Справа № 2-2387/10
09 квітня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді: - Самойлової О.В.
при секретарі: - Земцової Н.В.,
за участю позивача: - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 4000 дол. США, що еквівалентно 23024,05 грн., з урахуванням росту інфляції у розмірі 12156,71 грн., штраф за прострочення виплати грошової суми у розмірі 10489,98 грн., та судові витрати у сумі 3129,60 грн. Уточнивши позовні вимоги в судовому засіданні, представник позивача, просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексів інфляції у сумі 66838,13 грн., три відсотка річних за час прострочення боргових зобов'язань станом на 01.03.2009 року у сумі 4156,71 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2003 року відповідач написав позивачу розписку про отримання 3500 доларів США, гроші були передані раніше, відповідач у розписки зобов'язався повернути позивачу 4000 доларів США до 30.08.2003 року. 28.08.2006 року позивач звернувся до Феодосійського міського суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, але заява була повернута у зв'язку із тим, що позивач не повністю сплатив суму судового збору, з того часу позивач вимушений був звертатися за юридичною допомогою та приймати зусилля для повернення боргу, відповідач обіцяє повернути гроші, але до тепер не повернув їх, посилаючись на їх відсутність, тому позивач звернувся до суду на підставі ст. ст. 549-552, 625, 1046-1050 ЦК України.
Представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що зазначені у ньому та пояснив, що на тепер сума боргу за договором складає 30800,00 грн., з урахуванням індексів інфляції ця сума складає 66838,13 грн., 3% річних за прострочення уплати боргу - 4156,71 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у розписці. Від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки, тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 3500 доларів США, про що свідчить розписка від 04.07.2003 року (а.с. 13), в якої зазначено, що ОСОБА_6 зобов'язується повернути ОСОБА_5 30.08.2003 року 4000 доларів США. Розписка відповідає вимогам ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та є підтвердженням укладеного договору позики між позивачем та відповідачем.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Вважаючи на те, що у розписці встановлений строк повернення позики - 30.08.2003 року, на 01.03.2009 року відповідач прострочив виконання зобов'язання на 1642 дні.
Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України, ст. 533 ЦК України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 „Про грошову реформу в Україні” грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає сума в розмірі 4000 доларів США за курсом національного банку України, що на день ухвалення рішення становило 30800,00 грн. (7,70 грн. за 1 долар США). Таким чином, сума боргу, що належить стягненню з відповідача складає 30800,00 грн.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню три відсотка річних від простроченої суми, що складає у даному випадку 4156,71 грн. (3:100*1642:365*30800=4156,71). Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час з 30.08.2003 року по 01.30.2009 року, згідно із розрахунком, що знаходиться в матеріалах справи, становить 66838,13 грн.
Крім того, згідно вимогам ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 660,00 грн., витрати на телеграфне повідомлення позивача, згідно із наданими квитанціями, у сумі 24,18 грн., та витрати на отримання довідки банку про національний курс валют сумі 50,00 грн. відповідно до наданої квитанції, а всього - 734,18 грн. У суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості квитків та білизни, вартості юридичних послуг, вартості довідки про зростання цін, вартості ксерокопій документів, поштових витрат на відправлення претензій відповідачу, тому що зазначені витрати не можуть бути віднесені до судових у розумінні статей 79, 84 ЦПК України, вони виконані до відкриття провадження по даній справі, а саме - до 01.10.2007 року (а.с. 30).
Суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що права позивача порушені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме - з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 66838,13 грн., 3% річних від простроченої суми на 01.03.2009 року у сумі 4156,71 грн., судові витрати у сумі 734,18 грн., а всього - 71729,02 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 536, 625, 1046-1050 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 3170,00 грн., судові витрати у сумі 91,00 грн. (51,00+30,00+10,00), а всього - 3262 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Феодосійській міській суд шляхом подачі в 10 денний термін з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Самойлова