2010 року квітня місяця „26” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Ісаєва Г.А.
Філатової Є.В.
Підлісної І.А.
При секретарі Фабінській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Добровської сільської ради, 3-ої особи СТ «САД» про встановлення факту переходу права власності на земельну ділянку та визнання права власності на неї, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Добровської сільської ради, 3-ої особи СТ «САД» про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,05 га в садовому товаристві «САД» після померлої матері ОСОБА_6
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням виконкому Добровської сільської ради №69/814 від 19.12.1997р. його матері - ОСОБА_6 в приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,05 га для ведення садівництва у садовому товаристві «САД». Позивач фактично вступив в права спадкоємця, оскільки на момент смерті матері проживав разом з нею в одному будинку. Він звернувся до нотаріуса, але тої не видав йому свідоцтва, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. ОСОБА_5 після смерті своєї матері весь цей час користувався та розпоряджався спірною земельною ділянкою, ні голова садового товариства, ні інші його члени проти цього не заперечували. Але, стати членом СТ «САД», як спадкоємець померлого члена товариства він має право тільки після надання документів, підтверджуючих його право власності на спірну земельну ділянку.
Відповідач - Добровська сільська рада у своєї заяві просила розглянути справу за їх відсутністю та ухвалити рішення на розсуд суду.
3-я особа - СТ «САД» проти позову не заперечувала.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року провадження у даній справі закрито за відсутністю спору.
Не погодившись з висновком суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір між сторонами відсутній та безпідставно відмовив у встановлені факту прийняття спадщини, незважаючи на наявність достатній їх доказів. Також, судом не було досліджено та прийнято до уваги обставини справи, підтверджуючи факт звернення позивача до відповідних органів для оформлення права власності на спірну земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спір, якій підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відсутній. Колегія погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Проте за правилами ст. 4 Кодексу вона може зробити це лише у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 Кодексу також встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, коли їх розгляд не провадиться за правилами іншого судочинства.
Із зазначених норм закону випливає, що звернутися до суду в порядку цивільного судочинства особа має право, якщо між сторонами виник спір, який віднесено до компетенції цього суду.
З матеріалів справи та пояснень позивача у засіданні апеляційного суду вбачається, що позивач вчасно звернувся до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, що на підставі ст. 549 ЦК України 1963р., яка діяла на час смерті його матері 1998р., свідчить про прийняття спадщини і не потребує додаткового встановлення такого факту.
Позивач не надав суду доказів, з яких підстав йому відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину. Втім рішенням виконкому Добровської сільради від 19.12.1997р за № 69 в/814 ОСОБА_6 передано у власність спірну земельну ділянку, а за довідкою Добровського сільвиконкому від 01.06.2009р. її право зареєстроване у кадастровій книжці. З письмових пояснень сільради в суді першої інстанції також випливає, що вона не оспорює прав позивача. Таку ж позицію зайняла третя особа - садове товариство «САД»
ОСОБА_5 не надав даних про відмову сільради видати на підставі свого рішення та призведеної реєстрації правовстановлюючого документу у підтвердження права власності за померлою. З наданих позивачем матеріалів не вбачається, які підстави перешкоджають йому в оформленні спадкових прав.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що спір між сторонами, якій підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства між вказаними у позовній заяві сторонами, відсутній.
Керуючись ст.ст.303,304, 308, 315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: