Справа № 344/16327/20
Провадження № 3/344/734/21
25 січня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Деркач Н.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, жителя АДРЕСА_1 , за ст.130 ч.1 КУпАП, -
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 101544 від 16.11.2020 року слідує, що 16 листопада 2020 року о 00.41 годині в м. Івано-Франківську, по вул. Північний бульвар, 2А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився хоча в належний спосіб повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість дізнатись про визначений час розгляду. Крім того, суд звертає увагу на те що ОСОБА_1 було відомо про те, що на розгляді суду перебуває справа про адміністративне правопорушення, оскільки останній відповідно до заяви від 07.12.2020 року, ознайомився з матеріалами справи, був присутнім в судовому засіданні 17.12.2020 року, а також подавав клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 23.12.2020 року. При цьому як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, відтак така поведінка ОСОБА_1 свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків, а зрив судового засідання лише сприяє тяганині у справі. За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, вважаю, що справу можна розглянути за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, доведена протоколом про адмінправопорушення від серії ДПР18 № 101544 від 16.11.2020 року та іншими матеріалами адміністративної справи в їх сукупності.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, містить відомості щодо свідків, а також відомості щодо відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень та від отримання копії протоколу.
В протоколі, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.1 ст.130 КУпАП, за якою складено протокол.
Відповідно до протоколу, при складенні протоколу ОСОБА_1 роз'яснювалися його права і обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Як слідує з протоколу, та оглянутих відеозаписів, правопорушник з наявними ознаками алкогольного сп'яніння відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.
Згідно ст.130 ч.1 КУпАП, відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння в такому випадку є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.11.2020 року, ОСОБА_1 в їхній присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сп'яніння у встановленому законом порядку.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки автомобіля та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичному диску з надписом «Перчик» встановив, що працівники поліції в ході спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», запропонували водію проходження огляду щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно ч.3 ст.266 цього Кодексу, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Тобто, зі змісту протоколу слідує, що працівниками поліції були виконані зазначені вимоги закону.
Враховую, що доказове значення має не саме визнання або заперечення ОСОБА_1 своєї вини, а та конкретна інформація про обставини, що мають значення для справи, тобто фактичні дані щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З врахуванням особи винного, фактичних обставин, характер вчиненого правопорушення, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33-35, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.251, 280, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, жителя АДРЕСА_1 , на користь держави - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.І. Деркач