справи про банкрутство свідчить про відсутність факту постачання продукції, а наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що ТОВ "М'ясо Полісся" було безоплатно відчужено майно, оскільки грошові кошти, які надходили від ТОВ "МПК "Хорс" за придбані активи, в той же день повертались (перераховувались) боржником на ТОВ "МПК "Хорс" на підставі рахунків-фактур, як сплата за сировину. У той же час, між ТОВ "М'ясо Полісся" та АТ "Дельта Банк" існує укладений Договір кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 та Договір кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010. Строк повернення боргу за кредитними договорами встановлено за домовленістю сторін до 19.03.2011. Відповідними додатковими угода строк дії вищевказаних кредитних договорів кожного року продовжувався ще на 1 рік (відповідні копії наявні в матеріалах справи). Додатковою угодою №4 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 та Додатковою угодою №4 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010 було продовжено строк дії кредитних договорів 25.03.2015 року. Боржником взагалі не здійснюється погашення заборгованості по вищевказаним кредитним договорам. АТ "Дельта Банк" зверталось до ТОВ "М'ясо Полісся" з вимогою терміново погасити наявну заборгованість у повному обсязі (вимога АТ "Дельта Банк" вих.№1221 від 24.04.2015, лист ТОВ "М'ясо Полісся" вих. №09.04.15/01 від 09.04.2015, містяться в матеріалах справи), яка залишилась без задоволення. У зв'язку з невиконанням законних вимог 28.08.2015 АТ "Дельта Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованість за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 та Договором кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010. На момент визнання ТОВ "М'ясо Полісся" банкрутом кредиторська заборгованість за кредитними договорами становила 9655222,99 грн. Отже, у результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 боржник позбувся основного майна, за рахунок якого міг погасити кредиторську заборгованість. Зазначає, що строк кредитування закінчився 25.03.2015, а вже 24.04.2015 АТ "Дельта Банк" направлено вимогу терміново погасити заборгованість за кредитними договорами, при цьому оспорювані договори укладені 17.06.2015. Згідно даних ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ "М'ясо Полісся" є виробництво м'ясних продуктів (код КВЕД 10.13). У зв'язку з чим, є всі підстави вважати, що Боржник відчужуючи все своє майно та матеріально технічне забезпечення не мав на меті в подальшому проводити господарську діяльність визначену установчими документами підприємства. Саме ця обставина свідчить про відсутність наміру у банкрута здійснювати погашення кредиторської заборгованості, оскільки після відчуження основних майнових активів ТОВ «М'ясо Полісся» перестає бути платоспроможним та йде в банкрутство. З дати порушення справи про банкрутство (з 26.04.2016) станом на сьогоднішній день кредиторські вимоги АТ «Дельта Банк» повністю так і залишаються непогашеними. У результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 боржник позбувся основного майна (всіх виробничих потужностей), за рахунок якого міг погасити кредиторську заборгованість. Таким чином, договори купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки від 17.06.2015 суперечать вимогам ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, оскільки дії боржника є недобросовісними, не відповідають правомірній меті та діяльності учасників цивільних відносин. А згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, що є самостійною підставою для визнання правочину недійним. На підтвердження факту виведення активів та штучного банкрутства є наявність заінтересованих осіб між сторонами правочинів.
З огляду на зазначене просить суд: визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015; зобов'язати Приватного нотаріуса скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язати Приватного нотаріуса скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; стягнути витрати.
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., згідно листа від 15.01.2018 № 61/01-16, повідомив про відповідність чинному законодавству дій приватного нотаріуса щодо посвідчення договорів купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки.
Згідно клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4" від 05.09.2019 № 163, повідомлено про відсутність у банку майнового інтересу щодо предмету спору, у зв'язку з чим банк при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Згідно відзивів ТОВ "МПК "Хорс" та уповноваженої особи засновників ТОВ "М'ясо Полісся" (з урахуванням доповнень та пояснень) зазначається про те, що абзац 5 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство застосовується лише в тому випадку, якщо: боржник діяв на шкоду власним інтересам та зазначений факт доведений у відповідності до статті 74 ГПК України; якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових; якщо в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. При цьому, повідомлено, що реалізація спірних майнового комплексу та земельної ділянки здійснювалась на підставі висновків суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна, виданих суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Апрейзел". Рецензування висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майнового комплексу здійснювалось рецензентом Ляшенко Л.М. Рецензування висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість земельної ділянки здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "РІВА". Таким чином, відчуження майна здійснювалось за ринковою вартістю, що підтверджується звітами про оцінку майна, та рецензіями вказаних звітів. ТОВ "М'ясо Полісся" в момент прийняття зобов'язання не мало ознак неплатоспроможності та систематично здійснювало розрахунки із кредиторами. Щодо посилання ПАТ "Дельта Банк" на порушення ТОВ "М'ясо Полісся" вимог статті 41 Закону про банкрутство, уповноваженою особою учасників ТОВ "М'ясо Полісся" ОСОБА_5 та ТОВ "МПК "Хорс" зазначено, що під час провадження у справі про банкрутство, судом встановлено факт відсутності будь-яких винних дій засновників або керівника боржника та інших осіб у зв'язку із банкрутством боржника, про що зазначено у висновку аудиторської компанії "Савойя-Аудит", який міститься в матеріалах справи. Таким чином, посилання ПАТ "Дельта Банк" про порушення ТОВ "М'ясо Полісся" вимог статті 41 Закону про банкрутство, є безпідставними, оскільки зазначений факт не підтверджено належними доказами. Крім того, уповноваженою особою учасників ТОВ "М'ясо Полісся" ОСОБА_5 повідомлено, що відповідно до протоколу № 7 від 29.05.2015 загальними зборами учасників ТОВ "М'ясо Полісся", надано товариству дозвіл на продаж майнового комплексу виробничих будівель за експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 7009600,00 грн без ПДВ; надано товариству дозвіл на продаж земельної ділянки за визначеною експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 1 148 000,00 грн (без ПДВ); уповноважено директора ТОВ "М'ясо Полісся" забезпечити продаж майнового комплексу та земельної ділянки, укласти відповідні договори купівлі - продажу для чого: надати директору ТОВ "М'ясо Полісся" право підпису та визначення умов вищевказаних договорів купівлі-продажу та усіх необхідних змін, доповнень, додаткових угод, протоколів до них тощо, на власний розсуд без обмеження ціни та строку дії цих правочинів; зазначити у вищевказаних договорах купівлі-продажу, що державна реєстрація права власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами. Отже, на момент продажу директор ТОВ "М'ясо Полісся" мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Заявником безпідставно вказано на порушення статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки з метою підтвердження достовірності здійсненої оцінки майна та підтвердження факту продажу зазначеного майна за ринковими цінами, ТОВ "М'ясо Полісся" здійснено рецензування звітів про оцінку майнового комплексу та земельної ділянки. ТОВ "МПК "Хорс" сплачено грошові кошти за придбане майно у повному обсязі. Умовами договорів купівлі-продажу не передбачено отримання продавцем будь-якого завдатку. Жодних відкладальних умов щодо проведення державної реєстрації права власності в договорах не передбачено. Директору ТОВ "М'ясо Полісся" надано повноваження на зазначення в договорах купівлі-продажу, що державна реєстрація права власності, відповідно до вимог чинного законодавства, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами, що і було встановлено в договорі. Таким чином, нотаріус безперешкодно мав право здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та майновий комплекс за ТОВ "МПК "Хорс" до моменту здійснення остаточного розрахунку між сторонами.
Також згідно додаткових пояснень, ТОВ "МПК "Хорс" зазначає про те, що реалізацію земельної ділянки та майнового комплексу виробничих будівель здійснено за ціною, яка відповідає наявним у матеріалах справи звітам про ринкову вартість предметів продажу та є більшою за визначену судовим експертом ринкову вартість. Суми коштів від продажу в повному обсязі зараховані на рахунок продавця. Не підлягає застосуванню також інша умова статті 20 Закону про банкрутство, а саме зменшення внаслідок виконання зобов'язання обсягу майна боржника, оскільки така умова, за логікою статті, може бути застосована лише у разі відчуження за ціною нижчою від ринкової, що не має місце у даній справі. Отже, доводи заявника про порушення сторонами статті 20 Закону про банкрутство є надуманими та не підтвердженими належними засобами доказування. Заявник, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами заявником не доведено наявність критеріїв, які б свідчили про фіктивність правочинів. Про відсутність наміру невиконання грошових вимог перед кредиторами свідчить (окрім відчуження майна за ціною більшою за ринкову) також те, що з моменту укладення оспорюваних договорів та до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (яке відбулося за заявою самого боржника), минуло менше року, який встановлений статтею 20 Закону про банкрутство. Якби боржник мав би намір не виконувати зобов'язання за договором, то такий боржник, очевидно, не став би ініціювати по відношенню до себе справу про банкрутство до спливу строку, встановленого статтею 20 Закону про банкрутство. Заявником, також, звернуто увагу, що визнано недійсним можуть бути не всі правочини боржника, укладені в підозрілий період в розумінні Закону про банкрутство, а лише ті, які відповідають вимогам, встановленим частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство. При розгляді заяв про визнання недійсними договорів купівлі-продажу неможливо як на підставу такої недійсності посилатись на обставини фінансово-господарських взаємовідносин сторін таких правочинів, які випливають з абсолютно інших правочинів, оскільки такі обставини ніяк не пов'язані та несумісні з оспорюваними по даній справі договорами.
Відповідно до правових пояснень, які надійшли до суду 13.08.2020, ТОВ "МПК "Хорс" зазначає про наступне. Метою визнання недійсними вищевказаних договорів є подальша необхідність витребування у ТОВ "МПК "ХОРС набутого законним чином нерухомого майна, включення його в ліквідаційну масу та подальшу його реалізацію з метою задоволення грошових вимог заявника. ТОВ "МПК "ХОРС" вважає такі дії заявника незаконними та такими, які кваліфікуються як зловживання своїми правами, оскільки витребування у ТОВ "МПК "ХОРС" нерухомого майна призведе до втрати Товариством активу (нерухомого майна) та як наслідку і грошових коштів, сплачених на користь ТОВ "М'ясо Полісся" за нерухоме майно, оскільки в результаті реституції, ТОВ "М'ясо Полісся" буде позбавленим можливості повернути грошові кошти у зв'язку із тим, що підприємство знаходиться в стадії ліквідації. Вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ "МПК "ХОРС" є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій ТОВ "М'ясо Полісся". Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Таким чином, ТОВ "МПК "ХОРС" придбаваючи вищевказане нерухоме майно, яким володіло ТОВ "М'ясо Полісся", мало усі підстави вважати, що ТОВ "М'ясо Полісся", відчужуючи нерухоме майно має право вільно ним розпоряджатися, а ТОВ "МПК "ХОРС" після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. Більш того, ТОВ "МПК "ХОРС" з моменту придбання майна та протягом періоду тривання судової справи жодним чином не намагалось його відчужувати, що свідчить про добросовісність набуття Товариством нерухомого майна на законних підставах та неможливості його витребування ні в порядку віндикації, ні повернення ТОВ "М'ясо Полісся" в порядку реституції. Крім того, ТОВ "МПК "ХОРС" повідомляє суд про те, що зобов'язання ТОВ "М'ясо Полісся" перед АТ"ДЕЛЬТА БАНК" забезпечені депозитом. Вказує, що в матеріалах справи містяться докази того, що відповідно до довідки тимчасової адміністрації AT "ДЕЛЬТА БАНК" №1117 від 21 квітня 2015 року AT "ДЕЛЬТА БАНК" (на яку посилається Банк) зазначено, що введення тимчасової адміністрації не впливає на чинність укладених між банком та клієнтами кредитних та забезпечувальних договорів. Таким чином, вказаний факт додатково свідчить про те, що ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" зловживає своїми правами, намагаючись порушити право приватної власності Товариства шляхом визнання недійсними укладених на законних підставах договорів кунівлі-продажу нерухомого майна. Про відсутність у ТОВ "МПК "Хорс" копії договору поставки, укладеного між ТОВ "М'ясо Полісся" (Покупець) та ТОВ "МПК "ХОРС" (Постачальник) 03.11.2020 року до ТОВ "МПК "Хорс" надійшов запит від Тітаренка О.О. - уповноваженої особи учасників ТОВ "М'ясо Полісся" щодо залучення до матеріалів справи копії договору оренди нерухомого майна, укладеного між ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" та копії договору поставки продукції, власне сировини, укладеного між ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс". У відповідь на вказаний запит ТОВ "МПК "Хорс" зазначає, що вказані договори були викрадені, про що вже неодноразово наголошувалось ТОВ "МПК "Хорс" в чисельних судових засіданнях у справі про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся". Так, у 2017 році Генеральним директором ТОВ "МПК "Хорс" неодноразово подавалось до правоохоронних органів заяву про кримінальне правопорушення щодо факту викрадення ОСОБА_6 ряду первинної документації підприємства, в тому числі і ряду господарських договорів. Факт подання заяви підтверджується Талоном повідомлення №1 від 25.10.2017 року та Талоном-повідомлення №80 від 01.11.2017 року. У відповідь на заяву ТОВ "МПК "Хорс" ГУ НП в Житомирській області надано відповідь від 22.11.2017 року №14394 в якій повідомлено, що встановити свідків чи очевидців даної події, а також особу, яка могла б бути причетна до зникнення вказаних у заяві документів не представилось можливим. Станом на дату подання пояснень до суду, вказані документи не повернуті та відновлені не були. Проте, ТОВ "МПК "ХОРС" підтверджує факт існування між сторонами давніх господарських правовідносин та підтверджує факт здійснення ТОВ «М'ясо Полісся» господарської діяльності після відчуження нерухомого майна.
З огляду на вищевикладене, уповноважена особа учасників ТОВ "М'ясо Полісся" ОСОБА_5 та ТОВ "МПК "Хорс" просять суд відмовити в задоволенні заяв ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Реалізуючи передбачене у вказаній нормі право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача або ж запобіжить його порушенню. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, при вирішенні спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.
При цьому, слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення;.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Таким чином, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Господарський суд враховує, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу втрачає чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Враховуючи дату звернення заявника до суду, визначенні підстав заявлених вимог у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013, період підготовчого провадження та розгляду справи по суті, розгляд вищезазначених заяв ПАТ "Дельта Банк" у справі №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся", здійснюється з врахуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) та Кодексу про банкрутство.
Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги кредитора до боржника про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за якими відчужено належне боржнику майно, з підстав ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", ст. 42 Кодексу про банкрутство та на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Відповідно до ст. 42 Кодексу про банкрутство, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Отже у сукупності зазначених норм та посилань заявника, наразі суд досліджує підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Крім того поряд з закріпленими у законодавстві підставами, суд досліджує наявність підстав для визнання недійсними договорів, з урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі №906/204/16.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно даних ЄДРПОУ та статуту, основним видом діяльності ТОВ "М'ясо Полісся" є виробництво м'ясних продуктів.
17.06.2015 між ТОВ "М'ясо Полісся" (продавець) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстровано у реєстрі за № 6460.
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3 231,9 кв.м., що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, 127, та зобов'язується сплатити грошову суму, вказану в пункті 2.1. цього договору. Комплекс в цілому складається з бойні з адміністративними та побутовими приміщеннями, котельні, будівлі КНС, холодильника, прохідної, дизельної, холодильної камери, виробничого приміщення, ковбасного цеху. Разом з правом власності на комплекс переходить до покупця право власності на відповідні інженерні комунікації, зокрема, але не обмежуючись: тепло-, енерго-, газо-, водопостачання, що є власністю продавця. Комплекс знаходиться на земельній ділянці 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, і, з метою виконання цього договору, відчужується продавцем покупцю за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015.
Відповідно до відомостей, викладених у висновку про вартість майна, виданому суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Апрейзел" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37245344), що діє на підставі сертифіката оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 57/15 від 26.01.2015, ринкова вартість комплексу, що продається, становить: без ПДВ - 7 009 600,00 грн; з ПДВ - 8 411 520,00 грн (пункт 1.3. договору).
Продаж вчинено за домовленістю сторін за 8 411 520,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 1401920,00, які покупець зобов'язується перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005 на рахунок продавця № НОМЕР_2 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005 із застосування норм постанови правління НБУ від 06.06.2013 № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами цього договору. Факт розрахунку та відсутність матеріальних претензій буде підтверджуватись актом про відсутність матеріальних претензій. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є реальною і остаточною та не підлягає будь-яким змінам (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору право власності виникає у покупця з моменту передачі комплексу та державної реєстрації права власності, відповідно до вимог чинного законодавства. Державна реєстрація прав власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами. В присутності нотаріуса продавець передав покупцю документ на право власності (тобто цей договір). Сторони домовилися підписати акт прийому-передачі приміщення, що буде свідчити про передачу предмету договору.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України (пункт 3.1. договору).
17.06.205 між ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу майнового комплексу.
На виконання умов договору, ТОВ "МПК "Хорс" перерахувало ТОВ "М'ясо Полісся" кошти за придбаний майновий комплекс, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 8 411 520,00 грн.
01.07.2015 ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" підписано акт про відсутність матеріальних претензій до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015.
Також, 17.06.2015 між ТОВ "М'ясо Полісся" (продавець ) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстровано у реєстрі за № 6461.
Згідно з пунктом 1.1. договору продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,9349 га, розташовану за адресою Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова, 127, і зобов'язується сплатити грошову суму, вказану в пункті 2.1. цього договору. Цільове призначення земельної ділянки: для іншої промисловості. Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:07:007:0008. На земельній ділянці розташований майновий комплекс виробничих будівель, який з метою виконання цього договору, відчужується продавцем покупцю за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015.
Відповідно до відомостей, викладених у висновку про вартість майна, виданому суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Апрейзел" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37245344), що діє на підставі сертифіката оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 57/15 від 26.01.2015, експертна грошова оцінка земельної ділянки, яка продається, становить 1 148 000,00 грн. без ПДВ (пункт 1.3. договору).
Продаж земельної ділянки вчинено за домовленістю сторін за 1 148 000,00 грн. без ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005 на рахунок продавця № НОМЕР_2 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005 із застосування норм постанови правління НБУ від 06.06.2013 № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами цього договору. Факт розрахунку та відсутність матеріальних претензій буде підтверджуватись актом про відсутність матеріальних претензій. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є реальною і остаточною та не підлягає будь-яким змінам (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору право власності виникає у покупця з моменту передачі земельної ділянки та державної реєстрації права власності, відповідно до вимог чинного законодавства. Державна реєстрація прав власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами. В присутності нотаріуса представник продавця передав представнику покупця документ на право власності (тобто цей договір). Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу земельної ділянки покупцю, а також домовились не складати окремого письмового акту прийому-передачі земельної ділянки. Сторони домовилися, що під передачею земельної ділянки за цим договором слід вважати передачу документів. Прийняття представником покупця від представника продавця документів на право власності (тобто цього договору), свідчить про те, що передача речі відбулася.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України (пункт 3.1. договору).
На виконання умов договору, ТОВ "МПК "Хорс" перерахувало ТОВ "М'ясо Полісся" кошти за придбану земельну ділянку, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1 148 000,00 грн.
01.07.2015 ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" підписано акт про відсутність матеріальних претензій по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015.
Ураховуючи те, що ТОВ "МПК "Хорс" являється стороною спірних договорів, які посвідченні приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я., розгляд вказаних вище заяв може вплинути на права та обов'язки ТОВ "МПК "Хорс" та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я., судом ухвалою від 05.10.2018 (суддя Костриця О.О.) залучено їх до участі у розгляді даних заяв в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 02.01.2018, 15.01.2018 та 24.01.2018 з 15.09.2017 майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3231,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,9349 га, які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Баранова,127, згідно договору іпотеки, серія та номер: 626, виданий 15.09.2017 перебувають в іпотеці, іпотекодержателем за яким є Публічне акціонерне товариство "Банк 3/4".
Таким чином, враховуючи, що предметом спору в даній справі є визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, що знаходиться в іпотеці у Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4", рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4", як іпотекодержателя спірного майна, у зв'язку з чим судом ухвалою від 22.08.2019 (суддя Костриця О.О.) залучено банк до участі у розгляді даних заяв в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Слід зазначити, що визнанню недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених Законом про банкрутство та Кодексу про банкрутство передує встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного (трьох) років, що передував її порушенню) за наявності обставин, прямо визначених нормами Закону про банкрутство (ст. 20) та Кодексу про банкрутство (ст. 42), і така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів.
Водночас, слід звернути увагу, що визнано недійсними можуть бути не всі правочини боржника, укладені у підозрілий, у розумінні Закону про банкрутство, період, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим у нормах Закону про банкрутство та Кодексу про банкрутство.
Судом установлено, що вищевказані майновий комплекс та земельна ділянка були реалізовані за договорами, укладеними 17.06.2015, після чого Господарським судом Житомирської області 26.04.2016 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся", тобто оспорюваний договір, було укладено менше ніж за один рік до дати порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся".
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Закону про банкрутство та Кодексу про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних у Законі про банкрутство та Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.
Таким чином, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваних договорів на наявність ознак, визначених ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 Кодексу про банкрутство.
Щодо відчуженням майна за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З висновків незалежного експерта Приватного підприємства "Савойя-Аудит", викладених у "Звіті про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства по ТОВ "М'ясо Полісся" встановлено, що аналіз балансу підприємства за 9 місяців 2015 року показує, що на кінець звітного періоду валюта балансу зменшилась на - 11 826 тис. грн. Дані зміни, згідно даних бухгалтерського обліку, були викликані в основному за рахунок зменшення необоротних активів. Власний капітал набув від'ємне значення, що свідчить про зростаючу збитковість підприємства. Аналізуючи кошти, які вкладено в майно підприємства, незалежний експерт, в своєму звіті, зробив висновок, що вартість майна підприємства за звітній період зменшилась на 7126,7 тис. грн. в основному за рахунок вибуття власного капіталу, його частка в загальній вартості майна набула від'ємного значення.
Крім того, як убачається із матеріалів справи кредиторська заборгованість ТОВ "М'ясо Полісся", станом на 15.02.2016 становила 10 255 375, 63 грн., розмір визнаних боржником вимог кредиторів - 9 556 874,58 грн. ТОВ "МПК "Хорс" до суду з заявою з кредиторськими вимогами до ТОВ "М'ясо Полісся", розмір яких станом на 30.11.2015 становив 869 362,00 грн не зверталось, що є правом товариства.
Вищевикладене свідчить про неплатоспроможність боржника, у зв'язку з недостатністю майнових активів для задоволення вимог його кредиторів.
Окрім наведеного, як убачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 ТОВ "М'ясо Полісся" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Частиною 205 Господарського кодексу України встановлено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Також, відповідно до приписів статті 1 Кодексу про банкрутство, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
Виходячи з наведеного, ураховуючи, що ТОВ "М'ясо Полісся" судовим рішенням визнано банкрутом, факт неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами є доведеним і станом на сьогодні не оспорюється сторонами.
