Справа № 357/11227/20
1-кс/357/48/21
20 січня 2021 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України,
ОСОБА_3 звернувся скаргою з доповненнями на постанову слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України.
В обґрунтування скарги зазначив, що у провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувало кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110000000011 від 16.01.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України.
10.08.2017 року слідчим СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 закрито кримінальне провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 3 ст. 187 України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Звертає увагу на порушення слідчим норм КПК України, неповноту та однобічність досудового розслідування, що призвели до прийняття незаконного процесуального рішення про закриття кримінального провадження.
Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки фактично, на думку потерпілого, не були призначені та проведені всі необхідні слідчі дії, а саме: в повному обсязі не перевірені доводи потерпілого ОСОБА_3 ; не вилучена з місця злочину і не направлена на експертизу кров ОСОБА_5 , яка потрапила на підлогу із зламаного носу; на встановлено причини виникнення пожежі та конкретні обставини події особливо тяжких кримінальних правопорушень, що мали місце 03.01.2008 року в квартирі АДРЕСА_1 ; не були проведені оперативно-розшукові дії для встановлення осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень; не призначено комісійну комплексну судово медико-ситуалогічну експертизу з метою встановлення причин смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та обставин, при яких настала смерть останніх. Крім цього вказує на незаконну відмову у задоволенні всіх клопотання ОСОБА_3 .
Просить постанову слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року в частині кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 187 України, скасувати, оскільки вважає її незаконною, такою що постановлена з грубим порушенням вимог КПК України.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
В поданій скарзі з доповненнями ОСОБА_3 ставить питання про поновлення строку для подання скарги на постанову про закриття кримінального провадження, як такого, що пропущений з поважних причин. На обґрунтування свого клопотання зазначає, що у порушення вимог КПК України, слідчий не надіслав йому копію оскаржуваної постанови.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Проаналізувавши клопотання та наявні матеріали, вважаю за необхідне поновити ОСОБА_3 строк на подання даної скарги, як такий що пропущений з поважних причин.
Враховуючи викладене, скарга підлягає розгляду по суті.
В судове засідання особа, скаржник ОСОБА_3 не з'являвся, про час, місце, дату розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання, в якому просив розглянути скаргу за його відсутністю, з метою запобігання поширення корона вірусної хвороби COVID-19, а також просив скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.
Слідчий в судове засідання не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення повідомлення про виклик, що узгоджується з положеннями ст. 135 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчим суддею, з урахуванням викладеного, принципу диспозитивності, позиції особи, що звернулась зі скаргою, положень ч. 3 ст. 306 КПК України, визнано можливим розглянути скаргу у відсутність скаржника та слідчого.
Дослідивши матеріали додані до скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року та постанову слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України, дійшов наступного висновку .
У провадженні слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області перебували матеріали кримінального провадженняза № 12014110000000011 від 16.01.2014 року за ознаками злочинів, передбачених п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України.
Крім того, слідчим відділом Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110030002447 від 12.05.2017 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за фактом розбійного нападу 03.01.2008 року на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Постановою прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури 05.07.2017 року матеріали зазначених досудових розслідувань об'єднані в одне кримінальне провадження під № 12014110000000011.
10.08.2017 року постановою слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 кримінальне провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
За змістом ст. 284 КПК України під закриттям кримінального провадження розуміється таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами кримінального провадження, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, згідно п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу. Таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Разом з цим, слідчим при закритті кримінального провадження зазначених вимог закону не дотримано, постанова від 10.08.2017 року не містить всебічного, повного та неупередженого дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, винесена на підставі не повно проведеного досудового розслідування, без всебічного, повного, об'єктивного дослідження даних.
Так, слідчим під час закриття кримінального провадження не надано оцінки даним, викладеним в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не проведені необхідні слідчі дії, що в свою чергу свідчить про неповноту проведеної перевірки.
Зазначене свідчить про не дотриманість слідчим вимог ст. ст. 91-94 КПК України щодо збирання доказів, оцінки вже наявних доказів, не дотриманість вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної оцінки, а тому має місце невідповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України.
Крім того, вказана постанова містить істотні суперечності, оскільки як убачається з її мотивувальної частини, слідчий зазначив, що в кримінальному провадженні № 12014110000000011 від 16.01.2014 року вже існують відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України. Разом із тим, в резолютивній частині постанови, як підставу для закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 3 ст. 187 України, вказав відсутність події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, що є неприпустимим.
Також, виносячи постанову від 10.08.2017 року, слідчий керується, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Однак, вказана норма, передбачає закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року в частині кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 3 ст. 187 України, винесена без з'ясування усіх обставин, які підлягають встановленню, а також містить в собі істотні суперечності щодо підстав для її закриття.
Також, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить відомостей про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу. В ній не викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Зокрема, закриваючи кримінальне провадження у вказаній частині, слідчим не враховано вимоги ст. 284 КПК України, згідно з якими під закриттям кримінального провадження розуміється таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Разом із тим, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, взагалі не наведено обставин, що виключають кримінальне провадження, не зазначено дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Крім того, існування відомостей про інше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, відповідно до вимог КПК України, не може бути підставою для закриття кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 187 України, з підстав відсутності події злочину.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим було порушено принцип законності, передбачений ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення слідчого не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а тому доводи заявника про необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при її винесенні заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, скаргу слід задовольнити та скасувати постанову від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року в частині кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 3 ст. 187 України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Керуючись статтями 93, 94, 117, 303, 305-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку для подання скарги задовольнити.
Поновити строк ОСОБА_3 на подання скарги на постанову від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України.
Скаргу ОСОБА_3 на постанову від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України задовольнити.
Постанову слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про закриття кримінального провадження № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для продовження проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014110000000011 від 16.01.2014 року, частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1