Номер провадження: 22-ц/813/4284/21
Номер справи місцевого суду: 523/3551/19
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.01.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року у складі судді Сувертак І. В.,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу розмірі 5000 доларів США, що в гривневому еквіваленті (27 гривень за 1 долар США) складає 135000 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03 березня 2016 року був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого позивач передав відповідачеві ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, що підтверджується самою розпискою. Окрім того, поручителем, як зазначив позивач, виступав ОСОБА_2 . Однак, на теперішній час ОСОБА_3 договір не виконав та суму заборгованості не повернув, що і стало причиною звернення із зазначеним позовом до суду.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ЦК України не встановлює зобов'язання позивача письмово звертатися до відповідачів про повернення боргу. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з вимогою повернути борг. Судом не обґрунтовано відмову у позові до ОСОБА_2 , який відповідає за борг.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи наведене, справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
03.03.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 03 березня 2016 року був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого позивач передав відповідачеві ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, що підтверджується самою розпискою. Окрім того поручителем, виступав ОСОБА_2 (а.с. 6).
Факт отримання зазначених коштів ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 не заперечував та в судовому засіданні зазначив, що був присутній при написанні розписки від 03 березня 2016 року та в розписці дійсно міститься його підпис. При цьому сторона позивача не представила суду оригінал розписки для огляду. Просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.
Зобов'язання за договором розписки стороною відповідачів не виконані та грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті.
Відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16 червня 2019 року, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серії НОМЕР_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази звернення позивача до відповідачів з листом - вимогою про дострокове повернення коштів, крім того, ОСОБА_3 помер, а позивач не звернувся з вимогою про виключення останнього з числа відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Проте такі висновки суду суперечать нормам матеріального права, судом допущено порушення норм процесуального права, що свідчить про невідповідність рішення суду вимогам законності та обґрунтованості.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь - якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Якщо позов пред'явлено до померлої особи, то суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
Після відкриття провадження у справі і до ухвалення рішення ОСОБА_3 помер, відтак суд першої інстанції не мав права ухвалювати рішення по суті щодо особи, яка є померлою на час вирішення спору, а також вважати таку обставину підставою для відмови в задоволенні позову.
В розписці про отримання ОСОБА_3 коштів від ОСОБА_1 не встановлено строк їх повернення, кредитор має право пред'явити вимоги у будь - який час, що відповідає правилам ч.2ст.530 ЦК України, відтак відмова у задоволенні позову з підстав непред'явлення дострокової вимоги про виконання зобов'язання не ґрунтується на законі та жодного відношення до обставин справи не має.
Отже, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору, рішення суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті справи в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , а також закриттям провадження в частині вимог до ОСОБА_3 .
Встановлено, що 03 березня 2016 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 в борг 5000 доларів США, кошти на вимогу ОСОБА_1 повернуті не були, підтвердженням цих обставин є відзив ОСОБА_2 , а також заява про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві так ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, обов'язок боржника за договором полягає в поверненні суми позики. Такий обов'язок може бути виконаний будь-якою особою, а тому він не пов'язаний з особою боржника. Тому в разі смерті боржника за кредитним договором останній не може вважатися припиненим, оскільки обов'язок щодо повернення позики має бути покладено на спадкоємців боржника (якщо вони приймуть спадщину).
Апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу, з заявами звернулися спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які уклали між собою договір про поділ спадкового майна у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, земельної ділянки, квартири, автомобілю.
ОСОБА_1 як кредитор спадкодавця звернувся до нотаріальної контори із заявою до спадкоємців в межах строку, встановленого ст.1281 ЦК України (а.с.156).
Як встановлено, за життя борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 погашеним не був, факт виникнення позикових зобов'язань за життя не заперечувався, кредитор своєчасно звернувся з вимогами про стягнення коштів, розписка не містить строку виконання зобов'язання, тому заява про застосування строку позовної давності підставою для відмови в задоволенні позову бути не може.
ОСОБА_3 помер після відкриття провадження у справі, але до ухвалення рішення судом.
З часу його смерті у ОСОБА_1 виникло право пред'явлення вимог до спадкоємців померлого в порядку ст.1281 ЦК України, що є самостійною та окремою підставою позову, яка не була предметом розгляду у цій справі, суд апеляційної інстанції вправі вирішити справу лише в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції. В якості відповідачів за зобов'язаннями померлого у цій справі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 судом першої інстанції не залучалися.
Відповідно до ст. 523 ЦК України порука припиняється після смерті боржника, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Такий же висновок містить Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5. Зокрема, відповідно до абзацу 5 п. 32 цієї постанови, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у разі смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксованої в тому числі в договорі поруки.
Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553-554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо така умова міститься у договорі поруки.
Зміст заперечень поручителя ОСОБА_2 свідчить про те, що добровільно він борг не погасив, погасити відмовляється, в розписці відсутні відомості про згоду на заміну боржника, що унеможливлює задоволення до нього вимог як до поручителя померлого, а вимог до нього як спадкоємця боржника не пред'явлено.
Зважаючи на викладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити з мотивів та підстав викладених вище, що не позбавляє його права звернення до суду з позовом як кредитора до спадкоємців боржника.
В частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку зі смертю останнього на підставі п.7ч.1ст.255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255,374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу закрити.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поруки відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: