Справа № 288/1059/20
Провадження № 2/288/32/21
21 січня 2021 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, в обґрунтування якої вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_3 .
Не будучи спадкоємцем першої черги позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини, так як знав, що є спадкоємці першої черги, зокрема її дочка ОСОБА_2 .
В березні 2020 року за місцем проживання позивачу надійшов лист від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орловської Олени Едмундівни, яким повідомлено, що 18.09.2019 року заведено спадкову справу після померлої сестри ОСОБА_3 , яка залишила на його ім'я заповіт, на земельну ділянку площею 4.9972 га (державний акт серії ЯА №354957), що знаходиться в селі Липки Попільнянського району Житомирської області, та на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , складений 04 жовтня 2006 року.
Також роз'яснено, що позивач пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини та роз'яснено право на звернення до суду з позовом про поновлення пропущеного строку на прийняття спадщини.
Так як сестра майже до смерті фактично проживала весь час в с. Липки, зокрема і на час складання заповіту, після отримання листа нотаріуса, позивач вирішив, що заповіт може бути посвідчений саме посадовою особою Липківської сільської ради Попільнянського району, та звернувся до Липківької сільської ради із заявою повідомити його про наявність такого заповіту та видачу його дублікату, на що було видано дублікат, з якого позивач дізнався та переконався про наявність такого заповіту.
В наслідок дії карантину в перші місяці було припинено рух транспорту та обмежено роботу державних та недержавних установ, організацій, підприємств, а також і вплинув на особисте матеріальне становище, в наслідок чого позивач був позбавлений можливості пересуватися та вжити активних заходів для відновлення свого порушеного права, зокрема, звернення до суду з позовом, та використовує дане право саме зараз.
Позивач вважає, що пропустив визначений законодавством строк для подання зави про прийняття спадщини за заповітом після смерті сестри ОСОБА_3 , з поважних причини.
Позивач не був спадкоємцем першої черги та із сестрою разом постійно не проживав, тому для прийняття спадщини повинен був подати заяву нотаріусу протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця.
Однак йому не було відомо про наявність заповіту на його ім'я, він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в зв'язку із наявністю спадкоємця першої черги - дочки. І тільки з листа нотаріуса та після безпосереднього отримання дублікату заповіту, йому стало відомо про його наявність, на його ім'я. Однак на той час вже минув строк для подачі зави про прийняття спадщини.
Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, відмовляється надати позивачу згоду на подачу заяви про прийняття спадщини.
Незнання ним про наявність заповіту, та те, що він не являюся спадкоємцем першої черги, а також відомі йому обставини про наявність спадкоємця першої черги, прийняття спадщини якою, перешкоджають йому приймати спадщину, що визначено ст. 1258 ЦК України, позивач вважає поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини. Крім цього бездіяльність нотаріуса при відкриті спадкової справи сприяло цьому.
Позивач просить, визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнала.
Згідно частини третьої статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 31 липня 2020 року виконавчим комітетом Липківської сільської ради Попільнянського району Житомирській області, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 5.
Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 61231388 виданого 07 серпня 2020 року, заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , № 64764040.
Судом досліджені матеріали спадкової справи № 8/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведеної на підставі заяви ОСОБА_2 .
З матеріалів якої вбачається, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю виданого громадянину України серія ЯА № 354957, виданого 30 травня 2005 року, головою Попільнянської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2004 № 380, значиться власником земельної ділянки, загальною площею 4,9972 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Липківської сільської ради, Попільнянського району Житомирської області.
Відповідно до дублікату заповіту посвідченого 04 жовтня 2006 року, ОСОБА_4 , секретарем Липківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 , заповіла ОСОБА_1 належну їй земельну частку (пай) в розмірі 4,9972 га, що знаходиться в с. Липки, Попільнянського району Житомирської області, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на землю Серія ЯА № 354957 та належну їй 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
У Спадковому реєстрі зареєстровано вищевказаний заповіт, стан чинний, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18 вересня 2019 року.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року, припинено право спільної часткової власності на житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , шляхом виділу в натурі належних ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частки у вказаному домоволодінні. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 38/100 часток житлового будинку з господарчими спорудами, а саме: приміщення 1-4, 1-5, І площею 15,0 кв.м, 8,6 кв.м і 15.6 кв.м, крім того, 1/3 сарая Б, 1/3 погреба В, в житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1 .
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 02 березня 2020 року № 9-02-14, ОСОБА_1 повідомлено, що 18 вересня 2019 року нею заведено спадкову справу після померлої ОСОБА_3 , яка залишила на заповіт, на земельну ділянку площею 4.9972 га (державний акт серії ЯА №354957), що знаходиться в селі Липки Попільнянського району Житомирської області, та на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , складений 04 жовтня 2006 року.
Судом досліджено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачем в зв'язку з тим, що він на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту складеного на його користь дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, такі обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при подачі заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої під час розгляду цивільної справи № 565/1145/17, Верховний Суд прийнявши 26 червня 2019 року постанову, зазначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Спадкоємці, які протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не подали заяву про прийняття спадщини, вважаються такими що не прийняли її.
Згідно з правилами статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Згідно частини п'ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Статтею 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо).
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки з нею він не проживав, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
За змістом статей 12, 81, 89, 263 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За вищенаведених обставин, є достатні підстави для задоволення позовних вимог та надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляв, тому керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; ст. ст. 1223, 1265, 1268-1270, 1272 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 189-200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у три місяці, з дня набрання рішення суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко