61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
05.11.2020 Справа №905/2954/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.
при секретарі судового засідання Соколовій С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 72491111,44грн пені, 10561107,52грн - 3% річних, 36142014,11грн інфляційних втрат (всього 119194233,07грн)
за участю представників сторін:
від позивача: адв. Єфременко О.О., за дов.№14-192 від 17.05.2019
від відповідача: не з'явився.
Суд перебував у нарадчій кімнаті
05.11.2020 з 15:01год до 15:18год.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 72491111,44грн пені на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №16-109-Н від 30.12.2015; 10561107,52грн - 3% річних та 36142014,11грн інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 20.03.2018 (т.2, а.с.199-202) у справі №905/2954/17 призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручене Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №905/2954/17 зупинене до отримання результатів судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.
21.03.2019 від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз з супровідним листом №861 від 29.12.2018 (вх.№5873/18) надійшов висновок експертів №861 від 29.12.2018 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи (т.3, а.с.1-44).
Розпорядженням керівника апарату суду №01-01/150 від 22.03.2019 у зв'язку із закінченням повноважень судді Кротінової О.В. призначений повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 для розгляду справи №905/2954/17 визначено суддю Шилову О.М.
Ухвалою від 01.04.2019 провадження у справі №905/2954/17 поновлене, розгляд справи розпочатий спочатку новим складом суду (т.3, а.с.49).
Ухвалою від 06.05.2019 провадження у справі №905/2954/17 зупинене до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи №905/600/18 (т.3, а.с.61-62). Ухвалою від 20.12.2019 провадження у справі №905/2954/17 поновлене у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення (т.3, а.с.77).
Протягом розгляду справи позивач надав суду:
- відповідь №14/4-30 від 19.01.2018 на відзив (з додатками, вх.№1733/18 від 23.01.2018; т.1, а.с.106-127), в якій зазначив що обставини, на які посилається відповідач для надання відстрочки, є лише способом затягування виконання рішення суду; вважає, що зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові збитки та дозволить відповідачу в подальшому порушувати договірні умови;
- з клопотанням №14/4-31 від 16.03.2018 (вх.№5772/18 від 19.03.2018; т.2, а.с.1-195) - документи на підтвердження здійснення відповідачем оплат, копії Спільних протокольних рішень;
- письмові пояснення №14/4-528 від 03.01.2020 (з додатками, вх.№290/20 від 08.01.2020; т.3, а.с.78-90), в яких заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що позивач не є енергопостачальною організацією, за рахунок коштів державного бюджету сплачена лише частина вартості поставленого природного газу, при цьому Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №924/296/18 виокремлює кошти, сплачені Спільними протокольними рішеннями, та кошти, сплачені у звичайному порядку - і лише в частині, сплаченій за рахунок коштів державного бюджету, договірні відносини зазнають регулюючого впливу держави.
Протягом розгляду справи відповідач надав суду:
- супровідний лист №15/1-94 від 15.01.2018 (вх.№934/18 від 15.01.2018; т.1, а.с.72), до якого додані: відзив №15/1-90 від 15.01.2018 (з додатками, вх.№934/18 від 15.01.2018; т.1, а.с.73-95), в якому просив відстрочити виконання рішення суду на 3 роки, а розмір пені зменшити до 1000,00грн; заява №15/1-91 від 15.01.2018 про відстрочення виконання рішення суду на 3 роки (вх.№934/18 від 15.01.2018; т.1, а.с.96-98), заява №15/1-92 від 15.01.2018 (вх.№934/18 від 15.01.2018; т.1, а.с.99-101) про зменшення розміру пені до 1000,00грн;
- з клопотанням б/н від 08.02.2018 (з додатками, вх.№2982/18 від 08.02.2018; т.1, а.с.134-162) - акт звірки взаєморозрахунків і документи на підтвердження свого правового статусу;
- письмові пояснення б/н від 05.03.2018 (з додатками, вх.№5085/18 від 06.03.2019; т.1, а.с.176-233), в яких зазначив, що розрахунки за газ у спірний період проводилися шляхом надходження платежів від населення за Алгоритмом розподілу коштів, визначеним згідно з постановами НКРЕКП, а також на підставі Спільних протокольних рішень;
- супровідний лист №15/1 від 30.05.2018 (вх.№11332/18 від 04.06.2018; т.2, а.с.211-213), в якому повідомив суд про повну оплату рахунку №76 від 02.04.2018 за проведення експертизи №861; на підтвердження оплат надав копії платіжних доручень;
- письмові пояснення №15/1-1314 від 15.05.2019 (з додатками, вх.№9844/19 від 20.05.2019; т.3, а.с.64-66), в яких зазначив, що відповідач є виконавцем комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що просив відмовити позивачу у вимозі про стягнення 72491111,44грн пені;