Ухвалою від 07.02.2018 (суддя Костриця О.О.), в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 в межах справи №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся" призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерта поставлено наступні питання:
- Яка дійсна ринкова вартість майна відчуженого Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Параджанова (Баранова), буд. 127 ідентифікаційний код 31088620) станом на 17.06.2015, а саме:
1) земельної ділянки площею 0,9349 га, розташованої за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вулиця Параджанова (Баранова), №127; кадастровий номер: 1810126600:07:007:0008;
2) майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3231.9 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вулиця Параджанова (Баранова), №127.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Частинами першою та другою статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Частиною першою статті 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною першою статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 07.02.2018 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено судову експертизу, за результатами якої надано "Висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи", відповідно до якого дійсна (ринкова) вартість майна відчуженого ТОВ "М'ясо Полісся" в цінах станом на 17.06.2015, виходячи із представлених на дослідження матеріалів, становила:
- земельної ділянки площею 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова (Баранова), 127 - 842 700,00 грн. без урахування ПДВ;
- майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 3231,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова (Баранова), 127 - 8231600,00 грн з урахуванням ПДВ (ПДВ - 1 371 933,33 грн).
Отже, дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки станом на 17.06.2015 становила 842 700,00 грн (без ПДВ), а ТОВ "М'ясо Полісся" було здійснено її продаж за 1 148 000,00 грн (без ПДВ); дійсна (ринкова) вартість цілісного майнового комплексу станом на 17.06.2015 становила 8 231 600,00 грн (з ПДВ), а ТОВ "М'ясо Полісся" було здійснено його продаж за 8 411 520,00 грн (з ПДВ).
Таким чином, ТОВ "М'ясо Полісся" реалізовано ТОВ "МПК "Хорс" земельну ділянку та майновий комплекс за вартістю, що є вищою за їх дійсну (ринкову) вартість станом на 17.06.2015, визначену під час проведення судової експертизи.
Висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 26.06.2019 № 4539/18-42/18167-18174/19-42, виконаний експертами Київського науково - дослідного інституту судових експертиз згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (зі змінами та доповненнями), Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV із додержанням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, державних будівельних норм України, тощо.
Експерти були повідомлені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Отже, експертиза була проведена експертами в межах їх повноважень, вартість земельної ділянки та майнового комплексу визначена у відповідності до вимог чинного законодавства; відповіді на всі порушені судом питання надано; дослідницька частина та підсумковий висновок судової експертизи узгоджені між собою, порушень допущених експертами не встановлено, отже експертний висновок є обґрунтованим.
Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні вищенаведеного висновку судових експертів, наданого за результатами проведеної на виконання ухвали суду від 07.02.2018 експертизи, визнає його доказом у справі, який підтверджує ринкову вартість земельної ділянки та майнового комплексу станом на дату оцінки 17.06.2015.
За таких обставин, ТОВ "М'ясо Полісся" було здійснено відчуження земельної ділянки та майнового комплексу за цінами вищими від ринкових, що спростовує посилання заявника.
З огляду на встановлене, суд не приймає доводи заявника у цій частині так як вони спростовуються, доказами наявними в матеріалах справи.
Доводи заявника щодо порушення положень "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" при проведенні ТОВ "Юкрейніан Апрейзел" оцінки майнового комплексу та земельної ділянки, суд не приймає з огляду на не визначення заявником конкретних порушень при проведенні оцінки; здійснення рецензування вказаних звітів суб'єктами оціночної діяльності Ляшенко Л.М. та ТОВ "КФ "Ріва", відсутності заниження ринкової вартості майнового комплексу та земельної ділянки у порівнянні з ринковою вартістю вказаних об'єктів, визначеною під час проведення судової експертизи у межах даної справи.
Щодо доводів заявника, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог та щодо того, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів купівлі-продажу від 17.06.2015, ТОВ "МПК "Хорс" перераховано ТОВ "М'ясо Полісся" за період з 26.06.2015 по 30.06.2015 кошти за придбаний майновий комплекс, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 8411520,00грн. та 24.06.2015 кошти за придбану земельну ділянку, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1 148 000,00 грн.
Таким чином, кошти від реалізації майна, яка, як вже було встановлено судом вище, була здійснена за цінами, вищими від ринковим, ТОВ "М'ясо Полісся" отримано у повному обсязі, що спростовує доводи заявника про безоплатне відчуження майна божником, прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових інтересів; взяття на себе зобов'язання, у результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань повністю або частково стало неможливим.
При цьому, слід відмітити, що ПАТ "Дельта Банк" зазначено, що кошти, отримані від реалізації майнового комплексу та земельної ділянки, направлено боржником на оплату ТОВ "МПК "Хорс" товару.
Однак, докази фактичного отримання ТОВ "М'ясо Полісся" від ТОВ "МПК "Хорс" товарів, їх оприбуткування та подальшої реалізації у матеріалах справи відсутні, що, на думку заявника, свідчить про безоплатність відчуження боржником майна, взяття на себе зобов'язань, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Разом з тим, з виписок з банківських рахунків ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" судом встановлено, що боржником на підставі виставлених ТОВ "МПК "Хорс" рахунків здійснювалася оплата сировини, спецій, добавок, тощо як до отримання коштів від реалізації майнового комплексу та земельної ділянки, так і за рахунок отриманих коштів. Матеріалами справи підтверджується існування постійних фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс". При цьому, вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс", що випливають не з договорів купівлі-продажу від 17.06.2015 майнового комплексу та земельної ділянки, а інших правочинів, не можуть бути підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.
Господарський суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що у разі наявності сумнівів щодо фактичного отримання боржником від ТОВ "МПК "Хорс" оплаченого товару обставини фінансово-господарських взаємовідносин сторін оспорюваних правочинів можуть бути перевірені господарським судом у межах справи про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся", а не під час розгляду за правилами загального позовного провадження заяв про визнання недійними договорів купівлі-продажу боржника. Крім того, вказані обставини можуть бути підставою для заявлення вимоги до осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника.
Щодо посилань заявника на фіктивність укладених правочинів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 911/11/18).
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов'язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов'язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.
Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц). Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами.
Може бути визнаний фіктивним договір купівлі-продажу з тих підстав, що він не був виконаний з боку покупця в частині оплати придбаного майна, а справжньою метою укладення договору було штучне виведення ліквідної нерухомості з власності продавця на користь пов'язаної особи з метою уникнення звернення стягнення на майно за договором кредиту (позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.12.2018 по справі №№ 910/7547/17).
ПАТ "Дельта Банк" не надано до суду доказів, що сторони оспорюваних договорів не мали наміру створити правові наслідки на момент їх укладення. Крім того, у результаті укладення оспорюваних договорів відбувся перехід права власності на майновий комплекс та земельну ділянку, покупцем здійснено оплату вказаного майна.
Також, слід зазначити, що рішення Господарського суду Житомирської області про стягнення з ТОВ "М'ясо Полісся" на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості було прийнято 27.10.2015 та 03.11.2015. Разом з тим, оспорювані договори було укладено 17.06.2015, що спростовує доводи заявника про бажання боржника уникнути виконання судових рішень шляхом продажу майна.
За вказаних обставин, фіктивність оспорюваних договорів заявником не доведено.
Стосовно посилання заявника, як на підставу для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки від 17.06.2015 на статті 203,215,216 Цивільного кодексу України, у зв'язку з підписанням договору особою ТОВ "М'ясо Полісся", яка не мала на те права, слід зазначити наступне.
Як убачається з договорів купівлі-продажу земельної ділянки та майнового комплексу від 17.06.2015 їх підписано зі сторони ТОВ "М'ясо Полісся" - директором ОСОБА_1 , який діє на підставі статуту.
Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).
Установчим документом товариства є його статут.
Відповідно до статті 9 підпункту 9.1. - 9.2. Статуту ТОВ "М'ясо Полісся" (нова редакція), затвердженого зборами учасників ТОВ "М'ясо Полісся", протокол №4 від 07.05.2015 та зареєстрованого державним реєстратором, вищим органом товариства є загальні збори учасників. Виконавчим органом товариства є директор.
Згідно зі статтею 14 підпункту 14.10. Статуту ТОВ "М'ясо Полісся" (нова редакція) директор товариства здійснює свої повноваження з урахуванням наступних обмежень: не має права укладати будь-яких договорів (правочинів) та вирішувати питання щодо відчуження основних засобів товариства без рішення Загальних зборів учасників товариства; не має права на укладення договорів (правочинів) на відчуження майна на суму більше 500000,00 грн. без згоди Загальних зборів учасників товариства.
Виходячи з того, що вартість майна, яке було відчужене ТОВ "М'ясо Полісся" ТОВ "МПК "Хорс" за оспорюваними договорами, перевищує граничну суму 500000,00 грн., дія вказаних у статуті обмежень розповсюджується на повноваження директора ТОВ "М'ясо Полісся" при підписані договорів. Відтак, попереднє письмове погодження загальними зборами учасників товариства на момент підписання договорів купівлі-продажу було обов'язковим.
Відповідно до протоколу № 7 засідання загальних зборів учасників ТОВ "М'ясо Полісся", яке відбулось 29.05.2015, надано ТОВ "М'ясо Полісся" дозвіл на продаж майнового комплексу виробничих будівель, сукупною загальною площею 3231,9 кв.м., що розміщуються за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Баранова 127, і є його власністю, за експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 7 009 600,00 грн без ПДВ; надано ТОВ "М'ясо Полісся" дозвіл на продаж земельної ділянки (Кадастровий номер земельної ділянки: 1810136600:07:007:0008), площею 0,9349 га, розташовану за адресою: м. Житомир, вулиця Баранова, 127 і є його власністю, за визначеною експертною грошовою оцінкою ринкової вартості 1 148 000,00 грн (без ПДВ); уповноважено директора ТОВ "М'ясо Полісся" забезпечити продаж майнового комплексу та земельної ділянки, визначених у п. 1 та п. 2 цього порядку денного, та укласти відповідні договори купівлі-продажу, згідно до вимог чинного законодавства України, для чого: надати директору ТОВ "М'ясо Полісся" право підпису та визначення умов вищевказаних договорів купівлі-продажу та усіх необхідних змін, доповнень, додаткових угод, протоколів до них тощо, на власний розсуд без обмеження ціни та строку дії цих правочинів; зазначити у вищевказаних договорах купівлі-продажу, що державна реєстрація права власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами.
На підставі викладеного, договори купівлі-продажу від 17.06.2015 були підписані від імені ТОВ "М'ясо Полісся" особою, яка була уповноважена на вчинення вказаних дій та мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Також, необґрунтованими є доводи заявника щодо неправомірності оформлення ТОВ "МПК "Хорс" права власності на придбані майновий комплекс та земельну ділянку до сплати завдатку, з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу № 7 засідання загальних зборів учасників ТОВ "М'ясо Полісся", яке відбулось 29.05.2015, зокрема, надати директору ТОВ "М'ясо Полісся" право зазначити у договорах купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки, що державна реєстрація права власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами.
Пунктами 4.1., 4.2. договору купівлі-продажу майнового комплексу визначено, що право власності виникає у покупця з моменту передачі комплексу та державної реєстрації права власності, відповідно до вимог чинного законодавства. Державна реєстрація прав власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами. В присутності нотаріуса продавець передав покупцю документ на право власності (тобто цей договір). Сторони домовилися підписати акт прийому-передачі приміщення, що буде свідчити про передачу предмету договору.
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки право власності виникає у покупця з моменту передачі земельної ділянки та державної реєстрації права власності, відповідно до вимог чинного законодавства. Державна реєстрація прав власності, відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснюється до остаточного розрахунку між сторонами. В присутності нотаріуса представник продавця передав представнику покупця документ на право власності (тобто цей договір). Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу земельної ділянки покупцю, а також домовились не складати окремого письмового акту прийому-передачі земельної ділянки. Сторони домовилися, що під передачею земельної ділянки за цим договором слід вважати передачу документів. Прийняття представником покупця від представника продавця документів на право власності (тобто цього договору), свідчить про те, що передача речі відбулася.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, зазначення у договорах купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки положень про державну реєстрацію права власності на майно за покупцем до остаточного розрахунку між сторонами відповідає принципу свободи договору та не суперечить чинному законодавству України. Господарський суд також враховує, що після оформлення права власності на спірне майно за покупцем оплата за придбане майно здійснена в повному обсязі.
Щодо доводів заявника, що майно було реалізовано заінтересованій особі, суд зазначає про наступне.
За змістом ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Якщо правочини у цей підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у cm. 1 Закону про банкрутство, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду у справі №910/6179/17, постанова від 30.01.2019).
Як було зазначено вище, оспорювані договори купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки було укладено 17.06.2015 між ТОВ "М'ясо Полісся" (продавець) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець).
Відповідно до матеріалів справи, зокрема, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 була з 21.09.2015 керівником ТОВ "М'ясо Полісся", з 04.08.2016 керівником ТОВ "МПК "Хорс".
Також, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "М'ясо Полісся" є ОСОБА_3 , засновником ТОВ "МПК "Хорс" є ОСОБА_4 .
У період з 2012 по 2017 роки ОСОБА_4 була начальником відділу претензійно-позовної роботи Управління по роботі з простроченою заборгованістю фізичних осіб з заставними кредиторами Генерального департаменту правового забезпечення діяльності ПАТ "Дельта Банк". У пункті 11 особового листка по обліку кадрів та у автобіографії ОСОБА_4 зазначала інформацію щодо своєї мами ОСОБА_3 . Також зазначала дані про матір в своїй автобіографії (копії відповідних документів додано до додаткових пояснень до заяви вих.№23.1/537 від 23.08.2017 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015).
З вищевикладеного можна зробити наступні висновки:
- ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є близькими родичами та засновниками ТОВ “М'ясо Полісся” та ТОВ “МПК “Хорс”;
- ОСОБА_2 була керівником на підприємстві боржника та ТОВ “МПК “Хорс” на момент ухвалення рішень щодо стягнення з боржника на користь банку заборгованості по кредитним договорам та на момент порушення справи про банкрутство відносно боржника.
Отже, зазначені особи могли бути обізнані про наявність судового спору про стягнення з боржника на користь АТ “Дельта Банк” грошових коштів, та могли передбачати негативні наслідки у випадку його виконання, шляхом звернення стягнення, в тому числі на майновий комплекс за спірним договором.
Вказані обставини дають підстави стверджувати про відчуження майнового комплексу та земельної ділянки заінтересованій особі щодо боржника.
Відтак між ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" було укладено договори з метою виведення майна ТОВ "М'ясо Полісся" з ліквідаційної маси.
Крім того, як вбачається з матеріалів банкрутної справи №906/204/16, при розгляді заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу автотранспортних засобів від 22.05.2015 та зобов'язання ТОВ "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" повернути у власність ТОВ "М'ясо Полісся" автотранспортні засоби, що перебували в експлуатації, у межах справи №906/204/16 судом в ухвалі від 13.03.2019 встановлено, що спірні автотранспортні засоби було відчужено заінтересованій особі стосовно боржника.
Господарський суд звертає увагу, що відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.
Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Крім того, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено що оспорювані правочини вчинені у підозрілий період та боржник уклав договір із заінтересованою особою, відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами, тому наявні підстави для визнання договорів купівлі - продажу - недійсними.
Крім того, з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 08.07.2020 у справі №906/204/16, суд наразі досліджує у сукупності наступні питання, а саме:
1) Оцінка обставин, що менш ніж за рік, що передував порушенню справи про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", за заявою боржника (24.03.2016), в якій він посилався на те, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог всіх наявних кредиторів, 17.06.2015 товариством боржника за оспорюваними угодами було продано все належне йому нерухоме майно, а саме майновий комплекс та земельну ділянку загальною вартістю - 9 559 520 грн., при цьому ці кошти ТОВ "М'ясо Полісся" не використало на погашення існуючих боргових зобов'язань перед кредиторами, в тому числі і перед АТ "Дельта Банк", а використало для ведення господарської діяльності, що боржником і не заперечується.
2) Оцінка обставин, що за оспорюваним договорами купівлі-продажу від 17.06.2015, боржником відчужено все належне йому майно, а саме майновий комплекс виробничих будівель загальною площею 3 231,9 м2, що складається з бойні з адміністративними та побутовими приміщеннями, котельні, будівлі КНС, холодильника, прохідної, дизельної, холодильної камери, виробничого приміщення, ковбасного цеху та земельну ділянку 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, де розташовано це майно, за адресою : вул. Баранова, 127 в м. Житомир, тоді як, основним видом діяльності ТОВ "М'ясо Полісся" є виробництво м'ясних продуктів, враховуючи дані ЄДРПОУ, що унеможливлює ведення відповідної господарської діяльності без наявності проданих об'єктів.
3) З'ясування того, що вчинивши дії щодо відчуження належного йому майна, чи діяв боржник -ТОВ "М'ясо Полісся" добросовісно та в інтересах і інших осіб, зокрема банку, враховуючи, що на момент відчуження майна за спірними правочинами та отримання коштів за це майно, у боржника були невиконанні кредитні зобов'язання перед АТ "Дельта Банк" та борг не було погашено ні на час прийняття рішення про ліквідацію, ні в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство .
Дослідивши їх зміст, суд зазначає про наступне.
Банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.11.2019 по справі № 910/8357/18).
Як вже зазначалось вище, 17.06.2015 боржником за оспорюваними угодами було продано все належне йому нерухоме майно, а саме майновий комплекс та земельну ділянку загальною вартістю - 9 559 520 грн., при цьому ці кошти ТОВ ”М'ясо Полісся” не використало на погашення існуючих боргових зобов'язань перед кредиторами, в тому числі і перед заявником, а використало для ведення господарської діяльності, що боржником і не заперечується.
Майновий комплекс виробничих будівель загальною площею З 231,9 м2, складається з бойні з адміністративними та побутовими приміщеннями, котельні, будівлі КНС, холодильника, прохідної, дизельної, холодильної камери, виробничого приміщення, ковбасного цеху та земельну ділянку 0,9349 га, кадастровий номер 1810136600:07:007:0008, де розташовано це майно, за адресою: вул. Баранова, 127 в м. Житомир, тоді як, основним видом діяльності ТОВ "М'ясо Полісся" є виробництво м'ясних продуктів, що унеможливлює ведення відповідної господарської діяльності без наявності проданих об'єктів.
Покупець зобов'язався перерахувати на рахунок продавця протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами даного договору.
Разом із правом власності на комплекс до покупця переходить право власності на відповідні інженерні комунікації, зокрема: тепло-, енерго-, газо-, водопостачання, що є власністю продавця.
Також, між ТОВ "М'ясо Полісся" (продавець) та ТОВ "МПК "Хорс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,9349 га, з цільовим призначенням для іншої промисловості та кадастровим номером 1810136600:07:007:0008, що знаходиться на вул. Баранова, 127 в м. Житомир та на якій розташований майновий виробничих будівель, за ціною за 1 148 000 грн. без ПДВ, яку покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця протягом 1 календарного місяця з дати підписання сторонами даного договору.
Сторонами не заперечується факт перерахування грошових коштів від ТОВ "МПК "Хорс" до ТОВ "М'ясо Полісся" за майновий комплекс та земельну ділянку, а також перерахування ТОВ "М'ясо Полісся" всіх отриманих коштів на користь ТОВ "МПК "Хорс" за сировину.
В матеріалах справи про банкрутство №906/204/16 наявні виписки по рахункам Боржника та ТОВ "МПК "Хорс" відкритих у АТ "УкрСиббанк".
З виписок вбачається, що ТОВ "МПК "Хорс" здійснювало оплату за придбаний майновий комплекс та земельну ділянку на користь ТОВ "М'ясо Полісся", останній в свою чергу одразу здійснює перерахування коштів, отриманих за проданий майновий комплекс, на рахунки ТОВ "МПК "Хорс" за сировину, спеції та упаковки.
Тобто, за результатами укладених правочинів ТОВ "МПК "Хорс" отримало активи ТОВ "М'ясо Полісся" та грошові кошти сплачені на виконання договір купівлі продажу земельної ділянки та цілісного майнового комплексу від 17.06.2015.
З матеріалів справи вбачається те, що грошові кошти, які надходили від ТОВ "МПК "Хорс" за придбані активи, повертались (перераховувались) боржником на ТОВ "МПК "Хорс" на підставі рахунків-фактур, як сплата за сировину.
В той же час, між ТОВ "М'ясо Полісся" та ПАТ "Дельта Банк" існує укладений Договір кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 та Договір кредитної лінії №ВКЛ- 2002793/1 від 25.03.2010. Строк повернення боргу за кредитними договорами встановлено за домовленістю сторін до 19.03.2011.
Відповідними додатковими угодами строк дії вищевказаних кредитних договорів кожного року продовжувався ще на 1 рік (відповідні копії наявні в матеріалах справи).
Додатковою угодою №4 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 та Додатковою угодою №4 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010 було продовжено строк дії кредитних договорів 25.03.2015 року.
Боржником не здійснюється погашення заборгованості по вищевказаним кредитним договорам.
24.04.2015 АТ "Дельта Банк" зверталось до ТОВ "М'ясо Полісся" з вимогою терміново погасити наявну заборгованість у повному обсязі (вимога ПАТ "Дельта Банк" вих.№1221 від 24.04.2015, лист ТОВ "М'ясо Полісся" вих. №09.04.15/01 від 09.04.2015), яка залишились без задоволення.
У зв'язку з невиконанням вимог, 28.08.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ- 2002793/2 від 25.03.2010 та Договором кредитної лінії №ВКЛ-2002793/1 від 25.03.2010.
На момент визнання ТОВ "М'ясо Полісся" банкрутом кредиторська заборгованість за кредитними договорами становила 9 655 222,99 грн.
Отже, у результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 боржник реалізував майно, за рахунок якого міг погасити кредиторську заборгованість.
Строк кредитування закінчився 25.03.2015, а вже 24.04.2015 ПАТ "Дельта Банк" направлено вимогу погасити заборгованість за кредитними договорами, при цьому оспорювані договори укладені 17.06.2015.
Станом на дату порушення провадження у справі було наявне майно (техніка) на суму 1610230,00грн. Рухоме та нерухоме майно відсутнє.
Заявником повідомлено суд, що підприємницька діяльність боржника здійснювалась після реалізації майна на лінії з вироблення продукції, яка знаходилась у ТОВ "МПК "Хорс".
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Боржник, який відчужує майно на користь третьої особи після виникнення у нього заборгованості перед банком, діє недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника (позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011:
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство, є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 Кодексу про банкрутство встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі про банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених дією нормою").
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" №15 від 22.09.2015 року, учасниками товариства серед іншого було вирішено, ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся".
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "М'ясо Полісся" від 15.02.2016 №1, у зв'язку із наявністю значної суми заборгованості перед контрагентами та недостатності коштів щодо здійснення розрахунків із кожним з контрагентів в повному обсязі, учасники товариства прийняли рішення про звернення до Господарського суду Житомирської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся".
Основним видом діяльності ТОВ "М'ясо Полісся" є виробництво м'ясних продуктів (код КВЕД 10.13).
У зв'язку з чим, є підстави вважати, що боржник відчужуючи все своє майно та матеріально технічне забезпечення не мав на меті в подальшому проводити господарську діяльність визначену установчими документами підприємства.
Саме ця обставина свідчить про відсутність наміру у банкрута здійснювати погашення кредиторської заборгованості, оскільки після відчуження основних майнових активів ТОВ "М'ясо Полісся" стає неплатоспроможним та звертається до суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
З дати порушення справи про банкрутство (з 26.04.2016) кредиторські вимоги заявника не погашені.
Крім того, слід зазначити, що ухвалою від 21.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" , і зокрема:
Вимоги Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирської області на суму 173403,94грн. основного боргу (третя черга), 1723,57 грн. штрафних санкції (шоста черга), 2756,00 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга);
Вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 9028247,93 грн. основного боргу (третя черга), 566297,76 грн. штрафних санкції (шоста черга), 2755,43 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга);
Окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м.Житомир) вимоги ПАТ "Прайм-Банк" у розмірі 1671937,80 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Отже, в реєстр вимог кредиторів включено вимоги ще одного банку ПАТ "Прайм-Банк" у розмірі 1671937,80 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
У результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 боржник реалізував майно (всіх виробничих потужностей), за рахунок якого міг погасити кредиторську заборгованість.
Посилання боржника на те, що ТОВ "М'ясо полісся" за період з червня 2015 року по квітень 2016 року здійснювало господарську діяльність, а відчуження майна не призвело до її зупинення не усуває наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство: наявність кредиторської заборгованості та недостатність майна для її погашення.
Так заявник вказує про те, що за період з червня 2015 року по квітень 2016 року Товариство здійснювало господарську діяльність, а відчуження майна не призвело до її зупинення, що підтверджується наступним:
1. Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань в розрізі контрагентів (Д5) Товариство здійснило реалізацію готової продукції на загальну суму 8 828 680,00 гри., відповідно сплачено ПДВ на загальну суму 1 765 736,00 грн. (факт подання та прийняття податкових декларацій з ПДВ підтверджується квитанціями про прийняття ДФС звітності).
2. Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015 року на підприємстві працювало 59 осіб , 2 квартал 2015 року на підприємстві працювало 49 осіб, за 3 квартал 2015 року на підприємстві працювало 24 особи за 4 квартал 2015 року на підприємстві працювало 21 особа;
3. Відповідно до податкових декларацій з екологічного податку за 1-4 квартали 2015 року та за 1 квартал 2016 року підприємством систематично сплачувались податкові зобов'язання із вказаного податку (факт подання та прийняття звітності з екологічного податку підтверджується квитанціями про прийняття ДФС звітності).
4. Відповідно до податкових декларацій зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води за 2015 рік, підприємством систематично сплачувались податкові зобов'язання із вказаного податку.
5. Відповідно до частково віднайденої первинної документації по рахунку №631 "розрахунки з постачальниками та підрядниками" за період з травня по серпень 2015 року Товариство придбало сировину та інші ТМЦ виробничого призначення на загальну суму 6 851 716, 36 гри.
6. Відповідно до первинної документації по рахунку №685 "розрахунки з іншими кредиторами" за період з січня по вересень 2015 року підприємством придбавалось ряд послуг.
7. Відповідно до банківських виписок за період з червня по жовтень 2015 року доходи і витрати підприємства були наступні: Дохід становив 16 478 612,20 грн., а витрати становили 16 621 249,80 гри.
Таким чином, враховуючи вищевикладені докази, ТОВ "М'ясо Полісся" зазначає, що за період з червня 2015 року по квітень 2016 року вело активну господарську діяльність, а відчуження нерухомого манна не призвело до її зупинення.
Вказує про те, що зазначене вище свідчить про те, що ТОВ "М'ясо Полісся" підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що кошти сплачені ТОВ "МПК "ХОРС" за придбане нерухоме майно спрямовані ТОВ "М'ясо Полісся" на здійснення господарської діяльності та стабілізації підприємства в тойдішні кризові часи (зазначений факт підтверджується аналізом банківських виписок, із яких можливо достеменно встановити, що отримані за нерухоме майно кошти були спрямовані на придбання сировини для виготовлення продукції боржником). Проте, зважаючи на поглиблення кризових явищ та значні кредитні навантаження ТОВ "М'ясо Полісся" було позбавлено можливості відновити свою господарську діяльність та отримати від неї прибуток, що і було підставою для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
З урахуванням вищезазначеного суд вказує про те, що з наданих до суду доказів, суд вбачає зниження розміру прибутку при здійсненні підприємницької діяльності після реалізації основного майна, що і в подальшому (менш ніж за рік) призвело до прийняття рішення про ліквідацію у порядку ст. 95 Закону про банкрутство (наявність кредиторської заборгованості та недостатність майна для її погашення).
Погашення боржником поточних платежів та зобов'язань не може бути доказом того, що боржник здійснював свою виробничу діяльність у повній мірі та слугувати підставою для скасування факту реалізації усього майна (основного) менш ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство при наявності значної кредиторської заборгованості.
Крім того, враховуючи той факт, що протягом року до порушення справи про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся" реалізувало всі основні активи (транспортні засоби, майновий комплекс та земельну ділянку) ТОВ "МПК "Хорс", а всі отримані кошти перераховано ТОВ "МПК "Хорc" за сировину та матеріали, після чого звернулося до суду з заявою про порушення справи про його банкрутство, є підстави вважати, що ТОВ "М'ясо Полісся" не мало на меті погашати кредиторську заборгованість перед заявником та проводити в подальшому господарську діяльність за відсутністю виробничих потужностей. При цьому всі активи підприємства, необхідні для ведення господарської діяльності та кошти отримані за реалізацію таких активів зосередились на одному підприємстві ТОВ "МПК "Хорc".
Крім того слід зазначити про те, що у межах справи №906/204/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо Полісся", 04.06.2019 ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду залишено в силі ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.03.2019 (суддя Костриця О.О.), якою було задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу автотранспортних засобів від 22.05.2015 та зобов'язання ТОВ "МПК "Хорс" повернути у власність ТОВ "М'ясо Полісся" автотранспортні засоби, що перебували в експлуатації, у межах справи №906/204/16.
Тобто, угоди між ТОВ "М'ясо Полісся" то ТОВ "МПК "Хорс" вже визнавались недійсними та є факт виведення активів боржника на користь ТОВ "МПК "Хорс".
Таким чином, дії ТОВ "М'ясо Полісся" щодо відчуження майна за оскаржуваними договорами свідчить про те. що:
1) вчинені правочини мають сумнівний характер;
2) вчинені майнові дії призвели до обмеження інтересів кредиторів;
3) такі дії містять елемент зловживання з боку боржника своїми правами як власника щодо розпорядження своїм майном, що, в свою чергу, наносить шкоду кредиторам та призвели до зменшення обсягу активів.
За таких умов, укладення договорів купівлі-продажу було ухиленням ТОВ "М'ясо Полісся" від виконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема ПАТ "Дельта Банк", шляхом реалізації його заінтересованій особі, з подальшим рішенням про ліквідацію за рішенням засновників, та з наслідком ініціювання справи про банкрутство.
Такі дії боржника є недобросовісними, не відповідають правомірній меті та діяльності учасників цивільних відносин.
Щодо можливості погашення боргу шляхом стягнення депозитних коштів боржника, суд зазначає про наступне.
У правових поясненнях, Уповноважена особа засновників ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" зазначають про те, що 31.03.2011 між ПАТ "Дельта Банк" та громадянином України ОСОБА_7 укладено договір застави майнових прав № ВКЛ-2002793/S-1. Відповідно до умов цього договору, предметом застави є майнові права на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу у розмірі 807161,54 дол. США), проценти за користування депозитними коштами в розмірі 9,85% річних, пені та штрафів, тощо, які існують на дату укладення цього договору або виникнуть в майбутньому у заставодавця з договору №01-09503-220311 банківського вкладу (депозиту) у доларах США та додаткових угод до нього. Заставою за цим договором забезпечується виконання ТОВ "М'ясо Полісся" зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-20020793/1 від 25.03.2010, договором кредитної лінії №ВКЛ-2002793/2 від 25.03.2010 - тобто за тими договорами, за якими у боржника обліковується заборгованість перед банком. 02.03.2015 на підставі Постанови правління НБУ №150 в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних. 25.03.2015 настав строк погашення заборгованості ТОВ "М'ясо Полісся" перед ПАТ "Дельта Банк", отже у банку 25.03.2015 виникло право на звернення стягнення на предмет застави - майнові права за договором депозиту. Відповідно до довідки тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" № 1117 від 21.04.2015 зазначено, що введення тимчасової адміністрації не впливає на чинність укладених між банком та клієнтами кредитних та забезпечувальних договорів. З огляду на зазначене, вважають, що на момент відчуження нерухомого майна, зобов'язання ТОВ "М'ясо Полісся" перед ПАТ "Дельта Банк" були забезпечені депозитом у розмірі 17876803,11грн., на який заявник мав право звернути стягнення.
Дослідивши надані суду пояснення та докази з приводу вказаних доводів, суд встановив наступне.
Як вже зазначено, спірні договори купівлі-продажу майна та земельної ділянки були укладені 17.06.2015.
24.03.2016 заявник звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про визнання його банкрутство, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 порушено провадження у справі та визнано боржника банкрутом.
Отже, суд досліджує питання можливості стягнення депозитних коштів заявником з рахунку боржника з урахуванням законодавства, яке діяло на час, до порушення провадження у справі №906/204/16.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 08.03.2015) (далі - Закон), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно ст.2 Закону, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 29 Закону, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд набуває прав кредитора, зокрема, на загальну суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку на день початку процедури його ліквідації.
Постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015, ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних банків.
Також заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 за № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.03.2015 за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", згідно з якою з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", виконавча дирекція Фонду 02.10.2015 прийняла рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації Aкціонерного товариства "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Aкціонерного товариства "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017.
Отже, з огляду на зазначене з 03.03.2015 діяла тимчасова адміністрація, а з 05.10.2015 - ліквідація.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Відповідно до ст. 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до ст. 49 Закону, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Отже, задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, в тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.03.2018 по справі №910/3226/15).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці вказував, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що після реалізації ТОВ "М'ясо Полісся" майна (нерухомого майна та землі - 17.06.2015) у ПАТ "Дельта Банк" вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення депозитних коштів, тому в цій частині доводи ТОВ "М'ясо Полісся" та ТОВ "МПК "Хорс" суд не приймає, так як вони суперечать законодавству України, яке діяло на той час.
Щодо посилань ТОВ "МПК "Хорс" на те, що він є добросовісний набувач та вважає дії заявника незаконними та такими, які кваліфікуються як зловживання своїми правами, оскільки витребування у ТОВ "МПК "Хорс" нерухомого майна призведе до втрати Товариством активу (нерухомого майна) та як наслідку і грошових коштів, сплачених на користь ТОВ "М'ясо Полісся" за нерухоме майно, оскільки в результаті реституції, ТОВ "М'ясо Полісся" буде позбавленим можливості повернути грошові кошти у зв'язку із тим, що підприємство знаходиться в стадії ліквідації. Вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ "МПК "Хорс" є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій ТОВ "М'ясо Полісся", суд зазначає про те, що наразі питання про витребування майна у ТОВ "МПК "Хорс" не є предметом розгляду заяв про визнання недійсними договорів та не може бути підставою для відмови у визнанні їх недійсними на наявності підстав, визначених Кодексом про банкрутство, а тому в цій частині суд не приймає доводи.
Крім того слід зазначити про те, що ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст. 16 ЦК України. Абз.2 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як вбачається з Листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ч.1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Положеннями ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Таким чином, недійсність договорів купівлі-продажу має наслідки повернення майна, дій, які свідчать про повернення майна.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.
Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
Вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Отже питання повернення майна, як наслідок визнання недійсними правочинів, вирішується судом у спорі, який має інший предмет. У даному випадку предмет розгляду заяв - визнання недійсними правочинів, тому питання захисту прав ТОВ "МПК "Хорс" не може бути вирішене та досліджене у даному провадженні.
Щодо вимог заявника про зобов'язання Приватного нотаріуса скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд зазначає про наступне.
Згідно ст.3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Згідно ст. 46-1 Закону України "Про нотаріат", нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно ст. 10 Закону, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Відповідно до ст. 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно ст. 12 Закону, Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Як вбачається з матеріалів справи приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак В.Я. посвідчив Договір купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 127, код ЄДРПОУ 31088620) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 8А, офіс, код ЄДРПОУ: 39004002), посвідчений та зареєстрований за реєстровим номером 6460 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 127, код ЄДРПОУ 31088620) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 8А, офіс, ідентифікаційний код 39004002), посвідчений та зареєстрований за реєстровим номером 6461.
Ч.3 ст. 216 ЦК України встановлено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Наслідком недійсності договорів купівлі-продажу (з підстав ст. 42 Кодексу про банкрутство) є повернення майна, а отже скасування запису про його реєстрацію.
Визнання судом недійсним договорів купівлі-продажу фактично є скасуванням документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права.
У цьому випадку рішення суду про визнання договору недійсним є достатньою підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктора Ярославовича скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165535 від 17.06.2015 19:16:23, видане ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" і внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165535 від 17.06.2015 та зобов'язати Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктора Ярославовича скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165431 від 17.06.2015 19:08:53, видане ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" та внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165431 від 17.06.2015.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу частини першої статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами частини першої ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За умовами статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстави, визначеної Кодексом про банкрутство, для визнання договорів купівлі-продажу майна недійсними, у зв'язку з чим вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 - задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст. 42 Кодексу про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Згідно ч. 4 ст.42 Кодексу про банкрутство, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 42, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015 - задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнового комплексу від 17.06.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 127, код ЄДРПОУ 31088620) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 8А, офіс, код ЄДРПОУ: 39004002), посвідчений та зареєстрований за реєстровим номером 6460 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я.
3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 127, код ЄДРПОУ 31088620) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 8А, офіс, ідентифікаційний код 39004002), посвідчений та зареєстрований за реєстровим номером 6461 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я.
4. Зобов'язати Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктора Ярославовича скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165535 від 17.06.2015 19:16:23, видане ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" і внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165535 від 17.06.2015.
5. Зобов'язати Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктора Ярославовича скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165431 від 17.06.2015 19:08:53, видане ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" та внести у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22165431 від 17.06.2015.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (10025, м.Житомир, вул. Баранова, буд. 127, ідентифікаційний код 31088620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м.Київ, вул. О.Терьохіна, 8А, офіс 111, ідентифікаційний код 41264766) - 6400,00 (шість тисяч чотириста) грн. витрат по сплаті судового збору.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "Хорс" (03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, будинок 8-А, офіс 4, ідентифікаційний код 39004002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м.Київ, вул. О.Терьохіна, 8А, офіс 111, ідентифікаційний код 41264766) - 6400,00 (шість тисяч чотириста) грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 та підпунктом 17.5 підпункту 17 пункту 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 25.01.2021.
Суддя Гнисюк С.Д.