12 квітня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-45909/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Лисенко М.С.,
за участю:
представника відповідача - Рень С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції, СГІРФО Гадяцького РВ ГУМВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, -
09 березня 2006 року позивач ОСОБА_1. звернувся до Гадяцького районного суду з позовною заявою до Гадяцької МДПІ про визнання дій неправомірними, посилаючись не те, що через релігійні переконання він звернувся до відповідача із заявою про добровільну відмову від індивідуального ідентифікаційного номеру, проте за результатами розгляду цього клопотання заява ОСОБА_1. залишена без задоволення. Позивач вважаючи дії відповідача неправомірними, звернувся до суду за захистом своїх інтересів.
Постановою Гадяцького районного суду від 23 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2006 року судове рішення першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано МДПІ зробити в паспорті позивача відмітку про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18 грудня 2008 року постанову Гадяцького районного суду від 23 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Гадяцьким районним судом відповідно до ухвали від 24 червня 2009 року зазначену справу було передано за предметною підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року справу прийнято до провадження, 17 грудня 2010 року судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача -СГІРФО Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки, наявні в матеріалах справи. ОСОБА_1. неодноразово просив відкласти розгляд справи, посилаючись на поважність причин, проте судом визнано за можливе розглядати справу за його відсутності та відсутності його представника, оскільки неможливість забезпечення прибуття адвоката позивача в судове засідання через участь останнього в іншому судовому процесі не є поважною причиною для відкладення розгляду справи з огляду на тривалість розгляду справи.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, свої дії вважає правомірними та такими, що не суперечать чинному законодавству, крім того посилався на неможливість вирішення питання позивача в межах правового поля, через відсутність механізму реалізації Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та обов'язкових платежів".
В судове засідання відповідач СГІРФО Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 КАС України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 2005 року ОСОБА_1. неодноразово звертався до органів ДПІ з проханням проставити в його паспорті відмітку щодо права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, обґрунтовуючи свою позицію своїми релігійними переконаннями, що дають право на підставі частини 2 статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та обов'язкових платежів" звільнити від обов'язку присвоєння індивідуального ідентифікаційного номеру.
В задоволенні заяви відповідачем було відмовлено на підставі відсутності законодавчо врегульованого механізму внесення відповідних записів до паспортів громадян України працівниками податкових органів.
Вважаючи зазначені дії відповідачів незаконними, такими, що порушують конституційні права, позивач звернувся до суду.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та обов'язкових платежів" для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Вказана норма Закону не встановлює застережень щодо осіб, які через релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера
Частина 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця: ім'я фізичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків або номер та серія паспорта (для фізичних через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті).
Системний аналіз Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та обов'язкових платежів", дає підстави дійти висновку щодо законодавчого невизначення органів, які уповноважені вносити відповідні відмітки до паспортів таких осіб.
Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII право на внесення відміток до паспортів громадян України надано паспортній службі органів внутрішніх справ. До повноважень органів податкової системи вчинення таких дій не віднесено.
Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 внесення відповідної відмітки до паспорту віднесено до компетенції посадових осіб органу внутрішніх справ.
За таких обставин у відповідача - Гадяцької МДПІ не було законних підстав для задоволення заяви позивача щодо внесення до паспорту відмітки про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Таким чином, повноваженнями на внесення відміток у паспорт громадян України щодо відсутності ідентифікаційного номеру наділені органи внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, відмітку до паспорту позивача уповноважений внести СГІРФО Гадяцького РВ ГУМВС України в Полтавській області, в зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції, СГІРФО Гадяцького РВ ГУМВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.
Зобов'язати СГІРФО Гадяцького РВ ГУМВС України в Полтавській області виконати відносно ОСОБА_1 вимоги частини 2 статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та обов'язкових платежів", зробити в паспорті ОСОБА_1 відмітку наступного змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде виготовлено 19 квітня 2010 року.
Суддя А.О. Чеснокова