- клопотання №15/1-1315 від 15.05.2019 про визначення сум судових витрат (з додатками, вх.№9853/19 від 20.05.2019; т.3, а.с.67-70), в якому просив покласти на позивача витрати, пов'язані з проведенням експертизи у справі;
- клопотання №15-44 від 13.01.2020 (вх.№754/20 від 14.01.2020) про повернення висновку експертів на доопрацювання та зупинення провадження у справі, обґрунтоване
тим, що у висновку №861 від 29.12.2018 наявна помилка у зазначенні номеру справи (т.3, а.с.95-96). Ухвалою від 14.01.2020 (занесена до протоколу с/з - т.3, а.с.191-192) суд відмовив у задоволенні клопотання №15-44 від 13.01.2020, визнавши, що у висновку допущена описка та немає підстав для зупинення провадження у справі 905/2954/17 втретє;
- додаткові пояснення №15-46 від 13.01.2020 до відзиву після проведення у справі судової експертизи (з додатками, вх.№812/20 від 14.01.2020; т.3, а.с.97-190), в яких зазначив, що правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні, оскільки строки виконання ним зобов'язань були прив'язані до моменту надходження на казначейський та спеціальний рахунки коштів та їх негайного автоматичного перерахування позивачу відповідно до встановленого порядку, що виключає як вину відповідача у порушенні строків оплати, так і сам факт порушення строків оплати;
- пояснення №15-185 від 29.01.2020 щодо вимог позивача про стягнення пені (з додатками, вх.№2060/20 від 30.01.2020; т.3, а.с.196-197), в яких зазначив, що оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, стягнення пені є необґрунтованим, а на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, поширюється мораторій відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси»;
- клопотання б/н від 29.10.2020 (вх.№04-18/5369 від 29.10.2020 - електронною поштою, з накладенням електронного підпису, вх.№20885/20 від 03.11.2020 - поштою; т.3, а.с.226-232, 233-236) про відкладення розгляду справи, обґрунтоване введенням в Україні карантину, віднесенням з 15.10.2020 м.Харків до червоної карантинної зони та перебуванням всього юридичного департаменту підприємства на самоізоляції через контактування з хворим співробітником.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Врахувавши, що явка сторін у судове засідання для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов'язковою, а також те, що під час підготовчого засідання сторони подали всі необхідні документи та передбачені процесуальним законом заяви по суті справи, суд, керуючись принципом пропорційності у господарському судочинстві (п.6 ч.3 ст.2, ст.15 ГПК України), вважає за доцільне розглянути справу за відсутності представника відповідача, який у поданому клопотанні не навів обґрунтування необхідності своєї присутності під час розгляду справи по суті.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши у кількох засіданнях з розгляду справи по суті представників обох сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
30.12.2015 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Покупець, відповідач) уклали Договір №16-109-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір, т.1, а.с.21-26).
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ, а Покупець - прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
За умовою п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Згідно з п.2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №7 від 27.02.2017 (т.1, а.с.36) Продавець передає Покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом 207004638куб.м.
Відповідно до п.6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.03.2016 (т.1, а.с.30-31), оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Додатковою угодою №6 від 22.08.2016 (т.1, а.с.35) п.6.1. Договору доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
«Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за Договором.»
За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п.7.1. Договору).
Згідно з первісною редакцією п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За умовою п.7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №6 від 22.08.2016 (т.1, а.с.35) «у разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється Продавцем на суми оплат, проведені Покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005».
Сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років (п.9.3. Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.04.2016 (т.1, а.с.32-33).
Додаткова угода №3 від 31.03.2016 (т.1, а.с.30-31) набрала чинності з дати її підписання сторонами і поширила свою дію на відносини між сторонами з 01.04.2016 (п.7 угоди).
Додаткова угода №4 від 30.04.2016 (т.1, а.с.32-33) набрала чинності з дати її підписання сторонами і поширила свою дію на відносини між сторонами з 01.05.2016 (п.5 угоди).
Додаткова угода №6 від 22.08.2016 (т.1, а.с.35) набрала чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.08.2016 (п.9 угоди).
Додаткова угода №7 від 27.02.2017 (т.1, а.с.36) набрала чинності з дати її підписання сторонами і поширила свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з
01.01.2016 (п.4 угоди).
Договір та Додаткові угоди №3, №4, №6 і №7 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.
Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016 (т.1, а.с.37-45) підтверджується, що відповідач на підставі Договору прийняв від позивача у січні - вересні 2016 року природний газ в обсязі 207004638куб.м. загальною вартістю 1086597094,28грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Покупця та Продавця.
Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у січні - вересні 2016 року виконав належним чином.
Врахувавши положення абз.4 п.6.1, п.7.2. Договору, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за абз.1, 2 п.6.1. Договору зобов'язань та приписи ст.625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач просить суд стягнути з відповідача:
за зобов'язаннями січня 2016 року:
- 20154982,55грн пені за період 25.02.2016 - 26.05.2016,
- 1420412,39грн - 3% річних за період 25.02.2016 - 26.05.2016,
- 6286720,56грн інфляційних за період березень-квітень 2016 року;
за зобов'язаннями лютого 2016 року:
- 21175646,40грн пені за період 25.03.2016 - 26.07.2016,
- 1639057,30грн - 3% річних за період 25.03.2016 - 26.07.2016,
- 7521357,04грн інфляційних за період квітень-червень 2016 року;
за зобов'язаннями березня 2016 року:
- 26197805,91грн пені за період 26.04.2016 - 25.10.2016,
- 2912661,78грн - 3% річних за період 26.04.2016 - 11.12.2016,
- 3683314,47грн інфляційних за період травень-листопад 201 6року;
за зобов'язаннями квітня 2016 року:
- 4122397,09грн пені за період 26.05.2016 - 25.11.2016,
- 2259606,82грн - 3% річних за період 26.05.2016 - 26.12.2016,
- 7624512,62грн інфляційних за період червень-листопад 2016 року;
за зобов'язаннями травня 2016 року:
- 898496,82грн - 3% річних за період 28.06.2016 - 26.12.2016,
- 3678956,72грн інфляційних за період липень-листопад 2016 року;
за зобов'язаннями червня 2016 року:
- 460090,30грн - 3% річних за період 26.07.2016 - 26.12.2016,
- 2265107,07грн інфляційних за період серпень-листопад 2016 року;
за зобов'язаннями липня 2016 року:
- 339902,25грн - 3% річних за період 26.08.2016 - 26.12.2016,
- 2202901,27грн інфляційних за період вересень-листопад 2016 року;
за зобов'язаннями серпня 2016 року:
- 239432,30грн - 3% річних за період 27.09.2016 - 26.12.2016,
- 1492765,22грн інфляційних за період жовтень-листопад 2016 року;
за зобов'язаннями вересня 2016 року:
- 840279,49грн пені за період 26.10.2016 - 23.01.2017,
- 391447,56грн - 3% річних за період 26.10.2016 - 23.01.2017,
- 1386379,14грн інфляційних за період листопад-грудень 2016 року.
З «Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних Публічному акціонерному товариству «Донецькоблгаз» за договором №16-109-Н від 30.12.2015 станом на дату остаточного розрахунку» (т.1, а.с.10-20) вбачається і наявними у матеріалах справи Інформацією про надходження коштів на рахунки Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (т.2, а.с.2-10), копіями банківських виписок (т.2, а.с.11-35) та Спільних протокольних рішень (т.2, а.с.36-195) підтверджується, що остаточний розрахунок за поставлений у січні - вересні 2016 року природний газ Покупець здійснив наступним чином:
за січень 2016 року - борг повністю погашений 27.05.2016 (т.2, а.с.4-5, 13, 16);
за лютий 2016 року - борг повністю погашений 27.07.2016 (т.2, а.с.5, 16, 20);
за березень 2016 року - борг повністю погашений 12.12.2016, при цьому станом на 30.11.2016 борг складав 17438976,46грн і був сплачений власними коштами (т.2, а.с.5-8, 20);
за квітень 2016 року:
- 91996324,81грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.22-24),
- 37318756,55грн - власними коштами (т.2, а.с.8);
за травень 2016 року:
- 60228910,18грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.22-24);
за червень 2016 року:
- 36448713,31грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.22-24);
за липень 2016 року:
- 33713883,19грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.22-24);
за серпень 2016 року:
- 32099716,51грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.22-24);
за вересень 2016 року:
- 40605145,89грн - за рахунок субвенцій (т.2, а.с.85, а.с.22-35),
- 29150237,13грн - власними коштами (т.2, а.с.8).
Щодо стягнення нарахувань за січень, лютий та березень 2016 року.
За визначеннями абз.4, 5, 8 ст.1 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон №1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016) заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість): кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії; постачальник природного газу - зокрема, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Частиною третьою ст.7 «Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення» Закону №1730-VIII, зокрема, встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Зі змісту п.п.5.1., 5.2. Договору (в редакції, що діяла до 01.04.2016, тобто у січні-березні 2016 року; т.1, а.с.23) вбачається, що газ, який продавався за Договором, мав бути використаний населенням для:
- приготування їжі та/або підігріву води,
- індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води).
При цьому з жодного з наданих позивачем документів (в тому числі з актів приймання-передачі газу - т.1. а.с.37-39) неможливо виокремити кількість газу, спожиту для приготування їжі від кількості, спожитої для індивідуального опалення та підігріву води.
Суд встановив у цьому рішенні, що до набрання чинності Законом №1730-VIII відповідач повністю погасив заборгованість за газ, отриманий за Договором у січні та лютому 2016 року, а борг за березень 2016 року станом на 30.11.2016 складав 17438976,46грн і сплачений власними коштами.
Частина перша ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію
правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, під час винесення цього рішення у суду відсутні підстави ставити під сумнів зміст Договору №16-109-Н від 30.12.2015 на купівлю-продаж природного газу (в тому числі його пункту 5).
З огляду на умови п.п.5.1., 5.2. Договору положення ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII поширюються на нарахування на борг за січень-березень 2016 року, що є предметом спору.
Оскільки щодо заявлених до стягнення сум нарахувань на борг за січень-березень 2016 року існує судовий спір, вони не можуть вважатися нарахованими у розумінні ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII, а отже, до них не може бути застосована процедура списання. Для сум неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які не вважаються нарахованими на дату набрання чинності Законом, ним фактично встановлена заборона на проведення нарахування.
У постанові від 16.01.2019 у справі №905/299/18 Верховний Суд зауважив на тому, що ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Копія ліцензії відповідача на постачання природного газу за регульованим тарифом наявна у матеріалах справи (т.1, а.с.86).
Керуючись ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд враховує викладені в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №905/299/18 висновки, а також вважає за необхідне зазначити про таке.
Закон №1730-VIII згідно з його преамбулою визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно зі ст.2 Закону №1730-VIII його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Водночас судом встановлено, що Закон №1730-VIII містить неузгодженості між наведеними вище загальними нормами та нормами прямої дії.
Так, ч.10 ст.6 Закону №1730-VIII надає певні пільги суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії, хоча про таких суб'єктів не йдеться ані в преамбулі, ані у ст.2 вказаного Закону. Крім того, ст.7 Закону №1730-VIII має назву «Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення», в той час як її ч.ч.1 та 3 містять приписи не лише про списання, а й про заборону нарахування з дня набрання чинності цим Законом неустойки (штрафів, пені), інфляційних та процентів річних, а в ч.2 взагалі зазначено, що «неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню».
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності
законодавства, яке регулює спірні відносини (ч.ч.1, 11 ст.11 ГПК України). Отже, вади юридичної техніки не можуть бути перешкодою у застосуванні норм будь-якого закону відповідно до мети його прийняття з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності як основних принципів цивільного права та складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.
За змістом пояснювальної записки до відповідного законопроекту метою прийняття Закону №1730-VIII є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств та підприємств водопостачання і водовідведення як підприємств життєзабезпечення, запобігання їх банкрутству, забезпечення фінансової стабільності шляхом виводу з кризового становища таких підприємств, забезпечення сталого проходження опалювальних сезонів, уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Отже, відповідач не обов'язково має бути теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, щоб на нього розповсюджувалась дія ст.7 Закону №1730-VIII.
Враховуючи викладене, а також встановлені пунктом 6 ч.1 ст.3, частиною 3 ст.509 та частиною 1 ст.627 ЦК України засади справедливості, добросовісності та розумності як основні принципи цивільного права та складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних, нарахованих на борг за січень, лютий 2016 року та на борг за березень 2016 року, погашений до набрання чинності Законом №1730-VIII (до 29.11.2016 включно), задоволенню не підлягають.
Суд також зауважує, що з підстав, викладених нижче щодо стягнення нарахувань за квітень 2016 року, на вимоги про стягнення нарахованої на борг за січень-березень 2016 року пені розповсюджується мораторій, який у даному випадку поглинається приписами Закону №1730-VIII.
Щодо стягнення нарахувань за квітень 2016 року.
Суд встановив, що нарахування пені на борг за квітень 2016 року за період 26.05.2016 - 25.11.2016 (т.1, а.с.15) суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі - Закон «Про встановлення додаткових гарантій»), якою до завершення антитерористичної операції встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон набрав чинності 07.02.2015.
Так, одним із видів діяльності Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (т1, а.с.64, зворотній бік), а з п.1.2. Договору (т1, а.с.21) та актів приймання-передачі газу (т1, а.с.37-45) вбачається, що газ, який продавався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
За визначенням абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 (що діяв у період укладення та виконання Договору) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
За змістом п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII від 09.11.2017 (що діє на дату прийняття цього рішення) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, відповідач отримував газ за Договором для надання житлово-комунальних послуг як в розумінні Закону №1875-IV, що діяв у період придбання газу, так і в розумінні Закону 2189-VIII, що діє на час прийняття цього рішення.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відокремлені підрозділи відповідача (т.1, а.с.64 (зворотній бік), 65) вбачається, що відповідач надавав житлово-комунальні послуги на території Донецької області.
Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.
Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.
Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, задля чого придбавав природний газ.
Відповідно до п.5, підп.2 п.6 Статуту позивача (затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1002 від 05.12.2015 «Деякі питання вдосконалення корпоративного управління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”» метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах; предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ. В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом (п.2 ч.3 ст.11 Закону України №329-VIII від 09.04.2015 «Про ринок природного газу»).
В постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 Об'єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону «Про встановлення додаткових гарантій»:
- в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону «Про встановлення додаткових гарантій»;
- положення ч.2 ст.2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
Отже, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відносинах з Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», що виникли на підставі Договору №16-109-Н від 30.12.2015 на купівлю-продаж природного газу, є енергопостачальною компанією; на правовідносини між сторонами у справі №905/2954/17 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію, а вимога про стягнення 4122397,09грн пені, нарахованої на борг за квітень 2016 року, задоволенню не підлягає.
Крім того, суд встановив у цьому рішенні, що частина боргу за квітень 2016 року (91996324,81грн) погашена за рахунок субвенції з державного бюджету (т.2, а.с.22-24), у зв'язку з чим нараховані на борг за квітень річні та інфляційні підлягають перерахунку із врахуванням у якості простроченої заборгованості лише оплат, здійснених власними коштами відповідача - з підстав, викладених нижче щодо стягнення нарахувань за травень-серпень 2016 року.
Щодо стягнення нарахувань за травень-серпень 2016 року.
Матеріали справи свідчать, що у спірних відносинах запроваджений механізм розрахунків, визначений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок №20).
Зі змісту Порядку №20 слідує, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, зокрема, витрат на оплату спожитого природного газу.
Запроваджуючи визначений Порядком №20 механізм взаємних розрахунків між надавачами житлово-комунальних послуг та оптовими продавцями/власниками спожитого населенням природного газу (в т.ч. Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»), держава забезпечує відшкодування частини витрат таких підприємств, пов'язаних із газопостачанням пільговим категоріям населення. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами-надавачами житлово-комунальних послуг та приймаючи відповідні нормативно-правові акти, держава змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених ними договорів купівлі-продажу/постачання природного газу.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами спору в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, а також у розмірі різниці між фактичною вартістю послуг з газопостачання та затвердженими в адміністративному порядку тарифами) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі уповноважених державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами в цій справі виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання за Договором в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства - зокрема адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у Договорі відповідні умови.
Підписавши Спільні протокольні рішення №792 від 01.03.2016; №1479, №1480, №1481, №1482, №1483 та №1484 від 17.05.2016; №1633, №1634 та №1635 від 31.05.2016; №2275, №2276, №2277, №2278, №2279, №2280, №2281, №2284, №2285, №2286, №2287, №2288 та №2290 від 13.09.2016; №2530, №2531, №2532, №2533, №2535, №2536, №2539, №2541, №2544, №2550 та №2551 від 19.10.2016 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (далі - Спільні протокольні рішення; т.2, а.с.36-195) сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків, а отже, відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми оплат, здійснених за рахунок коштів Державного бюджету на підставі Спільних протокольних рішень.
Наведена правова позиція у подібних правовідносинах викладена в Постановах Об'єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 16.10.2020 у справі №903/918/19, Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі №908/2304/18, від 21.03.2019 у справі №905/1100/18, від 31.03.2020 у справі №917/530/19, від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 28.11.2019 у справі №905/1101/18, від 15.10.2019 у справі №921/214/18, від 17.12.2019 у справі №922/932/19, від 20.02.2020 у справі №924/235/19 та інших.
Отже, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на суми боргу за травень - серпень 2016 року, повністю погашені за рахунок отриманих відповідачем субвенцій на відшкодування наданих населенню пільг та субсидій за природний газ.
Щодо стягнення нарахувань за вересень 2016 року.
На нарахування пені на борг за вересень 2016 року розповсюджується дія мораторію (що суд докладно обґрунтував у цьому рішенні щодо нарахувань на борг за квітень 2016 року) - отже, вимога про стягнення 840279,49грн пені за період 26.10.2016 - 23.01.2017 задоволенню не підлягає.
Крім того, суд встановив у цьому рішенні, що частина боргу за вересень 2016 року (40605145,89грн) погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету (т.2, а.с.85, а.с.22-35), у зв'язку з чим нараховані на борг за вересень річні та інфляційні підлягають перерахунку із врахуванням у якості простроченої заборгованості лише оплат, здійснених власними коштами відповідача - з підстав, викладених у рішенні щодо стягнення нарахувань за травень-серпень 2016 року.
Отже, перевіривши здійснені на підставі ст.625 ЦК України нарахування на суми оплат, вчинених за рахунок власних коштів відповідача, суд встановив, що стягненню на користь позивача підлягають:
3% річних в розмірі 826688,49грн, нараховані на заборгованість:
- за березень 2016 року - у сумі 8609,78грн за період 30.11.2016 - 11.12.2016;
- за квітень 2016 року - у сумі 638360,15грн за період 26.05.2016 - 26.12.2016;
- за вересень 2016 року - у сумі 179718,56грн за період 26.10.2016 - 23.01.2017;
інфляційні в сумі 5822240,19грн, нараховані на заборгованість:
- за квітень 2016 року в сумі 5178054,04грн за період червень-листопад 2016 року;
- за вересень 2016 року в сумі 644186,15грн за період листопад-грудень 2016 року.
Під час розгляду цього спору суд не взяв до уваги висновок експертів №861 від 29.12.2018 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи (т.3, а.с.3-44) з наступних підстав: висновок не містить вичерпної відповіді на питання суду (не вбачається врахування експертами умов п.6.2. Договору та Алгоритму розподілу коштів, визначеного згідно з постановами НКРЕКП); обидві сторони заперечили проти врахування судом експертного висновку під час розгляду цього спору по суті (протокол с/з від 12.03.2020; т.3, а.с.204).
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 3 роки.
Заява №15/1-91 від 15.01.2018 (т.1, а.с.96-98) не розглядається судом як така, що містить посилання на обставини та підтверджується доказами, що не є актуальними під час прийняття цього рішення.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00грн.
Заява №15/1-92 від 15.01.2018 (т.1, а.с.99-101) не розглядається судом, оскільки за змістом цього рішення вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо найменування позивача.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінений тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3, а.с.239) вбачається, що на дату винесення цього рішення найменуванням позивача у справі №905/2954/17 є: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720).
На підставі викладеного суд вирішив змінити найменування позивача у справі
№905/2954/17.
Щодо судових витрат сторін.
На підставі приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 13392,00грн.
Витрати на оплату судової економічної експертизи покладаються на відповідача як сторону, що ініціювала проведення експертизи і в подальшому заперечила проти висновку експертів (протокол с/з від 12.03.2020; т.3, а.с.204).
У зв'язку з тим, що з 02.11.2020 до 18.11.2020 через аварію на теплотрасі і не проведення своєчасно робіт з її ліквідації відповідальною тепломережею у приміщенні суду було відсутнє опалення, при цьому з 11.11.2020 температура повітря впала нижче нуля градусів, через що до 26.11.2020 робочі кабінети та зали судових засідань були нестерпно холодні і це суттєво заважало відправленню правосуддя, а у першій половині грудня головуюча суддя перебувала на лікарняному, повний текст цього рішення складений 18.12.2020.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13-15, 42, 74, 76-78, 80, 86, 98, 104, 123, 127, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 72491111,44грн пені, 10561107,52грн - 3% річних, 36142014,11грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1; ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 826688,49грн - 3% річних, 5822240,19грн інфляційних втрат, 13392,00грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.11.2020 оголошені і підписані вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений 18.12.2020.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 3 прим.:
1 - у справу, 2 - сторонам