№2-а-231/10
12.05.2010 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді Заболотної Н.М., при секретарях - Бережній В.О., Борисовій О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, третя особа - Міністерство праці і соціальної політики АР Крим про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя. Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є учасником бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" має право на щорічну до 05 травня допомогу, яка повинна надаватися в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, в порушення положень Конституції України та зазначеного Закону грошова допомога в 2008 році виплачена в розмірі - 310 грн., в 2009 році - 340 грн. У зв'язку з чим просить задовольнити позов та стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу за 2008-2009 роки в розмірі 4230 грн., відмовити відповідачу в подачі апеляційної скарги, допустити постанову до негайного виконання, в майбутньому зобов'язати відповідача нараховувати щорічну грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантіях їх соціального захисту».
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 05.02.2010 року до участі у справі в якості третьої особи з боку відповідача залучено Міністерство праці та соціальної політики АР Крим.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з вищенаведених підстав.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, Дмитрієва О.В., в судовому засіданні пояснила, що виплата щорічної одноразової допомоги учасникам бойових дій забезпечується Міністерством праці та соціальної політики АР Крим відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" у розмірах, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України" та постановами Кабінету Міністрів України "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, соціального захисту" відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України. Також, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" передбачено щорічно до 05 травня сплачувати учасникам бойових дій разову грошову допомогу у кратному відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком. Для забезпечення виплати цієї допомоги в розмірах, передбачених законом, необхідно щорічно передбачати значні кошти, які виділяти у повному обсязі виходячи з наявних фінансових ресурсів, у Держави немає можливості, тому розмір щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до Дня Перемоги і категорії отримувачів допомоги щорічно встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Посилаючись на те, що Управління праці та соціального захисту Центральної районної ради м. Сімферополя діє виключно в межах виділених бюджетних асигнувань, стягнення сум з Управління праці та соціального захисту Центральної районної ради м. Сімферополя потягне порушення законодавства в області бюджетної політики України. Просила застосувати позовну давність та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи - Міністерства праці та соціальної політики в АР Крим в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання до суду не надходило.
Заслухавши позивача, представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.05.1998 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідач виплатив НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу в 2008 році в розмірі - 310 грн., в 2009 році - 340 грн., що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя від 13.01.2010 року № 14.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 року передбачено, що щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частина 1 статті 12 цього Закону викладена у такій редакції: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28 грудня 2007 року № 107-VI зазначені положення Закону втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України має перспективну дію.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів (22.04.2008 року) діяло положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги в порядку, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" відповідали вимогам закону, у зв'язку з чим в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача недоплаченої щорічної допомоги за 2008 рік необхідно відмовити.
Відповідно до частин 1,2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою, статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права, свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
З часу ухвалення 22.05.2008 року Конституційним Судом України рішення частина четверта статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" діє в редакції відповідно до якої щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року №211 "Про розмір грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою встановлено, що у 2009 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 340 грн. за таких підстав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, застосуванню підлягає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з чим, при розрахунку разової грошової допомоги, передбаченої статтею 12 зазначеного Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних демографічних груп населення установлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік з 01.10.2008 встановлений в розмірі 498 гривень.
Таким чином, розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2009 році мав складати:, 498грн. х 5 = 2490грн., недоплачена позивачу допомога складає 2490грн. - 340 грн. = 2150грн.
Суд враховує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Суд, виходячи з положень ч. 2 ст. 11 КАСУ, вважає за необхідне зобов'язати відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу в розмірі 2150 грн., а не стягнути з відповідача конкретну суму.
Вимоги про негайне виконання постанови суду не підлягають задоволенню, оскільки щорічна грошова допомога носить разовий характер.
Згідно з положеннями статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Постанови суду першої інстанції відповідно до положень статті 185 КАС України підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
У зв'язку з чим, у задоволенні вимог позивача щодо заборони відповідачу подавати апеляційну скаргу необхідно також відмовити.
Відповідно до положень статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача в майбутньому виплачувати грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантіях їх соціального захисту» задоволенню не підлягають, оскільки права позивача ще не порушені.
Керуючись Конституцію України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 ст. 8,9,11,18, 71,99,100, 128,160-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, третя особа - Міністерство праці і соціальної політики АР Крим про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги за 2009 рік в розмірі 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Заболотна Н.М.