Справа № 357/11664/20
2-а/357/2/21
25 січня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВГППСУ ВП старшого сержанта Управління патрульної поліції в Київській області Олійника Івана Володимировича, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
25.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 21.11.2020 року відносно нього поліцейським ВГППСУ ВП старшим сержантом Управління патрульної поліції в Київській області Олійником Іваном Володимировичем була винесена постанова, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №125270, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн., відповідно до якої він 21.11.2020 року о 10 годині 30 хвилини, керуючи автомобілем ГАЗ 330232-414 державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом ПГМФ-8915номерний знак НОМЕР_2 і рухаючись по автодорозі Р-04 на 98 км. біля с. Тетянівка був зупинений старшим сержантом поліції Олійником Іваном Володимировичем. Відрекомендувавшись інспектор звинуватив його в правилах перевезення вантажу, який виступав за габарити причепа і був позначений знаком «Не габаритний вантаж» і безпідставно звинуватив його у порушенні ПДР п.22.4, про що склав постанову про адміністративне порушення, передбачене ст.132-1 КУпАП. Просив визнати дії поліцейського ВГППСУ ВП старшого сержанта Управління патрульної поліції в Київській області Олійника Івана Володимировича щодо складання постанови серії БАВ №125270 про адміністративне правопорушення від 21.11.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення ст.132-1 КУпАП незаконними та скасувати постанову серії БАВ №125270 про адміністративне правопорушення від 21.11.2020 року.
14.01.2021 року, після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі.
Учасники справи в судове засідання не засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.11.2020 року поліцейським ВГППСУ ВП старшим сержантом Управління патрульної поліції в Київській області Олійником Іваном Володимировичем щодо гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії БАВ №125270 у справі про адміністративне правопорушення (а.с.5), відповідно до якої 21 листопада 2020 року о 10 год. 30хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ 330232-414 державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом ПГМФ-8915 номерний знак НОМЕР_2 по автодорозі Р-04 на 98 км. перевозив вантаж, який виступав за габарити причепу більш чим на 1 метр, а саме на 1 метр 60 сантиметрів, чим порушив п.22.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст.132-1 КУпАП.
Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що кореспондується із ст. 252 КУпАП.
Відповідно до п. 2 р. IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до п. 5 р. IV Інструкції Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з посвідчення водія (а.с.17), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.09.2020 має право керувати транспортним засобом з причіпом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.17), власником автомобіля ГАЗ 330232-414державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.17), власником причіпа ПГМФ-8915 номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №125270 (а.с.5), ОСОБА_1 вчинив порушення передбачене ст. 132-1 КУпАП України, а саме порушив вимогу п.22.4 ПДР України.
Відповідно до п. 22.4 ПДР України вантаж - що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м., а за шириною перевищує 0,4 м. від зовнішнього краю переднього або задітого габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту "з" пункту 30.3 цих Правил. "Негабаритний вантаж" - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм. з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина -50 мм.), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу на відстань, більшу ніж це передбачено пунктом 22.4 цих Правил. У разі виявлення під час здійснення габаритно - вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або вагових габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Відповідно до вимог п. 1.10 Правил дорожнього руху України габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановлених нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27 червня 2007 року затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Процес визначення розмірів великогабаритних (великовагових) вантажів передбачений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Зокрема, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п.1).
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6).
Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури (пп.12-14).
Відповідно до п.п.16, 18, 19 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контрою із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контрою уповноважений видавати такі сертифікати.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п.20).
Разом з тим, в оспорюваній постанові не зазначено прилад вимірювання, яким здійснювались заміри вантажу, відомості про його повірку та сертифікацію, не складено акт про габаритні параметри які перевищують нормативні та не зазначено, що у посадової особи наявні повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки зупинка транспортного засобу здійснена за межами стаціонарного чи пересувного пункту габаритно-вагового контролю.
Таким чином, під час винесення спірної постанови поліцейським не були визначені конкретні розміри вантажу, перевезення якого здійснював позивач.
Згідно приписів ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, спірна постанова не містять посилань на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Будь-яких інших доказів вчинення правопорушення, окрім оскаржуваної постанови, відповідачем складено не було.
Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем не надано до суду відзив на позов із доказами щодо правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №125270 від 21.11.2020 року.
Також, з оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не вказав свідків правопорушення і не відібрав у них показів, в підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення та не зазначив про обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Позивач, також, просив визнати дії поліцейського незаконними щодо складання постанови про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення, однак дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення, визначених ч. 1 ст. 132-1 належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу 2 ст. 258 КУпАП та п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП також передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Таким чином, співробітник патрульної поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог в розмірі 210,20 грн.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч.1 ст.132-1, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПКК: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського ВГППСУ ВП старшого сержанта Управління патрульної поліції в Київській області Олійника Івана Володимировича (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №125270 від 21.11.2020 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 210,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 25.01.2021 року.
СуддяО. В. Бондаренко