Справа № 2-а-1375/10/0121
Іменем України
06 квітня 2010 року м. Феодосія
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Самойлової О.В.,
при секретарі - Земцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2008-2009 роки у сумі 2353,20 грн. Вимоги мотивовані тим, що позивачка має статус «дитини війни» та згідно із положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідач зазначені виплати не здійснював, внаслідок чого позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
У судове засідання позивачка, представник відповідача не з'явилися, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, всі особи, які приймають участь у справі надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю у порядку письмового провадження.
На підставі клопотань позивачки, представника відповідача про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно до частини 3 статті 122 КАС України ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду в м. Феодосії АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.03.2006 року, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституції України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за замістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
З наданого представником відповідача заперечення слідує, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення пенсійного фонду у м. Феодосії АР Крим у якості отримувача пенсії, згідно особового рахунку № НОМЕР_2 отримує надбавку як член сім'ї загиблих військовослужбовців, що передбачена Законом України від 22.10.1993 року № 3551-ХП «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».
Суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що особи, які прирівняні до ветеранів війни, і мають право на отримання декількох видів державної соціальної допомоги, повинні обрати лише один вид державної соціальної допомоги за власним вибором. Оскільки ОСОБА_1 за власним бажанням отримує соціальну державну допомогу, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вона не має права на отримання соціальної державної допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
При таких обставинах, суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача стосовно не нарахування та не виплати позивачу соціальної державної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», є правомірними, відповідач діяв у межах своєї компетенції.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до вимог статті 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулося 06.04.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 12.04.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162-165 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу, відмовити.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст.186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і надання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження або в поряду ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя