2010 року квітня місяця „27” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
Чистякової Т.І.
При секретарі Приходько Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» (ВАТ «Банк Фінанси та кредит) в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, приватного підприємства «Істок - Крим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Еліт-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічними позовами ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» про зобов'язання вчинити певні дії, товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Еліт-Буд» до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит», ОСОБА_6 про розірвання договору поруки, приватного підприємства «Істок - Крим» до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит», ОСОБА_6 про розірвання договору поруки, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, приватного підприємства «Істок - Крим», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2009 року,
АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ПП «Істок - Крим», ТОВ «Крим-Еліт-Буд», ТОВ «НТС» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2006 року між позивачем (ВАТ Банк « Фінанси та кредит») та ОСОБА_6 укладено договір про відновлювальну кредитну лінію. ОСОБА_6 зобов'язання за договором виконував неналежно, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 09.06.2009 року у нього склалася заборгованість у загальному розмірі 5883884,67 грн., яка складається з суми неповерненого кредиту 5297546,20грн., заборгованості по відсотках 275 762,67грн., комісії 9240грн. та пені 301 335,80. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ПП «Істок - Крим» було укладено договір іпотеки. За цим договором іпотекодавець зобов'язався застрахувати предмет іпотеки на користь банку як іпотекодержателя на весь час дії кредитного договору. На виконання цього зобов'язання приватним підприємством «Істок - Крим» та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега»» укладено договір добровільного страхування майна, строк дії якого - з 19.04.2008 по 18.04.2009 року. Після закінчення дії Договору страхування ПП «Істок-Крим» не застрахувало заставлене майно на наступний термін тобто з 19.04.2009р, чим порушило умови Іпотечного договору. Наслідком порушення цього договору є штраф у розмірі 25% від загальної суми заборгованості перед іпотекодержателем, при цьому останній має право вимагати від іпотекодавця дострокового повного погашення заборгованості за кредитним договором. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами укладені договори поруки за №№ 1, 2, 3 від 14.12.2006 року, згідно з якими ПП «Істок - Крим», ТОВ «Крим-Еліт-Буд», ТОВ «НТС» зобов'язались відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 зобов'язань по кредитному договором, а у випадку невиконання - відповідати перед кредитором як солідарні боржники.
За таких обставин позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 5883884,67 гривень; стягнути з ПП Істок- Крим» штраф за іпотечним договором у розмірі 1470971,17 гривень; порівну судові витрати.
На виконання Закону України від 29.04.2009 року «Про акціонерні товариства» змінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» на Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит» (скорочено АТ «Банк Фінанси та кредит»).
ОСОБА_6 позов не визнав, звернувся з зустрічним позовом до АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та кредит» просив зобов'язати банк реструктуризовати кредитні зобов'язання за договором від 14.12.2006 року шляхом надання боржнику відстрочки по сплаті відсотків до 01.01.2011 року та провести списання нарахованих фінансових санкцій та пені. Зазначив, що неодноразово звертався до відповідача за зустрічним позовом про відстрочку та реструктуризацію кредитних зобов'язань у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, проте у цьому йому було відмовлено. Вважає таку відмову банку такою, що не відповідає приписам Постанови Національного банку України від 03.06.2009 року за № 328 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», та Постанови від 06.08.2009 року за № 461 щодо реструктуризації боргу.
Представник ПП «Істок - Крим», позов не визнав, звернувся з зустрічним позовом до АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та кредит», ОСОБА_6 про розірвання договору поруки, мотивуючи позов тим, що він є поручителем за кредитним договором від 14.12.2006 року між АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_6 Договором про внесення змін № 1 01.09.2008 року до договору про відновлювальну кредитну лінію змінено графік погашення кредиту і змінено відсоткову ставку до 19% річних без погодження з ПП «Істок - Крим».
Представник ТОВ «Крим - Еліт - Буд» звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та кредит», ОСОБА_6 про розірвання договору поруки, мотивуючи позов тим, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 14.12.2006 року між АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління АТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_6 було укладено договір про договір поруки за № 2 від 14.12.2006 року. 1 вересня 2008р. між ОСОБА_6 та банком було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору про відновлювальну кредитну лінію. Зазначеним договором було змінено графік погашення кредиту та підвищено процентну ставку до 19 % річних. Таким чином порука ПП «Крим-Еліт-Буд» припинена з дати укладення Договору про внесення змін №1 до Договору про відновлювальну кредитну лінію, а саме з 1 вересня 2008 року. За таких обставин ТОВ «Крим-Еліт-Буд» просило розірвати договір поруки № 2 від 14.12.2006 року, укладений між АТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та кредит» та ТОВ «Крим- Еліт- Буд», ОСОБА_6, з 01.09.2008 року.
Представник ТОВ «НТС» позов не визнав з підстав, зазначених іншими відповідачами, зустрічних вимог не заявляв.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 2 грудня 2009 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, приватного підприємства «Істок - Крим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Еліт-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» заборгованість у розмірі 5883884 грн. 67 коп. (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 67 коп.).
Стягнуто з ПП «Істок-Крим» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» штраф за іпотечним договором у розмірі 1470971 грн. 17 коп. (один мільйон чотириста сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 17 коп.).
Стягнуто порівну з ОСОБА_6, ПП «Істок-Крим», ТОВ «Крим-Еліт-Буд», ТОВ «НТС» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» судові витрати: судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 250 грн.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_6, ТОВ «Крим-Еліт-Буд», ПП «Істок-Крим» відмовлено.
В апеляційному порядку рішення суду оскаржили ОСОБА_6, ПП «Істок-Крим» та ТОВ «НТС».
ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд не прийняв до уваги Постанову НБУ №461 від 06.08.09р., відповідно до якої банк повинен разом з позичальником розробити прийняту як для позичальника, так і для банка програму погашення кредиту, зокрема це може бути реструктуризація кредиту позичальника, та помилково посилався на те, що дана Постанова не може бути застосована тому що не пройшла процедури державної реєстрації. Оскільки зазначена Постанова ………, була опублікована в Урядовому кур'єрі від 18.08.09р. за №149, що відповідно до п. 3.5 Інструкції «про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України» затвердженого постановою правління Національного банку України від 20.12.1995р. №313 «нормативні акти (положення, інструкції, правила) затверджуються постановою Правління НБУ і набувають чинності з моменту опублікування, якщо інший порядок не передбачений постановою Правління НБУ» - підтверджує набрання нею законної сили. Також апелянт посилається на те, що у момент укладення кредитної угоди сторони виходили із стабільних економічних тенденцій у економіці України та мирової економіки в цілому. Зміна обставин обумовлена причиною, яку зацікавлена сторона не могла передбачити чи змінити після її виникнення, таким чином має місце відсутність вини з боку позичальника, що вказує на неправомірність вимоги Банку щодо повного погашення кредитної заборгованості. Даний висновок підтверджується інформаційним листом ВГСУ від 07.04.08р. № 01-8/211, який також суд не прийняв до уваги. Крім того, укладаючи договір про відкриття кредитної лінії сторонами, відповідно до п. 3.2 Договору було встановлено строк повного повернення кредитних коштів до 13 грудня 2021 року. Таким чином, відповідач, виконуючи зобов'язання за договором розраховував в свою чергу на виконання зобов'язань з боку кредитора.
ПП «Іток-Крим» в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що суд першої інстанції не застосував положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, в наслідок чого неправильно обчислив розмір пені. Вважає, що положення цього закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки ПП «Істок-Крим» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, суд не врахував, що строк договору закінчується лише 13.12.2021р., вимагаючи повернення всій суми кредиту, банк порушує ці умови.
ТОВ «НТС» в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині задоволення позову щодо ТОВ «НТС» скасувати, в цій частині в позові відмовити. При цьому посилається на те, що не давав згоди на зміну умов договору в частині підвищення % ставки за користування кредитом, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України дає підстави для розірвання договору.
Апеляційна скарга ТОВ «Крим-Еліт-Буд» ухвалою Апеляційного суду від 16.02.2010р. визнана неподаною та повернена заявнику.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що всі зазначені апеляційні скарги, що є предметом апеляційного розгляду, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом правильно встановлено, що між сторонами виникли правовідносин, що випливають з кредитного договору. Сторонами визнано, що відповідач ОСОБА_6 у порушення умов договору не вносить щомісячні платежі. Суму заборгованості з відсотків комісії та тіла кредиту сторони не оспорюють.
Задовольняючи позов банку в частині дострокового повернення всій суми кредиту, суд обґрунтовано виходив з положень ст.1050 ЦК України, яка надає право кредитору вимагати дострокового повернення залишку суми кредиту та процентів у разі прострочення чергової частині виплати боржником. Таки ж наслідки невиконання зобов'язання передбачені п.3.5 кредитного договору.
Виходячи з цього, вимога про дострокове повернення кредиту не є зміною умов договору, тому не надає права поручителям ставити питання про розірвання договору або заперечувати проти солідарної відповідальності з боржником. За таких обставин доводи апелянтів про те, що вони розраховували на поступове повернення кредиту до 2021р. не мають правового значення, як такі, що не ґрунтуються на законі.
За правилами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
Відповідно до ст.549-551 ЦК України за порушення грошового зобов'язання законом передбачені санкції у вигляді стягнення неустойки (штрафу, пені), у розмірі передбаченої договором або актом цивільного законодавства. Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений або зменшений у договорі. На підставі ч.3 ст.551 ЦК України цей розмір може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з доводів апеляційних скарг поручителів та пояснень їх представника вбачається, що ними оспорюєтьяся лише розмір неустойки з тих підстав, що суд розрахував її на підставі п.6.1 кредитного договору та п.9 договору іпотеки без урахування положень Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Ст.4 зазначеного Закону визначено, що максимальний розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку Нацбанку України, що діяла на період в якому розраховувалася пеня.
Колегія не може погодитися з апелянтами, оскільки цей закон регулює правовідносини, що виникають між суб'єктами господарювання: юридичними особами або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, тому не поширюється на спірні правовідносини.
Колегія не може взяти до уваги посилання на те, що договори поруки укладені між двома юридичними особами. Зі змісту та умов кредитного договору вбачається, що він наданий фізичній особі на побутові потреби.
Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України порука є видом забезпечення основного зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором солідарно та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У даному випадку договори поруки з відповідачами - юридичними особами не містять умов обмеження відповідальності за невиконання боржником умов кредитного договору, тому доводи апеляційних скарг у цій частині є хибними, колегія не може прийняти розрахунки неустойки, яка обчислена, виходячи з подвійної облікової ставки Нацбанку.
Крім того, Закон «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір неустойки лише у вигляді пені та не регулює обчислення суми штрафу, тому він не може бути підставою для зменшення суми штрафу, стягнутої за невиконання п.8.1.6 іпотечного договору про страхування предмету іпотеки.
З інших підстав зменшити розмір неустойки або штрафу апелянти не просили. Положень договорів, якими передбачений розмір штрафних санкцій також не оспорювали.
За таких обставин колегія погоджується з розрахунком пені та штрафу, зробленим на договірних положеннях, які узгоджені сторонами. Зазначені розрахунки перевірені у засіданні апеляційного суду та підтверджені наданими банком документами.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. На підставі ст.652 ЦК України договір за згодою сторін також може бути змінений або розірваний у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, тобто за наявності яких сторони не укладали б договору, якщо могли б їх передбачити. У відсутності обоюдної згоди сторін таке питання може вирішити суд.
Зі справи вбачається, що, посилаючись на непередбачені обставини економічної кризи, позивач ОСОБА_6 не заявляв вимог про розірвання договору або про зміну його умов. В апеляційній скарзі ним ставиться питання лише про зобов'язання банку провести реструктуризацію на підставі Постанов НБУ №461 від 06.08.2009р. Апелянт вважає, що суд безпідставно ігнорував, що зазначена постанова, як частина антикризового законодавства, зобов'язує банк запроваджувати до боржників таку міру за їх бажанням.
Колегія не може погодитися з такою позицією, оскільки постанова зазначена НБУ має рекомендований характер, питання про застосування зазначених в неї заходів вирішується, виходячи з економічних інтересів обох сторін та всіх умов у сукупності в кожному конкретному випадку.
Суд першої інстанції правильно посилався на ст.627 ЦК України, яка зазначає свободу договору. Нагодою вирішити питання в суді на підставі ч.2 ст.652 ЦК України боржник не скористався, вимог про зміну або розірвання договору не заявляв, по справі також не встановлено, що він звертався до банку з конкретними пропозиціями щодо змін договору.
За таких обставин підстав для зобов'язання банку запровадити реструктуризацію боргу ОСОБА_6 у суду першої інстанції не було, суд правильно відмовив у цих вимогах. Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовані, правових підстав для скасування рішення суду в цій частині також не наведено.
Інші висновки в рішенні суду не оскаржені.
Подання позовної заяви про визнання недійсним іпотечного договору на що додатково посилався представник відповідачів, також не є підставою для скасування рішення з направленням на новий розгляд. Оскарженим рішенням не вирішувалося питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі розгляду та задоволення такого позову це може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в частині стягнення штрафу.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303,304,308,314,315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_6, приватного підприємства «Істок - Крим», Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» відхилити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: