09 квітня 2010 року < ЧАС > м. ПолтаваСправа № 2-а-12946/09
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Серги С.М.,
суддів - Клочка К.І. , Єресько Л.О. ,
при секретарі - Олійник Ю.В.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - Горобця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа - Державне казначейство України про поновлення на посаді, виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
20 січня 2009 року (дата відправлення конверта із позовною заявою - 17.12.2008) ОСОБА_3 (далі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області) про поновлення на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; стягнення з МВС України грошового утримання: за час вимушеного прогулу з 12.06.2008, за перебування в черговій відпустці в період з 31 березня по 20 травня 2008 року та моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн; проведення перерахунку вислуги років відповідно до нормативної бази проходження служби в спецпідрозділах; зобов'язання МВС України надати щорічну відпустку за 2007 - 2008 роки та виплатити грошове утримання при наданні цих відпусток.
25.11.2009 до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ МВС України № 1016 від 12.06.2008 в частині звільнення з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; поновити на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; стягнути з МВС України грошове утримання: за час вимушеного прогулу з 12.06.2008 по день прийняття рішення судом включно та за перебування в черговій відпустці в період з 31 березня по 20 травня 2008 року; зобов'язати МВС України надати щорічну відпустку за 2007 - 2009 роки з нарахуванням відповідних сум грошового утримання; стягнути з МВС України моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн; зобов'язати відповідача провести перерахунок вислуги років відповідно до нормативної бази проходження служби в спецпідрозділах.
09.04.2009 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою він просив суд не розглядати позовні вимоги про надання щорічних відпусток за період проходження служби в 2007-2009 роках з нарахуванням відповідних сум грошового утримання.
Обґрунтовуючи незаконність звільнення з посади, позивач посилався на те, що наказ МВС України № 1016 від 12.06.2008 виданий на підставі рішення атестаційної комісії від 29.05.2008, проте на засідання атестаційної комісії його не викликали, а з атестаційним листом він ознайомлений лише 05.06.2008. При цьому, дата підписання атестаційного листа головою і секретарем комісії та дата його затвердження в ньому були відсутні. Крім того, звільнення проведено під час його перебування на стаціонарному лікуванні, що суперечить вимогам частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Також вказував на те, що з наказом на звільнення був ознайомлений лише після звернення до Автозаводського районного суду м. Кременчука та отримання на запит цього суду копії витягу з наказу. Вмотивовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначав про спричинення йому моральних страждань, які пов'язані з погіршенням стану здоров'я, позбавленням можливості матеріально забезпечувати сім'ю, виникненням значних боргових зобов'язань, підривом репутації.
МВС України письмових заперечень не направило. В ході судового розгляду представник відповідача наполягав на відмові у задоволення позовних вимог з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. Також посилався на відсутність в МВС України станом на дату видання наказу № 1016 від 12.06.2008 лікарняних листків ОСОБА_3.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 в якості відповідача залучено Головне управління МВС України в Полтавській області (далі - ГУМВС України в Полтавській області), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне казначейство України, процесуальний статус третьої особи УМВС України в Кіровоградській області змінено на статус відповідача.
В письмових запереченнях представник УМВС України в Кіровоградській області зазначив, що наказ МВС України № 1016 від 12.06.2008 є законним, оскільки виданий у двохмісячний строк з дня затвердження висновку атестаційної комісії, яке є самостійним рішенням суб'єкта владних повноважень. Вказував на те, що позивач звільнений не у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, а на виконання висновків атестаційної комісії, тому він не має права оскаржувати звільнення з посади та переведення у розпорядження. Просив відмовити у задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.
Представник ГУМВС України в Полтавській області також заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, аналогічних тим, які виділені представником МВС України.
Представник третьої особи - Державного казначейства України надіслав письмові заперечення, в яких послався на недоведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, якими доказами це підтверджується, та не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з наказом МВС України № 1514 о/с від 14.11.2007 позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.
Наказом МВС України № 1016 о/с від 12.06.2008 підполковник міліції ОСОБА_3 на підставі атестаційного листа від 29.05.2008 звільнений з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та зарахований у розпорядження МВС України.
Надаючи оцінку правомірності наказу МВС України № 1016 о/с від 12.06.2008, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 47 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення № 114), атестація осіб рядового і начальницького складу проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).
Згідно з пунктом 4.7. Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 22.03.2005 № 181, при атестуванні слід дотримуватися такого порядку: працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії; атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника. Атестаційна комісія має право робити запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності особи, яка атестується; якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з'явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестування за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі. Витяг з протоколу разом з атестаційним листом долучається до особової справи.
В порушення вимог пункту 47 Положення та вказаної Інструкції позивач ознайомлений зі змістом атестаційного листа тільки після проведення атестаційної комісії; на засідання комісії не викликався та не був присутнім, з долученої до матеріалів справи копії протоколу № 2 засідання атестаційної комісії СВБ ГУБОЗ МВС України не вбачається, що неявка ОСОБА_3 зумовлена неповажними причинами.
Пунктом 4.12. Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України визначено, що висновки атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів за наявності на засіданні не менше двох третин від числа членів комісії і підписуються головою та секретарем. Підсумки голосування заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії, який підписують голова цієї комісії і секретар. Атестаційні висновки затверджуються начальником, якому надано право приймання та звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.
Порушень порядку проведення голосування членами атестаційної комісії судом не встановлено. Зі змісту дослідженої судом копії протоколу засідання атестаційної комісії СВБ ГУБОЗ МВС України № 2 від 15.04.2008 слідує, що на засіданні атестаційної комісії відносно ОСОБА_3 прийнято рішення про його невідповідність займаній посаді та переведення до іншого структурного підрозділу у зв'язку з відсутністю показників в оперативній діяльності, не забезпеченням належним чином дорученої ділянки роботи, порушення порядку та правил, встановлених нормативно-правовими актами МВС.
Проте, відповідачами не представлені суду докази на підтвердження правильності відображених в атестаційному листі недоліків в роботі позивача. В матеріалах справи відсутні також будь-які відомості щодо притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та документальне підтвердження неналежного виконання ним службових обов'язків.
Крім того, долучена до матеріалів справи ксерокопія атестаційного листа (також судом досліджений оригінал атестаційного листа) не містить як дати підписання результатів атестування головою та секретарем атестаційної комісії, так і відміток про затвердження рішення атестаційної комісії уповноваженим керівником, що не відповідає приписам пункту 4.12. Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України.
Колегія суддів також відмічає невідповідність між датою проведення засідання атестаційної комісії (15.04.2008) та датою атестаційного листа, яка зазначена в наказі МВС України № 1016 о/с від 12.06.2008 (29.05.2008).
Відповідно до пунктів 4.14.- 4.16. Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України безпосередні начальники зобов'язані одразу після отримання атестаційних листів оголосити їх результати за місцем служби особам рядового і начальницького складу, які атестувалися. Працівникам, які були відсутні на службі з поважних причин, результати оголошуються одразу після їх прибуття до місця служби. Особа, яка атестувалася, ознайомившись із висновком атестаційної комісії, ставить під ним свій підпис і дату. У разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім'я прямого начальника. Рапорти підлягають розгляду у місячний термін з дня подання.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3, після ознайомлення 05.06.2008 з рішенням атестаційної комісії, поданий рапорт про часткову незгоду з ним. Відповідно до інформації МВС України від 26.03.2010 за № 18/11-479 оригінал рапорту надісланий до СВБ ГУБОЗ МВС України за вих. № 18/11-519 від 05.06.2008, проте в матеріалах особової справи відомості про наслідки його розгляду відсутні, що є порушенням вимог пункту 4.16 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України.
Отже, суд приходить до висновку, що недотримання МВС України норм Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України вказують на порушення прав ОСОБА_3, а тому рішення атестаційної комісії не може бути визнано належною підставою для винесення наказу про звільнення позивача з посади та переведення у розпорядження.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В ході судового розгляду встановлено, що при прийнятті наказу № 1016 о/с від 12.06.2008 в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та зарахування в розпорядження, МВС України діяло з порушенням порядку проведення атестації та звільнення позивача, встановленого Положенням № 114, Інструкцією про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України. У зв'язку з цим, вказаний наказ у зазначеній частині є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 - поновленню на посаді.
Посилання позивача на порушення вимог частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України як на додаткову підставу для визнання наказу МВС № 1016 о/с від 12.06.2008 незаконним, не приймається судом до уваги, оскільки в Положенні № 114 не міститься заборон для звільнення особи з посади під час хвороби.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). При цьому орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового або начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Згідно з пунктом 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.
В ході судового розгляду з'ясовано, що позивач з дати звільнення (12.06.2008) продовжував перебувати на службі в органах внутрішніх справ України та отримував грошове забезпечення під час перебування у розпорядженні МВС України з 12.06.2008 по 26.06.2008 в УМВС України в Кіровоградській області.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 підлягає стягненню з УМВС України в Кіровоградській області (оскільки цим відповідачем станом на дату звільнення проводилось виплата грошового забезпечення на підставі грошового атестату позивача) в межах одного року, з 13.06.2008 по 13.06.2009, з урахуванням сплачених сум грошового забезпечення.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на необхідність застосування приписів частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі розгляду заяви про поновлення на роботі більше одного року не з вини працівника, та вважає обґрунтованими заперечення представників відповідачів з цього приводу, оскільки відносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, і всі питання щодо звільнення та поновлення на службі підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн, суд керується наступним.
Частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Судом з'ясовано, що Законом України "Про міліцію" та Положенням № 114 не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі поновлення особи на посаді в органах внутрішніх справ, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок вислуги років відповідно до нормативної бази проходження служби в спецпідрозділах, суд зазначає, що розрахунок пільгового стажу повинен проводитись органом, в якому проходить службу позивач, в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів особової справи. В матеріалах справи відсутні докази фактів звернення позивача до відповідачів із заявою про проведення перерахунку стажу та відмови йому в цьому, а тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення обчислення пільгового стажу, покладену законодавством на зазначений орган, за відсутності спірних правовідносин між сторонами з цього приводу. У зв'язку з цим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок вислуги років суд розцінює як невмотивовані.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання незаконним та скасування наказу МВС України № 1016 від 12.06.2008 щодо звільнення ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; поновлення позивача на цій посаді з 13.06.2008 та стягнення з УМВС України в Кіровоградській області на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 13.06.2008 по 13.06.2009 з урахуванням сплачених сум грошового забезпечення.
Посилання представників відповідачів на порушення позивачем строку звернення до суду суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частинами 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України "Про міліцію" та Положенням № 114 не врегульоване питання щодо строків звернення до суду, а тому суд при перевірці дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав субсидіарно застосовує положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, якою передбачений місячний термін звернення - з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В ході судового розгляду з'ясовано, що позивач ознайомився зі спірним наказом про його звільнення з посади та переведення у розпорядження лише після звернення 03.09.2008 до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про забезпечення доказів та отримання 26.11.2008 на запит цього суду витягу з наказу. Копія наказу № 1016 ос від 12.06.2008 позивачу УМВС України в Кіровоградській області та МВС України не вручалась.
20.01.2009 адміністративний позов ОСОБА_3 зареєстрований у Полтавському окружному адміністративному суді. При цьому, дата відправлення позивачем листа з позовною заявою визначена судом згідно з поштовим штампом на конверті - 17.12.2008.
Відповідно до частини 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з дотриманням строків звернення, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при зверненні до адміністративного суду сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн та збір з позовних вимог немайнового характеру або таких, що не підлягають оцінці, в сумі 8,50 грн.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа - Державне казначейство України про поновлення на посаді, виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1016 о/с від 12 червня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та зарахування в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України визнати незаконним та скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України з 13 червня 2008 року.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2008 року по 13 червня 2009 року з урахуванням сплачених сум грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати у вигляді судового збору в сумі 3,00 грн.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2010 року.
Головуючий суддя С.М. Серга
Судді К.І. Клочко
Л.О. Єресько