ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2021 року м. Київ № 640/13091/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання дій протиправними та скасування постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" (далі - позивач) звернулося до Оружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"; визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205644 від 02 червня 2020 року, що прийнята Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки; стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що на час виявлення порушення транспортний засіб було передано для використання у підприємницькій діяльності на підставі договору оренди іншому товариству. Позивач вказує, що відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту застосовується безпосередньо до автомобільних перевізників. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" не є безпосереднім перевізником, то постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем протиправно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" виконувало вантажні перевезення з перевищеною допустимою нормою, було прийнято оскаржувану постанову № 205644 від 02 червня 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року зарито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 05 травня 2020 року складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано перевищення транспортним засобом марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 нормативних вагових параметрів, а саме: 12,1 т на одиночну вісь при максимально допустимому 11 т.
За результатами розгляду акту про правопорушення відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02 червня 2020 року №205644, якою за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, за що передбачена відповідальність абзаце 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на позивач накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 8500 грн.
Незгода позивача із вказаною вище постановою зумовила звернення до суду з даним позовом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі по тексту - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу викладеного вище слідує, що суб'єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільний перевізник.
Згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу, згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Судом встановлено, що автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу, передано останнім в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантрас» на підставі договору оренди від 01 січня 2019 року №2/2019.
Тобто, з викладеного вище вбачається, що позивач не є перевізником у спірних правовідносинах, а є орендодавцем транспортного засобу.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 - водій, який був за кермом автотранспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантрас», що підтверджено корпією наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантрас» від 01 квітня 2013 року №8.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205644 від 02 червня 2020 року до Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" підлягає скасуванню, оскільки назване товариство не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а тому правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу відсутні.
Крім того суд зазначає, що за правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади ж органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 205644 від 02 червня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" (09543, Київська область, Таращанський район, село Ківшовата, вулиця Свободи, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34233121) з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко