2010 року травня місяця 11 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Євпаторійська міська рада, виконком Євпаторійської міської ради, Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії”, Комунальне підприємство „Житловик-2”, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зносу самочинного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2010 року,
ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-ті особи: Євпаторійська міська рада, виконком Євпаторійської міської ради, КРП „БРТІ м. Євпаторії”, КП „Житловик-2”, інспекція ДАБК АРК, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зносу самочинного будівництва.
Позов мотивувала тим, що їй та ОСОБА_28 на підставі свідоцтва про право власності від 02.06.1995 року належить в рівних частках квартира №39 по вул. Революції, б. 34/1/1 у м. Євпаторія. Відповідачі, на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.1997 року є власниками квартири №38 за зазначеною адресою. У 2004 році ОСОБА_6, без відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, а також затвердженого проекту, була самочинно на сараях літ „К” і „З” побудована споруда розміром 7,8 м на 3,8 м, висотою 3,55 м., що підтверджується актом обстеження від 17.11.2004 року №67. При реконструкції сараїв літер „К” і „З” відповідачка зачепила частину сараю літ „К” розміром 5,50м на 3,05м, яка належить позивачці на праві приватної власності, у зв'язку з чим, технічний стан її частини сараю значно погіршився: зіпсувався дах, при поганій погоді осадки потрапляють всередину сараю. Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 03.12.2004 року за позовом ОСОБА_5 ОСОБА_6 було зобов'язано знести за свій рахунок самочинну споруду - частку сараю літ „К” та привести її у первісний стан. Втім під час виконання рішення було встановлено, що знести другій поверх над сараєм літ «К» неможливо без знесення другого поверху над сараєм літ «З», який збудований суцільно з надбудовою літ «К» на одному бетонному перекритті. За таких обставин, посилаючись на ст.376 ЦК України, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні належній позивачці частині сараю літер „К”, розміром 5,50 м на 3,05 м шляхом зносу самочинного будівництва над сараями літер „К” і „З” за свій рахунок
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 19 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_5 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на неналежну оцінку здобутих по справі доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не врахував висновку експерта, який зазначив, що знесення самочинних споруд можливе лише разом. Крім того, суд не звернув уваги на ч. 3 ст. 61 ЦПК України, згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У даному випадку факт самочинного будівництва відповідачкою ОСОБА_6 та порушення прав позивачки встановлено рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 02.12.2004 року, яке набрало чинності.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб, який обрала позивачка для захисту своїх прав, є неадекватним обсягу та характеру спричиненої шкоди. Колегія погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що сторони є співвласниками будинку мають у користуванні надвірні споруди, в тому числі сарай літ. «К», який складається з двох окремих приміщень, що належать сторонам.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
Виходячи з аналізу цих норм, особа, яка не має права власності або користування земельною ділянкою, вправі вимагати усунення перешкод від самочинного забудовника тільки у розумінні ст.391 ЦК України, тобто не з формальних підстав самочинного будівництва, а у межах порушення його законних прав та інтересів як власника майна. При цьому за змістом ст. ст.3,15,16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав постраждала особа обирає на свій розсуд, але він має бути законним, адекватним, розумним та справедливим.
Зі справи вбачається, що земельна ділянка, на якої розташовані сараї є власністю територіальної громади, не відводилася сторонам у якості прибудинкової території або з інших підстав.
Здійснюючи самочинну реконструкцію своїх сараїв, відповідачка збільшила будівлю у висоту на 1м та площу забудови на 2,4 кв.м. За висновком СЕС зведена споруда не впливає на санітарно-гігієнічні показники прилежних споруд. Власник землі в особі місцевої ради не вимагає знесення будівлі. ОСОБА_6 звернулася за дозволом на реконструкцією та з приводу прийняття споруди в експлуатацію, вирішення питання відкладено до розв'язання даного спору в суді.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 02.12.2004 року, яке набрало чинності, встановлено, що в наслідок самочинної реконструкції спричинено пошкоджень частки сараю літ «К», що належить позивачці.
За висновком експертизи від 30.10.2009р. конкретну причину пошкоджень встановити неможливо. Експертом не підтверджені доводи апелянта, що самочинна споруда спирається на стіну сараю позивачки та створює неприпустиме навантаження і загрозу руйнування літ «К». Втім всі пошкодження, за даними експертизи, можуть бути усунути, для чого необхідно провести штукатурні та інші ремонтні роботи, облаштувати оцинкований фартух на місці примикання стіни реконструйованої споруди з дахом сараю позивачки.
ОСОБА_5 вважає, що її права мають бути поновлені виключно шляхом приведення сараю літ «К» до первісного до реконструкції стану. Проте рішення суду від 02.12.2004 року, яким зазначені вимоги були задоволені, виявилося таким, що неможливо виконати, що підтверджено актом за участю інспекції ГАСК та житлових органів та висновком експертизи на замовлення ВДВС Євпаторійського МУЮ від серпня 2007р.
З матеріалів справи вбачається, що сарай літ «З» не впливає на сарай ОСОБА_5, вона вимагає повернення його до первісного стану з метою виконання судового рішення.
Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту прав виявився неефективним, але позивачка не позбавлена можливості обрати інший, наприклад запропонований експертом шляхом ремонту сараю або відшкодуванню шкоди.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку, що знесення самочинно реконструйованого сараю літ «З» є неадекватним, не відшкодує спричиненої шкоди, а лише збільшить розмір руйнувань. Виходячи з цього, суд законно і обґрунтовано відмовив у позові, роз'яснивши позивачці право захистити свої інтереси іншим найбільш розумним способом. Такі висновки не суперечать вимогам ст.61 ЦПК України та не свідчать про переоцінку обставин, встановлених рішенням суду. Підстав для скасування рішення немає.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 314, 315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 19 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: