ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 січня 2021 року 09:40 № 640/25082/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення
примусового виконання рішень у місті Києві Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м.
Київ, вул. Виборзька, 32)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
від 05 жовтня 2020 року №62143433,-
за участю сторін:
представника позивача - Склярова О.Г.,
представника відповідача - не прибув,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить: скасувати постанову від 05 жовтня 2020 року ВП №62143433, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. з Головного управління ДПС у місті Києві.
Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова прийнята без врахування тих обставин, що у Головного управління ДПС у місті Києві відсутні правові підстави щодо списання податкової заборгованості, яка не була предметом розгляду судового справи та не обліковується в інтегрованих картках. При цьому, як стверджує представник позивача, в Головного управління ДПС у місті Києві відсутня технічна можливість щодо проведення списання податкового боргу, який відсутній в інтегрованих картках АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзиву на адміністративний позов не надав.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №62143433 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/24752/15, виданого 19 лютого 2020 року, щодо зобов'язання Головного управління ДПС у місті Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30 691 379,53 грн. на користь публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», яке відкрито на підставі постанови від 22 травня 2020 року.
Вказаною постановою боржника - Головне управління ДПС у місті Києві зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом №9931/8/26-15-10-07-08 від 21 серпня 2020 року Головне управління ДПС у місті Києві звернулось до Департаменту по роботі з податковим боргом ДПС України щодо надання правової та практичної допомоги щодо виконання судового рішення по справі №826/24752/15 в частині прийняття рішення про списання податкового боргу ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», який на даний час відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу в інтегрованій картці платника не обліковується.
При цьому, листом від 07 вересня 2020 року №20554/9/26-15-10-07-09 Головне управління ДПС у місті Києві повідомило відділ виконавчої служби про те, що за результатами проведеного аналізу встановлено, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу податковий борг, який підлягає списанню та є предметом розгляду судової справи №826/24752/15 становить 7 055 833,80 грн. У зв'язку з наведеним, ГУ ДПС у місті Києві прийнято рішення від 28 серпня 2020 року про списання податкового боргу АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та проведені відповідні зміни в інтегрованій картці платника.
05 жовтня 2020 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №62143433 прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення боржником без поважних причин.
Вказана постанова обґрунтована тим, що рішення суду згідно виконавчого документа боржником у повному обсязі не виконано, оскільки Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято рішення про списання податкового боргу АТ «Державне акціонерне товариства «Чорноморнафтогаз» у розмірі 7 055 833,80 грн., а не у розмірі 30 691 379,53 грн як зазначено у виконавчому документів.
Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку для добровільного виконання рішення перевіряє його виконання та у випадку якщо рішення за яким було відкрито виконавче провадження не було виконано виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що підставою для прийняття рішення про накладення штрафу за невиконання судового рішення є невиконання такого рішення виключно за відсутності поважних причин такого невиконання.
Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у виконавчому документі, виданому 19 лютого 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва №826/24752/15, на позивача як боржника покладено обов'язок прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30 691 379,53 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
В матеріалах справи міститься рішення від 28 серпня 2020 року №83069-10 про списання безнадійного податкового боргу на суму 7 055 833,80 грн., тобто лише частини безнадійного боргу.
При цьому, суд враховує, що Головне управління ДПС у місті Києві листом №9931/8/26-15-10-07-08 від 21 серпня 2020 року звернулось до Департаменту по роботі з податковим боргом ДПС України щодо надання правової та практичної допомоги щодо виконання судового рішення по справі №826/24752/15 в частині прийняття рішення про списання податкового боргу ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», який на даний час відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу в інтегрованій картці платника не обліковується
Матеріали справи доказів надання ДПС України відповіді на вказаний лист позивача не містять.
Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано ні доказів надіслання, ні доказів отримання Державною податковою службою України листа №9931/8/26-15-10-07-08 від 21 серпня 2020 року.
Також позивачем не надано доказів повідомлення державного виконавця про вжиття ним як боржником заходів щодо виконання рішення суду, в т.ч. і про надіслання до ДПС України вищевказаного листа.
Крім того, вимогами статті 31, 33 Закону №1404-VIII передбачено право звернення сторони виконавчого провадження із заявою про роз'яснення відповідного судового рішення та/або із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, однак докази такого звернення до суду матеріали справи також не містять.
Так, частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вказані положення Закону №1404-VIII кореспондують з вимогами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту частини 3 якої підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В той же час, матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем як учасником справи №826/24752/15 та боржником виконавчого провадження №62143433 законодавчо наданого права на звернення до суду із відповідною заявою щодо встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вжиті заходи у вигляді надсилання листа №9931/8/26-15-10-07-08 від 21 серпня 2020 року до Державної податкової служби України, доказів надсилання яких матеріали справи не містять, не призвели до фактичного виконання рішення суду у справі №826/24752/15 та, на думку суду, не є вичерпними та достатніми заходами, які вчинені позивачем як боржником з метою такого виконання.
В частині тверджень представника позивача на те, що Головне управління ДПС у місті Києві звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду щодо надання роз'яснення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №826/24752/15 суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів такого звернення.
Водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №826/24752/15 у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року відмовлено на підставі того, що заявник просив суд апеляційної інстанції, фактично, роз'яснити порядок виконання судового рішення, що регламентовано статтею 372 Кодексу адміністративного судочинства України та не було предметом розгляду судом апеляційної інстанції під час вирішення справи.
При цьому, суд зазначає, що застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З урахуванням того, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин щодо невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, зважаючи, що факт невиконання судового рішення у справі №826/3513/17 не заперечується позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у місті Києві відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук