25 січня 2021 року справа №360/4400/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Сухов М.Є.,
за участю: представника позивача - Григор'єва О.М. за довіреністю №22 від 04.01.2021 року,
представника відповідача - Буніної А.П., діючої згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 360/4400/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування розпорядження,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО», позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просило: визнати неправомірними дії щодо безпідставного стягнення коштів на погашення виконавчого збору у сумі 486234,75 грн.; визнати неправомірними дії щодо розподілу стягнутих з ТОВ «ЛЕО» коштів 08.10.2018 року в сумі 486234,75 грн. при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2009 року у справі № 1/351 в рамках ВП № 31947027 тільки на виконавчий збір без попереднього зарахування коштів на вимоги стягувача - державного підприємства «Енергоринок», як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати розпорядження № 31947027/15 від 10 жовтня 2018 року, яким перераховано 486234,75 грн. виконавчого збору на користь держави.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року позов задоволений:
- визнано протиправними дії відповідача щодо безпідставного стягнення коштів на погашення виконавчого збору у сумі 486234,75 грн.;
- визнано протиправними дії відповідача щодо розподілу стягнутих з ТОВ «ЛЕО» коштів 8 жовтня 2018 року в сумі 486234,75 грн. при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Луганської області від 22 липня 2009 року у справі № 1/351 у рамках виконавчого провадження № 3194702;
- скасовано розпорядження відповідача № 31947027/15 від 10 жовтня 2018 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин. Вважає, що пропущений строк звернення з цим позовом до адміністративного суду не підлягає поновленню, оскільки позивач змінив первісні позовні вимоги, з якими звертався до господарського суду. Крім того, згідно висновків Верховного Суду в постанові від 24.05.2017 року у справі № 6-1763цс16 недодержання правил підсудності, а також з іншим предметом спора та з іншими підставами, не перериває перебіг строку звернення до суду. Суд першої інстанції використав практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 15.02.2018 року у справі № 910/1587/13 та не звернув увагу на зміни в законодавстві, зокрема, в ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Також, суд дійшов хибного висновку, що в матеріалах виконавчого провадження № 31947027/15 відсутні докази в підтвердження перерахування виконавчою службою з депозитного рахунку органу ДВС на користь стягувача відповідної суми на погашення заборгованості. На спростування цього в матеріалах справи є розпорядження головного державного виконавця № 53645922/15 від 18.09.2017 року, яким зокрема, перераховано з рахунку обліку депозитних сум 200868,27 грн. в рахунок погашення простроченого боргу з електроенергії згідно ухвали суду у справі № 1/351, що підтверджується платіжним дорученням № 3956 від 20.09.2017 року. Також, є хибним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного стягнення коштів на погашення виконавчого збору у сумі 486234,75 грн., оскільки стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, що узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19 (а.с. 206-213).
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
30.03.2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви ДП «Енергоринок» від 28.03.2012 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 31947027 з примусового виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2009 року у справі № 1/351 за позовом державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») до ТОВ «ЛЕО» про стягнення грошових коштів затверджено мирову угоду в частині сплати основного боргу на залишок непогашеної заборгованості у розмірі 306714876,21 грн. (а.с. 14-20).
В матеріалах справи наявна копія матеріалів виконавчого провадження (а.с. 136-196).
Остання дія про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № 44736644 відбулось 24.03.2017 року (а.с. 183-184 зв.б.).
Згідно листа ДП «Енергоринок» від 01.10.2018 року № 01/44-12582 станом на 31.08.2018 року залишок заборгованості ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» по виконавчому провадженню № 31947027 складає 116511858,07 грн, з електроенергії заборгованість відсутня (а.с. 187 зв.б.).
В підтвердження вказаної обставини також надано довідку ДП «Енергоринок» про розмір заборгованості ТОВ «ЛЕО» згідно ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2009 року у справі № 1/351 станом на 31.08.2018 року (а.с. 188).
Згідно листа ДП «Енергоринок» від 08.02.2019 року № 01/44-2639 станом на 31.12.2018 року залишок заборгованості ТОВ «ЛЕО» по виконавчому провадженню № 31947027 складає 96910251,24 грн. (а.с.192).
В підтвердження вказаної обставини надано довідку ДП «Енергоринок» про розмір заборгованості ТОВ «ЛЕО» згідно ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2009 у справі № 1/351 станом на 31.12.2018 року (а.с. 192 зв.б.).
Розпорядженням № 31947027/15 від 10.10.2018 року, виданим головним державним виконавцем, грошові кошти в розмірі 486234,75 грн., що надійшли 08.10.2018 року на рахунок з обліку депозитних сум відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 53645922 про стягнення коштів з ТОВ «ЛЕО» на користь ДП «Енергоринок» та держави, керуючись статтями 45, 46, 47 ЗУ «Про виконавче провадження», вирішено перерахувати 486234,75 грн. виконавчого збору на користь держави відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII) та частини шостої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) (а.с. 28).
Згідно платіжного доручення № 8285 від 11.10.2018 року перераховано в рахунок погашення виконавчого збору відповідно до постанови № 31947027 у сумі 486234,75 грн (а.с. 29).
Доказів стягнення виконавчого збору з розрахунку 10 % від сум погашення заборгованості, крім, наданих суду розпоряджень та платіжних доручень на суму 486234,75 грн, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Щодо доводів апелянта про пропущення строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
16.06.2020 року позивачем отримана відповідь виконавчої служби від 05.06.2020 року №5468/12873-33-20/20.1. Тобто, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України згідно Постанови від 20 травня 2020 року № 392.
Згідно пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України від 18.06.2020 року №731-IX набрав чинності 17.07.2020 року, тому строки продовжені відповідно та строк для подання скарги на дії державного виконавця, закінчуються 06.08.2020 року.
06.08.2020 року ТОВ «ЛЕО» подано до Господарського суду Луганської області скаргу на дії державного виконавця щодо не правомірного розподілу грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Луганської області № 1/351 від 13.08.2020 року прийнято до розгляду скаргу ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Однак, ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 1/351 від 27.08.2020 скаргу ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 1/351 від 27.08.2020 TOB «ЛЕО» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Луганської області у справі № 1/351 від 27.08.2020 року до Східного Апеляційного господарського суду.
Позивачем до матеріалів справи надано копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 3/5014/661/2012, яку отримано TOB «ЛЕО» 29.10.2020 (а.с. 30-36).
До Луганського окружного адміністративного суду позивач звернувся 09.11.2020 року, тобто у строк, встановлений статтею 287 КАС України.
Щодо доводів відповідача про зміну позивачем предмету позову.
Враховуючи, що позивач оскаржує дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розподілу стягнутих з ТОВ «ЛЕО» коштів 08.10.2018 року в сумі 486234,75 грн. при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Луганської області від 22.07.2009 року у справі № 1/351 у рамках ВП № 31947027 тільки на виконавчий збір без попереднього зарахування коштів на вимоги стягувача, колегія суддів зазначає, що хоча позивачем позовні вимоги були і змінені під час оформлення позовної заяви, поданої до Луганського окружного адміністративного суду, проте підстави позову залишилися тими самими, що були зазначені під час звернення до Господарського суду Луганської області у справі № 3/5014/661/2012 із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби. У зв'язку з чим вказані доводи позивача є хибними.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606, в редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За змістом ч. 2-3 статті 25 Закону № 606 (в редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та
зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,
передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606 (в редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, вимогами ст. 28 Закону № 606 (в редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження) передбачалося обов'язок державного виконавця прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у семиденний строк з дати прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вивченням копії матеріалів виконавчого провадження, які знаходяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено відсутність постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404, в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем спірного розпорядження) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404).
Згідно п.6, п. 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно частини першої та другої 2 статті 45 Закону № 1404 розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Згідно пункту 13 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2010 року № 512/5 розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону.
Колегія суддів зазначає, що як Законом № 606, чинним да дату відкриття виконавчого провадження, так й Законом № 1404, чинним на дату прийняття спірного розпорядження відповідачем, встановлено обов'язок державного виконавця з прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Оскільки матеріали виконавчого провадження № 31947027 не містять постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного розпорядження № 31947027/15 від 10.10.2018 року про перерозподіл грошових коштів на стягнення виконавчого збору в розмірі 486234,75 грн.
Отже, виконавчою службою при примусовому виконанні ухвали у рамках ВП № 31947027 стягнуто суму виконавчого збору передчасно, тобто до винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, в порушення вимог ст. 28 Закону № 606.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного стягнення коштів на погашення виконавчого збору у сумі 486234,75 грн.; визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу стягнутих з ТОВ «ЛЕО» коштів 8 жовтня 2018 року в сумі 486234,75 грн. при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Луганської області від 22 липня 2009 року у справі № 1/351 у рамках виконавчого провадження № 3194702, скасування розпорядження відповідача № 31947027/15 від 10 жовтня 2018 року.
Отже, суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті позовних вимог, однак внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній в частині.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 250, 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 360/4400/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування розпорядження - змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений та проголошений 25 січня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова