Справа № 2а-1230/10/1770
13 квітня 2010 року 17год. 18хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: Квятковський Я.А.
позивача: представник Дода А.В., Головчицька Т.Г.
відповідача: представник Скіданова О.С., Меркулов О.І. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Рівненська митниця третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування рішень та зобов"язання вчинити певні дії ,суд,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос»звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Рівненської митниці. В ході судового розгляду справи позивач в особі його представників зменшили позовні вимоги та просили лише скасувати рішення Рівненської митниці про визначення митної вартості товару №204000006/2010/000891/1 від 16.02.2010 року, № 201000006/2010/000935/1 від 17.02.2010 року, № 204000006/2010/000981/1 від 19.02.2010 року, № 204000006/2010/000736/2 від 11.02.2010 року, № 204000000/2010/000727/1 від 11.02.2010 року, № 204000006/2010/000743/2 від 11.02.2010 року, № 204000006/2010/000739/1 від 11.02.2010 року, №204000006/2010/000747/1 від 11.02.2010 року, № 204000006/2010/729/2 від 11.02.2010 року, № 204000006/2010/001671/1 від 16.03.2010 року, №204000006/2010/001197/1 від 01.03.2010 року, № 204000000/2010/001403/1 від 05.03.2010 року, №204000000/2010/001406/2 від 09.03.2010 року.
В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві, вказали, що позивачем була доведена та документально підтверджена митна вартість товару, що поставляється згідно зовнішньо-економічного контракту, однак відповідач відмовив у розмитненні товару за ціною договору та прийняв рішення про визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних товарів. Позивач вважає, що у Рівненської митниці не було підстав застосовувати метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Вказали, що зниження ціни товару (скла) зумовлено сезонними знижками. Зниження ціни відбулося по всіх зовнішньо-економічних контрактах. Пояснили, що надати додаткові документи, які витребовувалися митним органом по деяким ВМД, позивач на час витребування не мав можливості, оскільки вказані документи знаходилися у контрагентів. Просили позов задоволити повністю.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених в запереченнях проти позову. А зокрема пояснили, що за порівнянням заявленого до митного оформлення цінового рівня з наявною у митного органу інформацією про вартісний рівень на такі товари, що міститься у ЄАІС Держмитслужби ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості»митним органом було встановлено, що ідентичний товар ввозився за вищою ціною. Митним органом була поставлена позивачу вимога про надання додаткових документів, однак декларантом вказані документи по деяким ВМД не були надані. А тому митним органом правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості за методом 2. Просили відмовити у задоволенні позову.
На підставі поданої заяви (а.с.207) та згідно статті 60 КАС України у справу вступив прокурор.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив з наступного.
04.01.2008р. позивачем було укладено з ТОВ «Пілкінгтон»(Польща) зовнішньо-економічний контракт № 022280401/2008 на поставку скла листового (а.с.15-21).
14.01.2009р. позивачем було укладено з ТОВ «Гардіан Скло Рязань»(Росія) зовнішньо-економічний контракт № 35/GSR-UA/2009 на поставку скла листового (а.с.35-49).
01.09.2009р. позивачем було укладено з EUROGLAS POLAND Sp. Z OO (Польша) зовнішньо-економічний контракт на поставку скла листового № UA-01/09/2009 (а.с.8-13).
03.06.2008р. позивачем було укладено з GARDIAN FLACHGLAS Gmbh (Германія) зовнішньо-економічний контракт на поставку скла листового № 0306/2008 (а.с.22-26).
01.01.2006р. позивачем було укладено з Glaverbel CZCH (Чехія) зовнішньо-економічний контракт на поставку скла листового № UA/01/06 (а.с.27-34).
Відповідно до вказаних контрактів постачальниками на адресу позивача було поставлено скло листове різної товщини.
Для підтвердження митної вартості Товариством з обмеженою відповідальністю «Гюалос»до вантажно-митних декларації було подано пакет документів: накладні СМR, рахунки -фактури (інвойсу), зовнішньо-економічний контракт і додатки до нього, оригінали сертифікатів походження вантажу (товару); оригінали експортної декларації на товар, пакувальні листи.
Відділ тарифів і митної вартості Рівненської митниці не погодився з вартістю товарів визначеного за ціною договору, про що свідчать картки відмови в прийнятті митної декларації. Митний орган відмовив декларанту позивача у розмитненні зазначеного вище товару за ціною договору вказавши, що позивачем невірно визначено митну вартість, натомість відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною щодо ідентичних товарів, про що було прийнято відповідні митні документи, а саме: рішення про визначення митної вартості товару № 204000006/2010/000891/1 від 16.02.2010р. (а.с.69), № 204000006/2010/000935/1 від 17.02.2010р. (а.с.194), № 204000006/2010/000981/1 від 19.02.2010р. (а.с.62), № 204000006/2010/000736/2 від 11.02.2010р. (а.с.83), № 204000000/2010/000727/1 від 11.02.2010р. (а.с.93), № 204000006/2010/000743/2 від 11.02.2010р. (а.с.114), № 204000006/2010/000739/1 від 11.02.2010р. (а.с.123), № 204000006/2010/000747/1 від 11.02.2010р. (а.с.139), № 204000006/2010/000729/2 від 11.02.2010р. (а.с.144), № 204000006/2010/001671/1 від 16.03.2010р. (а.с.105), № 204000006/2010/001197/1 від 01.03.2010р. (а.с.50, 56), № 204000000/2010/001403/1 від 05.03.2010р. (а.с.173), № 204000000/2010/001406/2 від 09.03.2010р.(а.с.158).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідача підставою для визначення митної вартості товарів за ціною щодо ідентичних товарів стала наявна у митниці інформація про вартісний рівень цін на такі товари, що міститься у ЄАІС Держмитслужби ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості», відповідно до якої відповідач встановив що ідентичний товар ввозився за більшою ціною та не надання позивачем додаткового документу -калькуляції собівартості поставляємого товару відповідно до ВМД № 204030000/2010/000289 (скло листкове в асортименті (Clima Guard N та Sun Guard S Silver 20), походженням з Росії).
Інших підстав для не застосування першого методу визначення митної вартості, передбачених ст. 267 МК України, відповідач суду не надав.
1. Стосовно ж подання позивачем додаткових документів митному органу для підтвердження обставин правомірності визначення митної вартості за першим методом -ціною договору, то пунктами 7, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі-Порядку) визначено перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, які зобов'язаний подати декларант. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть подаватися додаткові документи
Декларанту під розпис було запропоновано подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, заявлену у вантажно-митній декларації в тому числі і калькуляції собівартості одиниці продукції.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено представниками сторін обставини, що позивачем не було представлено митному органу додаткові документи лише для підтвердження митної вартості товару за ВМД № 204030000/2010/000289 - скло листкове в асортименті (Clima Guard N та Sun Guard S Silver 20), походженням з Росії. Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що затребувана калькуляція собівартості поставляємого товару за названою ВМД не була надана, оскільки на час витребування позивач не володів названим документом, оскільки калькуляція собівартості складається контрагентом, а не позивачем і на момент витребування позивач нею не володів. Однак, в ході судового розгляду справи позивач на підтвердження обставин щодо правомірності визначення ним митної вартості за ціною договору подав копію затребуваної калькуляція собівартості поставляємого позивачу товару за названою ВМД. Розбіжностей щодо порядку визначення митної вартості товару за ціною договору (за названою ВМД) та калькуляцією собівартості постачальника в ході судового розгляду справи не встановлено.
В інших випадках позивачем було подано всі додаткові документи, які вимагалися відповідачем та були зазначені у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості. Подані декларантом документи для підтвердження цін на поставлений товар не викликали сумніву у їх достовірності, оскільки відповідачем не було надано ніяких заперечень та не подано доказів недостовірності цих відомостей.
Крім того, відповідно до пояснень сторін, підтверджених копіями експортних декларацій постачальників до всіх ВМД (що є предметом розгляду у даній справі), розбіжностей між задекларованою вартістю товару (під час експорту з країни походження) постачальниками -нерезидентами та задекларованою позивачем митною вартістю (під час імпорту на митну територію України) не встановлено. А відтак, вартість товару за ціною договору, підтверджена не лише обов'язковим переліком документів, що витребовувався відповідачем, а також експортними деклараціями , що подавались самими постачальниками під час експортного оформлення в країнах їх походження.
2. Що ж до визначення вартості товару за другим методом -ціною щодо ідентичних товарів, то частина 2 ст. 249 МК України передбачає, що за відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості або за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи мають право визначити митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 267 МКУ, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Положеннями ст. 264, ч. 10 ст. 267 Митного кодексу України, передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем для підтвердження митної вартості товару надавалися відповідачу усі необхідні документи (передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766), за допомогою яких можливо визначити митну вартість товару за першим методом -ціною договору (в тому рахунку відомості щодо понесених транспортних витрат по доставці товару та їх калькуляції).
Відповідач не навів суду обставин та не підтвердив доказами, що надані позивачем відомості щодо митної вартості товару визначеної за ціною договору є не об'єктивними, не піддаються обчисленню або не підтверджені документально. Також позивач не навів інших переконливих обставин щодо наявності підстав, обумовлених ст. 267 Митного кодексу України, за яких митна вартість товару не може бути визначена по першому методу- за ціною договору.
Враховуючи, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом, по даному виду товару (скло) державне регулювання цін не здійснюється, то відсутні будь які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.
Стосовно ж визначення митної вартості товарів за другим методом, то відповідно до ст. 268 МК України митна вартість товару за другим методом -вартості товару за ідентичними товарами, визначається у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 268 МК України, ціна щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Отже, для визначення митної вартості за ціною на ідентичні товари повинні бути враховані такі комерційні умови поставок, як: виробник, країна походження, умови поставки, частота та періодичність поставок, наявність тривалих договірних відносин, обсяг поставок, терміни поставок, умови оплати, наявність сезонних знижок, якісні показники поставляємого товару (сорт, категорія) та інші, що впливають на визначення ціни товару.
В супереч обумовленому, при дослідженні відповідачем ціни на ідентичні товари виходячи з наявної у митниці інформація про вартісний рівень цін на такі товари, що міститься у ЄАІС Держмитслужби ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості»відповідачем не досліджувались всі вище наведені співставні умови поставок. Відповідач визначав рівень цін на ідентичні товари лише виходячи із таких критеріїв, як виробник, країна походження, співставне найменування товару та наявність поставки наближеної до дати подання позивачем ВМД. При цьому, відповідач не досліджував таких не менш головних критеріїв (комерційних умов), які впливають на визначення ціни товару, як: умови поставки, частота та періодичність поставок, наявність тривалих договірних відносин, обсяг поставок, терміни поставок з врахуванням часу подання замовлення, умови оплати, наявність сезонних знижок.
А відтак, визначення митної вартості товару лише на підставі показників рівня цін на ідентичні товари лише виходячи із таких показників, як виробник, країна походження, співвставне найменування товару та наявність поставки наближеної до дати подання позивачем ВМД є не припустимим, оскільки відповідач не дослідив інших комерційних умов поставок, що обумовлені вище.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позов слід задоволити, спірні рішення відповідача про визначення митної вартості товарів скасувати.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
< Текст > Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення про визначення митної вартості товару №204000006/2010/000891/1 від 16.02.2010р., № 204000006/2010/000935/1 від 17.02.2010р., № 204000006/2010/000981/1 від 19.02.2010р., № 204000006/2010/000736/2 від 11.02.2010р., № 204000000/2010/000727/1 від 11.02.2010р., № 204000006/2010/000743/2 від 11.02.2010р., № 204000006/2010/000739/1 від 11.02.2010р., № 204000006/2010/000747/1 від 11.02.2010р., № 204000006/2010/729/2 від 11.02.2010р., № 204000006/2010/001671/1 від 16.03.2010р., № 204000006/2010/001197/1 від 01.03.2010р., № 204000000/2010/001403/1 від 05.03.2010р., № 204000000/2010/001406/2 від 09.03.2010р.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Шевчук С.М.
Повний текст постанови складено та підписано 14.01.2010року