ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
21 січня 2021 року м. Київ№ 640/13091/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання дій протиправними та скасування постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" (далі - позивач) звернулося до Оружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл"; визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205644 від 02 червня 2020 року, що прийнята Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки; стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, представник відповідача вказує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року встановлено сторонам п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснень щодо заявленого представником Державної служби України з безпеки на транспорті клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" у письмових поясненнях заперечував проти закриття провадження у справі.
Розглянувши клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, предметом розгляду справи, серед іншого є дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл".
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
За змістом пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку № 879).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 червня 2018 року в справі № 820/1203/17 зазначає, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Як зазначалося, у спірних відносинах відповідач, відповідно до наданих йому повноважень під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників встановив перевищення нормативних показників, про що оформлені довідка та акт, на підставі яких, за встановленою формулою здійснив нарахування плати за проїзд, що оформлене відповідним розрахунком.
З огляду на викладене, вбачається, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, оскільки наслідком оскаржуваних дій є складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та такий розрахунок не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України,.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права вже була висловлена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа №811/1456/17).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням того, що спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" та Державною службою України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, отже суд вбачає наявними підстави для закриття провадження у справі у вказаній частині.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись частиною 3 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
2. Провадження в адміністративній справі №640/13091/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" до Державної служби України з безпеки на транспорті в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041095 від 05 травня 2020 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" закрити.
3. Роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
4. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко