61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
25.01.2021 Справа № 905/2154/20
Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок №5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №108; код ЄДРПОУ 40081237)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, село Сергіївка, провулок Верхній, будинок 44; код ЄДРПОУ 36975983)
про стягнення штрафу у розмірі 28 145,00 гривень, -
без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» про стягнення штрафу у розмірі 28 145,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відповідачем відправлено в залізничних вагонах концентрат вугілля кам'яного для коксування.
На станції Чаплине Придніпровської залізниці вагон №50048891 відчеплено та відправлено на станцію призначення за досилочною накладною №47803879.
При проведені контрольного зважування маси вантажу на підставі актів загальної форми №7791 від 06.08.2020, №128 від 06.08.2020 на станції Чаплине Придніпровської залізниці виявлено, що маса вантажу у вищевказаному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником в накладній №49983612, про що складено комерційний акт №454201/53 від 06.08.2020.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці, при перевірці вантажу в вагоні №50048891 не було виявлено різниці між даними комерційного акта №454201/53 від 06.08.2020 та фактичною наявністю та станом вантажу, вказаний комерційний акт зареєстровано на станції призначення за №454201/53/282 від 06.08.2020, де у розділі «Є» зроблено відмітку «При перевірці вантажу різниці з цим актом немає».
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи клопотання позивача, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2154/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано сторонам строк для подання заяв по суті спору та з процесуальних питань.
На адреу суду 14.01.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, взагалі заперечував законність вимог позивача про сплату штрафу за неправильне зазанчення у накладній маси вантажу. Звертав увагу суду, що у комерційному акті складеному на попутній станції Чаплине зазначено на яких вагах здійснювалось переважування вантажу, але не вказано у який саме спосіб. Просив суд врахувати відсутність збитків та негативних наслідків для позивача та зменшити розмір штрафу.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Згідно ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
05.08.2020 вантажовідправником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію призначення Сартана Донецької залізниці направлено за залізничною накладною №49983612, зокрема у вагоні №50048891 вантаж - концентрат вугілля кам'яного для коксування марка (вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»).
У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж (концентрат вугілля кам'яного для коксування марка К 0-100 у вологому стані, вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м завантажено насипом, розміщено та закріплено згідно з пп. 1-3 гл.14 Додатка 3 до СМГС.
При оформлені залізничної накладної №49983612, у вагоні №50048891 відповідачем вказано масу нетто 70 000кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.
Як свідчить розділ 26 залізничної накладної маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський №ВВЕТ-150№071201300, №ВВЕТ-150№088.
При прибутті вагону №50048891 з вантажем на проміжну станцію Чаплине Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було здійснено перевірку маси вантажу, за наслідками якої було виявлено завантаження у вагоні менше ніж зазначено у залізничній накладній №49983612, про що складено акт загальної форми №7791 від 06.08.2020, акт загальної форми №128 від 06.08.2020 та комерційний акт №454201/53 від 06.08.2020.
Відповідно до акту загальної форми №128 від 06.08.2020 станції Чаплине Придніпровської залізниці вагон №50048891 завантажений менше документа на 2 500 кг.
Як зазначає позивач невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній №49983612, засвідчено комерційним актом №454201/53, складеним 06.08.2020. У даному акті зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150 тонних вагонних вагах станції Чаплине зав.№1465 (державна повірка 17.03.2020) виявилось брутто 89 500 кг, тара з документа 22 000 кг, нетто 67 500 кг, що менше документа на 2 500 кг, згідно з документом значиться "концентрат вугільний. Концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка К 0-100 у вологому стані". Вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський ВВЕТ-150№071201300, ВВЕТ-150№088, брутто не вказано. Тара 22 000 кг, нетто 70 000 кг. Фактично виявлено навантаження насипом, нижче бортів 10 см, вантаж марковано поперечними борознами, без виїмок та поглиблень, люка зачинені, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилась, вантаж якого бракує в вагоні вміститься міг. Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу відсутній, зважування здійснювала приймальник поїздів ОСОБА_1 в присутноті ДС Дрозд Г.М., приймальника поїздів ОСОБА_2 .
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду, розглядаючи який, суд виходить з такого.
Згідно ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до п.55 залізничної накладної №49983612 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника Кудська Л.
Згідно ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана, на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними вище приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Як встановлено судом, при прибутті вагону №50048891 з вантажем на попутну станцію Чаплине Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу, у вагоні №50048891 на справних 150 тонних вагонних вагах станції Чаплине зав.№1465 (державна повірка 17.03.2020), під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №49983612. У зв'язку з наведеним складено комерційний акт №4545201/53 від 06.08.2020, в якому зазначено, що на підставі акту загальної форми №128 від 06.08.2020 проведено контрольне зважування вагону приймальником поїздів ОСОБА_1 в присутноті ДС Дрозд Г.М., приймальника поїздів ОСОБА_2 . Завідуючий вантажним двором по штатному розкладу відсутній.
Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, п. 10 Правил складання актів на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Комерційний акт №4545201/53 від 06.08.2020 складено та підписано приймальником поїздів ОСОБА_1 , ДС Дрозд Г.М., приймальником поїздів ОСОБА_2 .
Позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно з наказом начальника станції «Дніпровька дирекція залізничних перевезень» структурний підрозділ «Станція Чаплине» регіональної філії «Придніпровська залізниця» станції Чаплине Придніпровської залізниці №44 від 27.07.2020 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти» уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, у тому числі, агента з розшуку/приймальника поїздів Кузьменко Т.В.
Матеріали справи містять посадову інструкцію начальника станції Чаплине Дрозд Г.М. та робочу інструкцію приймальника поїздів станції Чаплине Шевцової Г.М., відповідно до яких робота цих працівників спрямована на здійснення операцій з комерційного огляду поїздів та вагонів, які прибувають/відправляються зі станції; а до завдань та обов'язків приймальника поїздів віднесено, зокрема, здійснення переваження вагонів на станційних вагах, забезпечення виконання план контрольних зважень. За результатами зважування при необхідності оформлює комерційні акти та всі необхідні додатки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт №4545201/53 від 06.08.2020 підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Зважування маси вантажу у вагоні №50048891 на попутній станції Чаплине Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 тонних вагонних вагах станції Чаплине зав.№1465 (державна повірка 17.03.2020).
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за №50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №1 станції Чаплине Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 1978 рік; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяця, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №4545201/53 від 06.08.2020 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що в комерційному акті №4545201/53 від 06.08.2020 не зазначено яким чином відбувалось переважування - у статиці, чи у русі, що впливає на результат зважування, суд зазначає, що зі змісту вказаного комерційного акту можна зробити висновок, що зважування вагону з вантажем відбувалось у статиці, оскільки зважування відбувалось два рази, чого не можна зробити у русі.
Разом з цим пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Сартана Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №4545201/53/282 від 06.08.2020 зроблено відмітку «При перевірці вантажу різниці з цим актом немає», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
Таким чином комерційний акт №4545201/53/282 від 06.08.2020 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №49983612 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Сартана Донецької залізниці до станції Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці у вагоні №50048891 становить 5 629,00 гривень. Отже, штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 28 145,00 гривень, виходячи з (5 629,00 х 5).
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу викладеному у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, якими чітко визначено розмір штрафу, який розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Протилежне відповідачем не доведено.
За положеннями ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Наведена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
У застосуванні ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню саме за факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Також суд констатує, що правильне зазначення маси вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов'язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.
За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» штрафу у розмірі 28 145,00 гривень за неправильне зазначення маси відправленого вантажу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» про стягнення 28 145,00 гривень - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, село Сергіївка, провулок Верхній, будинок 44; код ЄДРПОУ 36975983) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №108; код ЄДРПОУ - 40081237) 28 145,00 гривень штрафу, а також 2 102,00 гривень судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Рішення складено та підписано 25.01.2021.
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок № 108; код ЄДРПОУ - 40081237)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, село Сергіївка, провулок Верхній, будинок 44; код ЄДРПОУ 36975983)
Суддя С.М. Фурсова