ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
25 січня 2021 року м. Київ№ 640/1011/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловне управління Національної поліції у м. Києві в особі Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, що полягає у невиконанні свого обов'язку про запрошення, на прохання ОСОБА_1 , на засідання органу, що розглядає скаргу, та є порушенням вимог абз. 4 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», та спричиняє порушення прав ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді його скарги, що є порушенням абз. 5 ст. 1819 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві запросити ОСОБА_1 на засідання органу, що розглядає скаргу від 28.11.2019 №13050, відповідно до вимог абз. 4 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в адресованому відповідачеві зверненні від 28.11.2019 заявлено прохання про особисту участь ОСОБА_1 на засіданні органу, який розглядає дану скаргу. Разом з тим, станом на момент звернення з даним позовом до суду такого запрошення позивачем отримано не було, чим порушено його право, гарантоване приписами Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2021 здійснено заміну відповідача - Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві - на належного - Головне управління Національної поліції у м. Києві в особі Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву.
21.01.2021 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про закритті провадження у справі, оскільки органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії, за твердженням представника відповідача, не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданням кримінального судочинства, а тому дана справа підлягає розгляду у порядку кримінального судочинства.
Вирішуючи питання належності даного спору до справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд виходить з наступного.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернуся до начальника СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві зі скаргою від 28.11.2019, яка отримана відповідачем 28.11.2019 за вх. №13050, згідно з відміткою про вручення.
У прохальній частині вказаної скарги зазначено наступне: провести службову перевірку та надати правову оцінку діям слідчої Собко Д.М. у затягуванні досудового розслідування кримінального провадження за № 12018100070002642 від 06.07.2018; провести службову перевірку та притягнути до відповідальності слідчу Собко A.M. за відсутність реагування нею на подане мною клопотання від 20.03.2019 про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, що є порушенням вимог ст. 220 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження за № 12018100070002642 від 06.07.2018; провести службову перевірку та притягнути до відповідальності слідчу Собко A.M. за відсутність реагування нею на подане мною клопотання від 21.05.2019 про залучення доказу до кримінального провадження, що є порушенням вимог ст. 220 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження за №12018100070002642 від 06.07.2018; провести службову перевірку та притягнути до відповідальності слідчу Собко A.M. за порушення нею вимог ст. 221 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження за №12018100070002642 від 06.07.2018 за ненадання мені матеріалів кримінального провадження для ознайомлення; відповідно до вимог абз. ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», невідкладно прийняти заходи до припинення неправомірних дій слідчою Собко A.M. , здійснених в ході досудового розслідування. Крім того, у даній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про запрошення останнього на засідання органу, який буде розглядати скаргу, згідно з абз. 4 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Разом з тим, за твердженням позивача, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду даної справи, станом на момент звернення з даним позовом до суду такого запрошення позивачем отримано не було, чим порушено його право, гарантоване приписами Закону України «Про звернення громадян».
На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, у силу п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У той же час, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Конституційний Суд України в Рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
У Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
При цьому, Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Враховуючи те, що у даній справі спір стосується правомірності дій Головне управління Національної поліції у м. Києві в особі Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві при розгляді скарги позивача на дії працівника Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, який здійснює досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні, в якому позивач є потерпілим, суд дійшов до висновку, що зазначений спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Відтак, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд заявлених ОСОБА_1 вимог, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/13340/15.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі №640/1011/20.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі №640/1011/20.
2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.
3. Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок