14 квітня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-48429/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Лисенко М.С.,
за участю: представника позивача -ОСОБА_1
представників відповідача -Міняйло Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
16 грудня 2009 року СПДФО ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0003412304/0 від 10 серпня 2009 року та № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що працівниками податкової інспекції була проведена перевірка дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину. За результатами перевірки був складений акт, на підставі якого були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які, як вважає позивач, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки під час перевірки відповідачем були порушенні норми чинного законодавства.
В судове засідання з'явився представник позивача, підтримав вимоги та доводи позовної заяви.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свої рішення вважає законними та обґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем при здійсненні господарської діяльності були порушенні вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Статтями 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 2 статті 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема: здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв по державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Статтями 15 та 16 даного Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2009 року державними податковими ревізорами інспекторами ДПА у Полтавській області згідно з планом перевірок на липень 2009 року та на підставі направлень № 4932, 4933 від 24 липня 2009 року, в присутності особи, що здійснювала розрахунки, продавця ОСОБА_4, проведена перевірка дотримання суб'єктом господарювання ОСОБА_3 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Під час перевірки встановлені наступні правопорушення:
- не забезпечено використання режиму попереднього програмування найменування, ціни та кількості товару, що реалізується -відсутній кількісний облік ТМЦ;
- не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО -сума невідповідності склала 1130, 42 грн.;
- не забезпечено облік товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації на суму 819,20 грн.;
- неповно та несвоєчасно оприбутковано в касах готівкових надходжень, одержаних підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і позареалізаційні операції тощо) -відсутність оприбуткування готівки на підставі фіскального звітного чеку РРО Z-звіту № 1619 від 23 травня 2009 на суму 275,10 грн. в КОРО.
За результатами цієї перевірки був складений акт № 0327/16/01/23-435/НОМЕР_2 від 24 липня 2009 року. На підставі даного акту були прийняті рішення ДПІ у м. Полтаві № 0003402304/0 від 10 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 375,50 грн. за порушення пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року зі змінами та доповненнями та № 0003412304/0 від 10 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1375,50 грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ№ 637 від 15 грудня 2004 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення).
Позивач, не погоджуючись із застосуванням до нього з боку податкового органу штрафних санкцій, звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Що стосується вимог позивача про скасування рішення № 0003412304/0 від 10 серпня 2009 року про застосовування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1375,50 грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.2 Положення усі надходження і видачі готівкових коштів підлягають відображенню в касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій із готівкою у національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Згідно з пунктом 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, під час перевірки встановлено відсутність оприбуткування готівки на підставі фіскального звітного чеку реєстратора розрахункових операцій Z-звіту № 1619 від 23 травня 2009 року на суму 275,10 грн. в книзі обліку розрахункових операцій № 203/НОМЕР_3 зареєстрованої від 11 лютого 2009 року.
Таким чином, порушено пункту 2.6 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12 червня 1995 року з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Керуючись статтею 1 вказаного Указу до позивача застосована штрафна санкція в сумі 1375,50 грн. (275,10 грн. х 5).
Відносно вимог позивача про скасування рішення № 0003402304/0 від 10 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7375,50 грн. за порушення пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 11 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії контрольної стрічки та не заперечувалось і представником позивача в судовому засіданні, дійсно позивачем не було дотримано всіх вимог законодавства, а саме: перед застосуванням попереднього режиму програмування при кодуванні товару не був введений облік їх кількості, що є порушенням пункту 11 статті 3 вищезазначеного Закону.
Відповідно до пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, відповідачем було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 85 грн. (17 грн. х 5).
Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 даного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Так, під час перевірки, складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 24 липня 2009 року в магазині, де зазначається, що відсутні документи щодо залишків товарних запасів на суму 819,20 грн.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що оригінали накладних, які підтверджують отримання позивачем товару, під час проведення перевірки були в наявності, однак знаходились у бухгалтера, який знаходиться в іншому місці та веде відповідний облік, в зв'язку з чим на позивача неправомірно накладений штраф.
Суд вважає за необхідне зазначити, що дана стаття передбачає певний порядок обліку товарів саме за місцем реалізації та зберігання. При цьому, наявність в матеріалах справи копій накладних не можуть бути доказом дотримання позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Приписами статті 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До позивача було застосовано штрафну санкцію на суму 1638,40 (819,20 грн. х 2).
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, сума готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій Х-звіті від 24 липня 2009 року склала 635,08 грн. Згідно складеного продавцем опису грошових коштів готівкові кошти на місці проведення розрахунків - 1765,50 грн. Таким чином, як зазначено в акті, сума невідповідності склала 1130,42 грн.
Згідно зі статтіею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність. До позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 5652,10 грн. (1130,42 грн. х 5).
Однак, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, в перевіряємій господарській одиниці (приміщенні магазину) здійснює торгівельну діяльність також СПДФО ОСОБА_5, який реалізує інші товари та є платником єдиного податку. Даний факт підтверджується договором оренди приміщення від 01 лютого 2008 року, що укладений між СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_3, відповідно до якого СПДФО ОСОБА_5 передає, а СПДФО ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування торгівельне приміщення магазину площею 5,00 кв.м для роздрібної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В ході перевірки було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на момент проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО - у розмірі 1130,42 грн. та непроведення через реєстратор розрахункової операції на повну суму покупки.
Посилання представника відповідача на те, що дані кошти належать позивачу, суд оцінює критично.
В судове засідання були викликані в якості свідків працівник податкової служби, який здійснював дану перевірку ОСОБА_6 та особа, яка здійснювала розрахунки -ОСОБА_4 Показаннями даних свідків встановлено, що в перевіряємому магазині працює два суб'єкта підприємницької діяльності, а саме: ОСОБА_5, який є платником єдиного податку та ОСОБА_3 (позивач), яка перебуває на системі загального оподаткування. Перший приватний підприємець торгує продуктами харчування без касового апарату, а другий -тютюновими виробами -через касовий апарат. Під час перевірки працівниками податкової інспекції було придбано 2 пачки сигарет на суму 11,00 грн. (5,50х2) та 1 пляшку квасу вартістю -5,50 грн. Продавець за сигарети вибила фіскальний чек і поклала суму 11,00 грн. до касового апарату, а гроші за квас внесла до каси (в коробок) СПДФО ОСОБА_5
Посилання представника відповідача на те, що позивачем були порушені норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки кошти, які належали іншому приватному підприємцю знаходились на місці проведення розрахунків позивача, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено показаннями свідків, в приміщенні магазину ведеться дві каси: одна, яка належить позивачу, оформлена касовим апаратом, а друга, яка належить СПДФО ОСОБА_5, знаходиться у столі в коробці, на відстані більше трьох метрів від першої, на якій зазначено прізвище другого приватного підприємця. Судом також встановлено, що зазначені каси розташовані на окремих столах між якими існує прохід.
За таких обставин суд приходить до висновку, що місця проведення розрахунків є відокремленими одне від одного та знаходяться на відстані, достатній для проведення впорядкованого обліку коштів.
Таким чином, оскільки відповідачем не було встановлено місце проведення розрахунків готівкових коштів підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що кошти, описані в акті перевірки, як сума перевищення (1130,42 грн.) належать саме позивачу.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в цій частині рішення № 0003402304/0 від 10 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5652, 10 грн. підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003402304/0 від 10 серпня 2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 652, 10 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 19 квітня 2010 року.
Суддя А.О. Чеснокова